Судьи ДОАС обратились к руководству государства относительно ситуации об избрании судей бессрочно

Судьи Донецкого окружного административного суда обратились к руководству Украины в связи с последними событиями, которые вызывают существенное беспокойство у представителей судейского корпуса и непосредственно затрагивают интересы кандидатов на бессрочное назначение на должности судей ДОАС.

С текстом обращения можно ознакомиться ниже.

"На виконання рішення зборів суддів Донецького окружного адміністративного суду від 05.11.2015 р., керуючись ст. 126 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, звертаємось у зв’язку з останніми подіями, які викликають суттєве занепокоєння у представників суддівського корпусу та безпосередньо зачіпають інтереси кандидатів на безстрокове призначення на посади суддів Донецького окружного адміністративного суду.

Так, 30 жовтня 2015 р., в публічному виступі Голови Верховної Ради України Володимира Гройсмана пролунав заклик щодо оновлення 10% суддівського корпусу за рахунок кандидатів на обрання суддів безстроково, матеріали стосовно яких більше ніж 1,5 року перебувають на розгляді Верховної Ради України. Фактично пропонується прийняття рішення про звільнення 547 суддів, кандидатури яких внесено Вищою кваліфікаційною комісією суддів України для обрання на посаду судді безстроково. Дана ініціатива обґрунтована необхідністю відновлення довіри до судової влади шляхом проведення конкурсу на звільненні в такий спосіб посади суддів.

Уже 2 листопада 2015 р. В. Гройсман доручив профільному парламентському Комітету з питань правової політики та правосуддя опрацювати висловлену ним ініціативу про оновлення суддівського корпусу та внести відповідні пропозиції щодо її реалізації на законодавчому рівні.

Хочемо звернути увагу Президента України, Голови Верховної Ради України, народних депутатів та членів профільного парламентського комітету, що запропонована спікером процедура оновлення суддівського корпусу суперечить Конституції України та не відповідає чітким рекомендаціям міжнародних інституцій, що закликані забезпечувати рух України на шляху побудови правової європейської держави.

Зокрема, згідно з п. 44 рекомендацій Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів, рішення, які стосуються добору та просування суддів по службі, мають ґрунтуватися на об’єктивних критеріях, попередньо визначених законом чи компетентними органами влади. Під час прийняття таких рішень повинні ураховуватися заслуги, кваліфікація, вміння та потенціал, необхідні для вирішення справ при застосуванні закону. Згідно з п. 51 рекомендацій, якщо суддю приймають на посаду на випробувальний або фіксований термін, то рішення про підтвердження чи продовження такого призначення має прийматися лише відповідно до п. 44, аби забезпечити дотримання принципу незалежності судової системи.

У висновку №18/2015 від 16.10.2015 р. Консультативної Ради суддів (CCJE) зазначено, що кожне рішення, яке стосується призначення або кар'єри судді, повинно бути засновано на об'єктивних критеріях та прийматися або незалежним органом, або прийняття такого рішення повинно ґрунтуватися тільки на цих критеріях.

Венеціанська Комісія також неодноразово звертала увагу на необхідність усунення політичних мотивів під час призначення суддів безстроково.

У висновку №588/2010 від 18.10.2010 р., за результатами аналізу Закону України «Про судоустрій і статус суддів» було вказано на невідповідність його положень, що передбачають існування випробувального терміну для суддів, засадам демократичного суспільства та на необхідність безстрокового обрання судді на посаду по завершенні першого п’ятирічного терміну. Відхиленням від такого правила відповідно до Рекомендацій Венеціанської комісії можуть стати випадки лише за умов, подібних до підстав звільнення судді, який безстроково обіймає суддівську посаду.

В доповіді Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанської комісії) щодо призначення суддів (ухвалена Венеціанською комісією на її 70 пленарному засіданні у Венеції, 16‑17 березня 2007 р.) зафіксовано, що участь парламенту в процесі призначення суддів може спричиняти політизацію призначення суддів. В п. 11 та п. 12 зафіксовано, що Венеціанська комісія вже доходила висновку, що «парламенту безсумнівно більшою мірою властиві політичні ігри, і призначення суддів можуть призвести до політичних торгів у парламенті, в яких кожний член парламенту від того чи іншого округу захоче мати свого власного суддю. Призначення на посаду звичайного судді не є належним предметом голосування в парламенті через неможливість виключення небезпеки того, що політичні міркування переважать об’єктивні заслуги кандидата».

Така ж послідовна позиція європейської спільноти вбачається і з висновків Венеціанської комісії від 10 грудня 2013 р., від 24 липня 2015 р. та від 26 жовтня 2015 р.

