Відмова в екстрадиції: важливе рішення ЄСПЛ

Ризик нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження для особи, щодо якої був поданий запит про видачу, може складати законну підставу для відмови в екстрадиції відповідно до міжнародних домовленостей. Проте цей ризик повинен мати достатню фактичну основу. На це звернув увагу Європейський суд з прав людини, розглядаючи справу «Ромео Кастано проти Бельгії» (заява №8351/17), передає ECHR: Ukrainian Aspect.

У місті Більбао на півночі Іспанії в 1981 році підрозділом, який належав до терористичної організації, був убитий підполковник Рамон Ромео. У 2004 і 2005 роках іспанський суддя видав європейські ордери на арешт щодо N.J.E., громадянки Іспанії баскського походження, яку підозрювали в тому, що вона стріляла в Ромео.

N.J.E., яка знаходилася у Бельгії, була затримана за рішенням суду у 2013 році. Але у виконанні ордерів було відмовлено на тій підставі, що це порушило б основні права N.J.E., гарантовані статтею 3 Конвенції. Жінку було звільнено. Хоча федеральна прокуратура подала апеляцію з питань права, касаційний суд її відхилив. У 2015 році іспанський суддя видав новий ордер на арешт N.J.E. Але органи влади Бельгії на тих самих підставах знову відмовили в екстрадиції.

Посилаючись на статтю 2 (Право на життя) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, діти убитого підполковника звернулися до Європейського суду з прав людини. Заявники стверджували, що рішення органів влади Бельгії не виконувати ордер на арешт перешкоджали органам влади Іспанії переслідувати в судовому порядку підозрюваного у вбивстві їхнього батька.

У Страсбурзі констатували, що органи влади Бельгії надали своїм іспанським колегам належним чином обґрунтовану відповідь відповідно до Рамкового рішення щодо європейського ордеру на арешт.

Досліджуючи питання про те, чи відмова в співпраці була заснована на законних підставах, ЄСПЛ наголосив на тому, що ризик нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження у зв’язку з умовами тримання під вартою в Іспанії для особи, щодо якої був поданий запит про видачу, може складати законну підставу для відмови у виконанні європейського ордеру на арешт і, отже, для відмови в співпраці з Іспанією. Проте висновок про існування такого ризику повинен мати достатню фактичну основу, а також враховувати права третіх сторін.

Перевірка, проведена судами Бельгії під час провадження про видачу, не була достатньо обґрунтованою для того, щоб суд виявив, що підстава, на яку вони посилалися для відмови в видачі N.J.E. на шкоду правам заявників мала достатню фактичну основу. Відповідно, Бельгія не виконала своє зобов’язання співпрацювати, яке витікає з процесуального аспекту статті 2 Конвенції. Отже, мало місце порушення цього положення.

Проте ЄСПЛ наголосив, що виявлення порушення не обов’язково означає, що Бельгія була зобов’язана передати N.J.E. органам влади Іспанії. Відсутність достатньої фактичної підтримки відмови в її видачі навела Суд на висновок про порушення статті 2.  Воно також жодним чином не зменшило зобов’язання органів влади Бельгії перевірити, чи не ризикуватиме N.J.E. зазнати поводження, що суперечить статті 3 Конвенції у випадку її передачі органам влади Іспанії.

Загалом, рішення Суду неможливо тлумачити як таке, яке зменшує зобов’язання держав утримуватися від екстрадиції особи в державу, яка подає запит, якщо існують істотні причини вважати, що у випадку екстрадиції в цю держав особа дійсно зіткнеться з ризиком поводження, що суперечить статті 3, і, отже, перевірити, чи не існує такий ризик.

Європейський суд постановив, що Бельгія повинна виплатити заявникам 5000 євро кожному відшкодування моральної шкоди.

З текстом прес-релізу рішення ЄСПЛ у справі «Ромео Кастано проти Бельгії» (заява № 8351/17) у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової можна ознайомитися за посиланням.

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що ЄСПЛ роз’яснив, коли коментар в ефірі телепередачі не є пропагандою на користь терористичної організації.