Председатель ВСУ обратился к народным депутатам с заявлением относительно отставки судей

Председатель Верховного Суда Украины Ярослав Романюк обратился к народным депутатам Украины с заявлением относительно отставки судей.

Полный текст обращения приведен ниже.

У зв’язку з прийняттям Верховною Радою України за основу проекту Постанови за реєстраційним № 4016а Голова Верховного Суду України Ярослав Романюк звернувся з листом до Голови Верховної Ради України Олександра Турчинова, голів депутатських фракцій, депутатських груп, а також до Комітету Верховної Ради України з питань верховенства права та правосуддя.

Звертаємося до Вас із приводу ситуації, що склалася із прийняттям 5 червня 2014 року Верховною Радою України проекту Постанови за реєстр. № 4016а (далі – проект).

Відповідно до проекту пропонується звільнити за загальними підставами у відставку суддів, стосовно яких Вища рада юстиції внесла відповідні подання на підставі пункту 9 частини п’ятої статті 126, статті 131 Конституції України, статей 100, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон), статті 31 Закону України «Про Вищу раду юстиції».

Під час обговорення проекту окремі народні депутати України запропонували виокремити із загального списку 57 суддів, які досягли шістдесятип’ятирічного віку, та змінити підставу їх звільнення – з подання заяви про відставку (пункт 9 частини п’ятої статті 126 Конституції України) на досягнення шістдесяти п’яти років (пункт 2 частини п’ятої статті 126 Конституції України).

На думку суддів Верховного Суду України, така позиція окремих народних депутатів України не повною мірою кореспондується з положеннями міжнародних правових документів та чинного законодавства України, а також рішеннями Конституційного Суду України.

Так, у частині п’ятій статті 126 Основного Закону України закріплено вичерпний перелік підстав для звільнення з посади судді, що унеможливлює законодавче розширення чи звуження цього переліку. Як випливає з пункту 3 частини першої статті 85, пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України, Верховна Рада України повноважна визначати порядок, умови та наслідки звільнення з посади судді, але виключно законами України.

Згідно з пунктом 2 частини п’ятої статті 126 Основного Закону України суддя звільняється з посади органом, що його обрав чи призначив, у разі досягнення суддею шістдесяти п’яти років. Відповідно до частини першої статті 102 Закону такий суддя звільняється з посади за віком з наступного дня після його досягнення. Таким чином, для звільнення з цієї підстави Закон вимагає наявності однієї обов’язкової умови – досягнення відповідного віку. При цьому звільнення відбувається з незалежних від волі судді причин, тобто така підстава, як досягнення шістдесятип’ятирічного віку, настає автоматично.

Водночас звільнення судді у зв’язку з поданням ним заяви про відставку (пункт 9 частини п’ятої статті 126 Конституції України) відбувається лише за наявності двох взаємопов’язаних обов’язкових умов: наявності в судді відповідного стажу роботи, який визначено в частині першій статті 109 Закону; подання суддею заяви, яка є підтвердженням справжнього й вільного (без стороннього впливу чи примусу) волевиявлення судді на реалізацію ним права на відставку.

Про це також ідеться в Рішенні Конституційного Суду України від19 листопада 2013 року № 10-рп/2013 у справіщодовідповідності Конституції України статей 103, 109, 131, 132, 135, 136, 137, підпункту 1 пункту 2 розділу XII «Прикінцеві положення», абзацу четвертого пункту 3, абзацу четвертого пункту 5 розділу XIII «Перехідні положення» Закону. Зокрема, Суд зазначив, що аналіз розділу VIII Конституції України та Закону дає підстави для висновку, що відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді.

Тобто за наявності відповідного стажу суддя має право звернутися із заявою про вихід у відставку до Вищої ради юстиції (стаття 31 Закону України «Про Вищу раду юстиції»). Відповідно до пункту 4 параграфа 2.1 розділу II Регламенту Вищої ради юстиції розгляд цього питання включає в себе з’ясування дійсного волевиявлення судді, який подав заяву про відставку, з метою перевірки відсутності стороннього впливу на суддю або примусу. За клопотанням судді питання про звільнення з посади у відставку може бути розглянуто за його відсутності, але справжнє волевиявлення та відсутність стороннього впливу або примусу він має підтвердити письмово.

Протягом одного місяця з дня надходження заяви Вища рада юстиції вносить до Верховної Ради України подання про звільнення судді з посади (частина третя статті 109 Закону).

Отже, Вища рада юстиції за наявності в судді відповідного стажу роботи повноважна перевіряти лише справжність волевиявлення судді. Відмовити в задоволенні заяви про відставку з інших підстав Вища рада юстиції не має права.

