Доцільність монополії авдокатури на представництво в українських судах: рішення ЄСПЛ

Вимога про те, щоб сторона була представлена кваліфікованим адвокатом перед судом касаційної інстанції, не може розглядатися як така, що суперечить статті 6 (Право на справедливий суд) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

На цьому наголосив ЄСПЛ у справі «Молдавська проти України» (заява №43464/18). Про це повідомляє інформаційний ресурс ECHR: Ukrainian Aspect.

У судовому спорі, який тривав з 2017 року, інтереси Катерини Молдавської, яка була однією зі сторін, представляв юрист М. Після судової реформи в Україні справа надійшла до Верховного Суду, де у задоволенні вимог було відмовлено через відсутність у М. статусу адвоката.

Верховний Суд послався на зміни до Конституції України, відповідно до яких з 1 січня 2017 року заявники мають бути представлені адвокатом у всіх провадженнях, в яких Верховний Суд виступав в ролі суду касаційної інстанції. Нагадаємо, згідно зі змінами, які набрали чинності 30 вересня 2016 року, виключно адвокат може здійснювати представництво іншої особи в суді.

К.Молдавська звернулася до ЄСПЛ, стверджуючи про порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції. Вона скаржилася, що її представнику не було дозволено подавати касаційну скаргу з питань права і що таке обмеження не можна було передбачити під час спроби подати таку скаргу. Вона також стверджувала, що існує виняток з правила щодо представництва адвокатом, якщо справа була малозначною, але законодавство на момент оскарження не вказало, які справи слід вважати малозначними.

Суд у Страсбурзі нагадав, що право доступу до суду не є абсолютним, і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує державного регулювання, яке може змінюватися в часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб.

Вимога про те, щоб сторона була представлена кваліфікованим адвокатом перед судом касаційної інстанції, як, наприклад, вимога, що застосовується в даній справі, не може розглядатися як така, що суперечить статті 6. Ця вимога чітко сумісна з особливостями статусу Верховного Суду як вищого суду, що розглядає скарги, і це загальна риса правових систем у ряді держав-членів Ради Європи. Навіть більш широке обмеження вільного вибору захисника, що звужує його до адвоката перед усіма судами, само по собі не може стосуватися статті 6 Конвенції, оскільки для забезпечення ефективного захисту особи можуть вимагатися конкретні юридичні кваліфікації. Однак таке обмеження права заявника повинно мати достатню підставу у внутрішньому законодавстві, щоб уникнути свавілля.

За обставин даної справи заявник і її представник повинні були знати про однозначні перехідні положення Конституції, що стосуються потреби в представництві у Верховному Cуді, яке повинно проводитися виключно адвокатами з 1 січня 2017 року.

Суд не побачив необхідності розгляду аргументів заявника про те, що її справу можна було б вважати малозначною, і тому вона могла б користуватися винятком з правила про обов’язкове представництво. Адже малозначні справи не підлягають оскарженню до суду касаційної інстанції відповідно до процесуальних положень.

З повним текстом рішення ЄСПЛ у справі «Молдавська проти України» (заява №43464/18) можна ознайомитися за посиланням.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що ЄСПЛ виніс рішення про те, що відсутність обгрунтування необхідності застосування негласних заходів порушує Конвенцію.