Відсутність обґрунтування необхідності застосування негласних заходів порушує Конвенцію: ЄСПЛ

Втручання у приватне життя заявників не відповідало вимозі відповідності закону, яка полягала в тому, що рішення, які дозволяли приховане спостереження, повинні бути належно обґрунтовані. Такого висновку дійшов ЄСПЛ у справі «Ліблік та інші проти Естонії» (заяви №173/15 та 5 інших). Про це повідомляє інформаційний ресурс ECHR: Ukrainian Aspect.

Протягом року спецслужби здійснювали негласне спостереження за особами, підозрюваними в корупції, зокрема перехоплення телекомунікацій. Після завершення заходів були проведені обшуки офісів та допити. Суд, який слухав справу три роки, викликав чимало свідків і за підсумками розгляду виніс виправдувальний вирок. Також суд констатував незаконність заходів спостереження та неприйнятність зібраних доказів.

Але вердикт не встояв в апеляції. Підозрювані були визнані винними, а докази — належними. Це рішення підтвердив Верховний суд, який, крім іншого, постановив, що судовий розгляд хоча й був близьким до надмірно тривалого, та все одно був завершений протягом розумного строку.

Тоді фігуранти справи звернулися до ЄСПЛ. Посилаючись на ст. 6 §1 (право на справедливий суд протягом розумного строку) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. заявники скаржилися на надмірну тривалість провадження. Також, відповідно до ст. 8 (право на повагу до приватного життя і листування), вони стверджували про порушення їхніх прав у зв’язку з відсутністю належного обґрунтування прихованого спостереження.

У ЄСПЛ врахували, що кримінальні провадження тривали до восьми років. Водночас Верховний суд чітко посилався на критерії, розроблені Судом, і дуже ретельно оцінював те, чи перевищило провадження обмеження «розумного строку». Оскільки справа була надзвичайно складною, ЄСПЛ дійшов висновку, що національні органи не виходили за межі того, що можна вважати обґрунтованим за особливих обставин справи. Тож порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції не було.

Що стосується негласних заходів, то вони складали втручання у право заявників на повагу до приватного життя та листування, гарантоване ст. 8. Незважаючи на вимогу в законодавстві Естонії щодо того, що рішення про надання дозволу має містити підстави, рішення, прийняті суддями, містили лише поверхневі заяви, тоді як клопотання прокурорів про надання дозволу взагалі не містили жодного обґрунтування. Відтак, втручання не було «відповідним до закону», тому ст. 8 була порушена.

З текстом прес-релізу рішення ЄСПЛ у справі «Ліблік та інші проти Естонії» (заяви №173/15 та 5 інших) можна ознайомитися за посиланням.

Раніше «Судово-юридична газета» писала про те, що ЄСПЛ виніс рішення у справі про нелюдські умови тримання ув’язненого.