Необхідно враховувати, що Європейський суд з прав людини у п. 122 Рішення у справі «Олександр Волков проти України», аналізуючи процедуру звільнення судді у парламенті, прийшов до висновку, що пленарне засідання не є належним місцем для розгляду питань факту та права, оцінки доказів та юридичної кваліфікації фактів. Роль політиків, які засідають у парламенті, та від яких не вимагається мати будь-який юридичний або судовий досвід у встановленні складних питань факту та права, не відповідає вимогам Конвенції.

Таким чином, напрацьований європейський досвід у сфері стандартів судоустрою зводиться до того, що судді, призначені на посаду судді вперше, мають обиратись на посаду судді безстроково по закінченню п’ятирічного терміну, за виключенням випадків, коли є підстави для звільнення таких суддів, які подібні до тих підстав звільнення, що встановлені для суддів обраних безстроково.

На теперішній час в Верховній Раді України склалася досить складна ситуація щодо суддівського корпусу, зокрема, щодо довготривалого (більше як рік) невнесення на голосування проектів постанов про обрання суддів безстроково.

На проблему з обранням суддів безстроково неодноразово звертали увагу спікера парламенту як голова Вищого адміністративного суду України О. Нечитайло, так і Рада суддів України, зокрема, в рішенні №13 від 12.03.2015 р. «Щодо обрання кандидатів на посади суддів безстроково».

Внаслідок невирішення даного питання парламентом, на сьогодні у Донецькому окружному адміністративному суді з 60 суддів лише 23 здійснюють правосуддя, що в свою чергу ускладнює доступ фізичних та юридичних осіб до своєчасного і ефективного правосуддя та призводить до надмірного навантаження діючих суддів.

Звертаємо Вашу увагу, що всі судді Донецького окружного адміністративного суду, в т.ч. й ті, про яких йдеться в промові Голови Верховної Ради України, пройшли люстраційну перевірку та перевірку у Вищій кваліфікаційній комісії суддів України, а також підтвердили особисті якості, професійну придатність, доброчесність та отримали позитивні рекомендації до обрання їх на посади суддів безстроково відповідно до діючого законодавства України.

Проте, замість вирішення проблеми призначення кандидатів на посади суддів безстроково, від спікера Верховної Ради України лунає публічний заклик, який є неприпустимим, політизованим та таким, що чинить тиск на депутатів Верховної Ради України, створюючи упередженість усього діючого складу депутатського корпусу щодо суддів.

Також акцентуємо увагу, що в ст. 7 Загальної декларації прав людини закріплено загальну рівність людей перед законом без будь-якого обмеження та право на рівний захист закону. Всі люди мають право на рівний захист від будь-якої дискримінації.

Водночас, згідно з ст. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Нагадаємо, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 22 грудня 2009 р. у справі «Сейдіч та Фінді проти Боснії та Герцеговини» передбачив, що дискримінація, тобто порушення рівності, розглядається як неоднакове, без будь-якої об’єктивної та виправданої причини, поводження з різними особами в однакових ситуаціях.

У рішенні у справі «Партія «Рефах» та інші проти Туреччини» від 31 липня 2001 р. Європейський суд з прав людини констатував, що верховенство права означає, що всі люди рівні перед законом як у своїх правах, так і в своїх обов’язках. Законодавство може запроваджувати різницю між людьми і ситуаціями лише при умові, що такі відмінності мають об’єктивні та розумні підстави, переслідують правомірну мету, узгоджуються із принципами, яких звичайно дотримуються у демократичних суспільствах, та пропорційні таким принципам.

У п. 55 Висновку CDL-AD(2013)034 Венеціанська Комісія прямо зазначила, що жодне звільнення судді не повинно бути можливим, якщо поведінка судді не підпадає під визначення дисциплінарного правопорушення.

П. 18 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН, також передбачає, що судді можуть бути звільнені тільки з причин їх нездатності виконувати свої обов’язки чи поведінки, невідповідної до посади, яку вони займають.

Натомість, запропонована В. Гройсманом ідея щодо звільнення 10% суддівського корпусу має дискримінаційні ознаки, які створюють нерівні умови в доступі до професії для кандидатів на посаду суддів безстроково, позаяк частину суддів, яка мала такі самі рекомендації ВККС, 21 травня 2015 р. було обрано безстроково за пропозицією та наполяганням самого В. Гройсмана (постанова Верховної Ради України 479-VIII від 21.05.2015 р. та стенограма засідання парламенту).