Подібну роль у цьому процесі відведено й Верховній Раді України. Про це свідчить відсутність будь-якого контролю за проходженням матеріалів про звільнення суддів у парламентських комітетах. Відповідно до частини другої статті 216 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» керівництво Верховної Ради України лише забезпечує організацію підготовки цього питання до розгляду на пленарних засіданнях.

Такий підхід законодавця до вирішення зазначеного питання зумовлено, зокрема, й тим, що право судді на вихід у відставку є однією з гарантій незалежності суддів, яку передбачено в пункті 11 частини четвертої статті 47 Закону. Про це йшлося і в Рішенні Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці). У цьому Рішенні зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід’ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання суддям за рахунок держави матеріального забезпечення та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці.

Право судді на вихід у відставку передбачено в низці міжнародних документів, зокрема у статті 13 Загальної (Універсальної) хартії судді, ухваленій 17 листопада 1999 року Центральною радою Міжнародної асоціації суддів у Тайпеї (Тайвань), у статтях 6, 7 Європейської хартії про закон «Про статус суддів».

Переконані, що у світлі євроінтеграційних процесів дотримання Україною загальновизнаних базових принципів незалежності суддів є запорукою підтримання на належному рівні міжнародного авторитету нашої держави, передусім як держави демократичної, соціальної та правової.

Під час обговорення проекту окремі народні депутати України також порушували питання стосовно того, яку з конституційних підстав звільнення слід застосовувати, якщо на момент розгляду цього питання в парламенті одночасно існують дві підстави для звільнення з посади судді: за віком (пункт 2 частини п’ятої статті 126 Конституції України) та у відставку (пункт 9 частини п’ятої статті 126 Конституції України).

На нашу думку, при вирішенні цього питання необхідно виходити із системного аналізу положень статей 102 та 109 Закону. Зокрема, як уже зазначалося,за нормами частини першої статті 102 Закону суддя звільняється з посади за віком з наступного дня після досягнення ним шістдесяти п’яти років. Тобто ця підстава настає автоматично, на наступний день після досягнення суддею шістдесяти п’яти років.

Водночас, реалізація конституційного права судді на подання заяви про відставку нерозривно пов’язана з роботою на посаді судді, тобто заява може бути подана, починаючи з наступного дня після настання в судді відповідного стажу роботи (стаття 109 Закону) і до досягнення суддею шістдесяти п’яти років – граничного терміну перебування на посаді.

Якщо ж суддя в зазначений термін не виявить бажання реалізувати своє право на подання заяви про відставку, він підлягає звільненню Верховною Радою України з посади у зв’язку з досягненням ним шістдесяти п’яти років (пункт 2 частини п’ятої статті 126 Конституції України).

Окремі народні депутати України на пленарному засіданні також висловили побоювання, що вихід суддів у відставку потягне за собою додаткові суттєві витрати з Державного бюджету України на виплату матеріальної допомоги та компенсацій. Такі твердження є помилковими, адже Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» виключено із Закону статтю 136, відповідно до якої суддя, який вийшов у відставку, мав право отримувати вихідну допомогу в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

На сьогодні згідно із частиною п’ятою статті 109 Закону за суддею, звільненим у відставку, зберігаються звання судді та гарантії недоторканності, установлені для судді до виходу у відставку. Статус судді у відставці врегульовано розділом X Закону.

За таких обставин вихід судді у відставку – це одночасно і конституційна гарантія незалежності судді, і передбачене Конституцією України й Законом право судді та правовий засіб забезпечення виконання ним тих обов’язків, які на нього покладає держава, а не особистий привілей.

5 червня 2014 року Верховна Рада України прийняла проект за основу. Водночас головуючий на пленарному засіданні запропонував профільному Комітету Верховної Ради України спільно з Вищою радою юстиції доопрацювати проект. У зв’язку з цим звертаємо увагу, що Вища рада юстиції діяла в межах визначених повноважень і на сьогодні не має права змінити своє рішення, адже йдеться про необхідність здійснення впливу на волевиявлення суддів, які реалізували своє конституційне право на подання заяви про вихід у відставку. Крім того, до повноважень Комітету з питань верховенства права та правосуддя не належить підготовка питань про звільнення з посад суддів, обраних безстроково (частина друга статті 216 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України»). Понад те, у частині другій статті 111 Закону зазначено, що питання звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок.

З огляду на викладене Верховний Суд України вважає, що проект Постанови за реєстр. № 4016а, прийнятий 5 червня 2014 року Верховною Радою України за основу, в частині звільнення суддів у відставку (за пунктом 9 частини п’ятої статті 126 Конституції України) відповідає положенням міжнародних документів і чинного законодавства України, а також рішенням Конституційного Суду України. У зв’язку з цим просимо враховувати позицію Верховного Суду України під час прийняття рішень стосовно звільнення суддів, які досягли граничного віку перебування на посаді судді.