При цьому, перед внесенням спікером 20 травня 2015 р. в парламент проекту постанови про обрання безстроково «першої черги» суддів жодного публічного заклику до громадськості через ЗМІ, соціальні мережі тощо, подання скарг на цих суддів ним не здійснювалися. Фактично, з моменту реєстрації проекту даної постанови до моменту її прийняття парламентом пройшло менше однієї доби. Натомість, стосовно «другої черги» суддів, які фігурують у проектах постанов №3105 та №3105-1 від 15.09.2015 р., мало місце публічне звернення В. Гройсмана до громадськості з проханням повідомляти про факти неправомірних дій цих суддів та направляти їх на електронну адресу комітету ([email protected]). Було наголошено, що парламент має право не допустити призначення тих, хто має заплямовану репутацію.

Це свідчить про вибірковість підходу у вирішенні питання щодо обрання суддів безстроково без чітко визначених та однакових для всіх критеріїв, різне поводження з кандидатами у однакових ситуаціях.

У випадку недотримання базових принципів незалежності суддів, захист порушених прав буде здійснюватися правовими методами, що з великою ймовірністю призведе до винесення Європейським судом з прав людини аналогічних рішень проти України.

Окрім наведеного, користуючись нагодою, вважаємо за необхідне нагадати про рішення Ради Суддів України №106 від 02.10.2015 р., яким був затверджений текст звернення до Венеціанської комісії щодо відповідності проекту змін до Конституції України (щодо правосуддя) європейським стандартам.

У вказаному рішенні Рада Суддів України детально проаналізувала можливі ризики закріплення у Перехідних положеннях Конституції України положення про припинення повноважень суддів після закінчення строку, на який їх було обрано, та вказала на неприйнятність такої редакції змін.

Однак, на сьогодні відсутня відкрита інформація про те, чи було дане рішення направлено до Венеціанської комісії, та чи було воно отримане нею. Крім того, як вбачається зі змісту остаточного висновку Венеціанської комісії щодо проекту змін до Конституції України, у ньому не міститься жодного посилання на наявність інших точок зору, зокрема РСУ.

Тому, підтримуємо звернення до Ради суддів України з проханням прозвітувати про виконання вищезгаданого рішення та порушення у разі наявності підстав питання щодо звернення до міжнародних інституцій (Ради Європи, Консультативної ради європейських суддів (КРЄС)) за результатами розгляду цього звіту.

Одночасно, п. 7 ч. 2 ст. 36 та п. 4 ст. 46 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Пленум Вищого спеціалізованого суду та Пленум  Верховного суду України надають висновки щодо проектів законодавчих актів, які стосуються судоустрою, судочинства, статусу суддів, виконання судових рішень та інших питань, пов’язаних із функціонуванням судової системи України.

Запропонований проект змін до Конституції України в частині правосуддя безпосередньо стосується судочинства, статусу суддів та питань, пов’язаних із функціонуванням судової системи України.

Тому, на сьогодні лише активна участь найвищих судових інстанцій в процесі прийняття змін до основного закону держави дозволить забезпечити на майбутнє належний захист прав і свобод кожної людини, забезпечити панування верховенства права в України.

Враховуючи вищевикладене, звертаємося до осіб, яким адресоване дане звернення, з проханням: 

1. До Президента України П. Порошенка, як Гаранта Конституції України, – забезпечити методами на свій вибір дотримання під час обрання кандидатів на посади суддів безстроково конституційного принципу та міжнародних стандартів незалежності судової гілки влади.

2.  До Голови Верховної Ради України В. Гройсмана, голови Комітету з питань правової політики та правосуддя Р. Князевича - взяти до уваги викладене у зверненні, повідомити депутатам Верховної Ради України про неприйнятність прийняття політично мотивованого рішення щодо звільнення кандидатів на посади суддів безстроково. 

3. До Голови Ради суддів України В. Симоненко – невідкладно у межах наявних повноважень прийняти заходи з недопущення ухвалення політично мотивованого рішення щодо звільнення (необрання) кандидатів на посади суддів безстроково; повідомити про хід виконання рішення Ради Суддів України №106 від 02.10.2015 р. та порушити у разі наявності підстав питання щодо звернення до міжнародних інституцій (Ради Європи, Консультативної ради європейських суддів (КРЄС)) за результатами розгляду такого звіту.

4. До Голови Верховного Суду України Я. Романюка, Голови Вищого адміністративного суду України О. Нечитайло - скликати з метою розгляду цього звернення Пленум Верховного Суду України, Пленум Вищого адміністративного суду України; розглянути на Пленумі Верховного Суду України, Пленумі Вищого адміністративного суду України проект змін до Конституції України в частині правосуддя, та звернути особливу увагу на проект змін ч. 2 ст. 126, п. 5 ч. 7 ст. 126, ст. 128, п. 2, 4 розділу XV, п. 6 розділу ІІ Перехідних положень до Конституції України; надати висновок за результатами вказаного розгляду".