Заявление судей хозсудов Украины относительно законопроекта "О восстановлении доверия к судебной системе"

Обращение судей хозсудов Украины к руководству государства относительно законопроекта "О восстановлении доверия к судебной системе".

Текст обращения приведен ниже:

На обговорення громадськості представлено розроблений Міністерством юстиції України проект Закону України "Про відновлення довіри до судової системи України" (далі – Проект), яким передбачено встановлення правових та організаційних засад проведення атестації та люстраційної перевірки суддів судів загальної юрисдикції.

Судді господарських судів загалом підтримують ідею законопроекту, спрямовану на вжиття невідкладних заходів щодо підвищення довіри суспільства до судової системи України. Разом з тим, вважаємо за необхідне звернути увагу на наступне.

Розглядаючи питання доцільності прийняття запропонованих змін, необхідно виходити з того, що правове регулювання питань, пов’язаних з порядком проведення перевірок щодо суддів та звільнення їх з займаних посад, повинне базуватися на конституційних положеннях та загальних принципах правосуддя, зокрема, незалежності судової влади, що є однією з гарантій захисту прав та свобод людини і громадянина, забезпечення правопорядку та законності в державі, об’єктивного та неупередженого правосуддя.

Про необхідність вжиття дієвих заходів, спрямованих на підвищення довіри суспільства до судової влади, зокрема зазначено Комісаром Ради Європи з прав людини Нільсом Муйжніексом у звіті за результатами візиту в Україну 4-10 лютого 2014 року (пункт 60), з одночасним наголошенням на тому, що мають бути впроваджені належні механізми забезпечення незалежності суддів від зовнішнього впливу, особливо при розгляді справ, що є резонансними у суспільстві.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Одночасно, одну з найважливіших гарантій незалежності суддів закріплено в положенні частини другої статті 126 Конституції України, за яким вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.

Такий підхід кореспондується також з положеннями Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (4 листопада 1950 року), ратифікованій Верховною Радою України 17 липня 1997 року, та низкою інших міжнародних документів, а саме: "Основні принципи незалежності судових органів", ухвалені резолюціями 40/32 від 29 листопада 1985 року та 40/146 від 13 грудня 1985 року Генеральної Асамблеї ООН, "Процедури ефективного здійснення Основних принципів незалежності судових органів", затверджені 24 травня 1989 року Резолюцією 1989/60 Економічної і Соціальної Ради ООН, Європейська хартія "Про статус суддів" від 10 липня 1998 року, Рекомендації  N (94) 12 Комітету Міністрів Ради Європи "Незалежність, дієвість та роль суддів" від 13 жовтня 1994 року та інших.

Відповідно до частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" незалежність суддів забезпечується, зокрема, особливим порядком їх призначення, обрання, притягнення до відповідальності та звільнення.

На сьогоднішній день відповідно до статті 105 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" звільнення судді з посади на підставі порушення ним присяги суддів відбувається після проведення перевірки фактів такого порушення (чим може займатися спеціальна комісія) та внесення відповідного подання Вищою радою юстиції, що є колегіальним, незалежним органом, відповідальним за формування високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі.

Водночас, Проект передбачає утворення спеціальної комісії, яка проводить перевірку професійності та чесності суддів, а обставини, встановлені за результатами такої перевірки, відповідно до положень Проекту не потребують додаткового встановлення Вищою радою юстиції або іншими органами.

Суддівський корпус звісно виступає за те, щоб судді, які ухвалюють незаконні й несправедливі судові рішення несли встановлену відповідальність. Однак, перевірка діяльності суддів на предмет законності має відбуватися у демократичний спосіб за участю висококваліфікованих юристів, у тому числі професійних суддів та суддів у відставці. Відповідні висновки комісії не повинні носити безапеляційний характер та у відповідності до чинного законодавства підлягають обговоренню Вищою радою юстиції при вирішенні питання про порушення дисциплінарного провадження.

Додаткового доопрацювання потребують положення Проекту щодо складу спеціальної комісії з перевірки суддів. Так, до спеціальної комісії пропонується долучити представників Вищої ради юстиції та Вищої кваліфікаційної комісії судів України, представників громадськості, призначених Кабінетом Міністрів України, а також представників Верховної Ради України, двоє з яких повинні бути суддями (стаття 3 Проекту).

Слід зазначити, що залучення до спеціальної комісії представників виконавчої і законодавчої гілок влади призведе до порушення конституційного принципу поділу державної влади (стаття 6 Конституції України), встановленого балансу між гілками влади, а отже може вплинути на незалежність суддів, гарантовану Основним Законом (стаття 126) та зазначеними міжнародними актами.

На цьому наголошується, зокрема, у Висновку № 10 (2007) Консультативної ради європейських суддів стосовно судової ради на службі суспільства. У Висновку зазначається, що члени судової ради не повинні бути політиками, членами парламенту, працівниками виконавчої влади. Крім того, у спільному висновку Венеціанської комісії і Дирекції з співпраці Генеральної дирекції з прав людини та правових питань Ради Європи від 11 жовтня 2010 року № 588 вказується на те, що більшість у складі органу, до відання якого віднесено питання відповідальності суддів, становили судді, обрані самими ж суддями.

Крім того, пунктом 6 Розділу ІІ Прикінцевих положень Проекту передбачено, що перевірка та проведення атестації суддів судів загальної юрисдикції відбуватимуться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Це в свою чергу свідчить про можливість створення додаткових умов для політизації процедури перевірки суддів. Крім того, такі положення не узгоджуються з приписами Конституції України, відповідно до яких виключно законами України визначаються судоустрій, судочинство, статус суддів (пункт 14 статті 92 Конституції України). Такий порядок міг би бути прийнятий Радою суддів України як вищим органом суддівського самоврядування.

Законопроект включає в сферу перевірки рішення, "що суттєво обмежують конституційні права і свободи громадян". Враховуючи невизначеність цієї ознаки та логістичну неможливість переглянути такий обсяг судових рішень, це торкнеться майже всіх рішень, ухвалених судами, і матиме руйнівні наслідки для правового порядку в країні. Така правова невизначеність є реальною загрозою для суспільного життя.

У зв’язку з викладеним слід підкреслити, що на необхідність мінімізувати політичний вплив на процедуру формування суддівського корпусу неодноразово звертала увагу у своїх висновках Європейська комісія "За демократію через право" (Венеціанська комісія).

Сумнівним видається також положення щодо наділення спеціальної комісії повноваженнями з перевірки достовірності та повноти відомостей, що містяться у деклараціях про доходи та витрати суддів та членів їх сімей (пункт 7 частини першої статті 4 Проекту). Вирішення цих питань належить до компетенції відповідних органів виконавчої влади та повинно відбуватись в порядку, встановленому Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції".

Підтримуємо положення Проекту щодо принципово нового порядку призначення суддів на адміністративні посади. Зокрема, Проектом пропонується запровадити призначення голів судів і їх заступників зборами суддів відповідного суду. Безперечно, такий підхід базується на демократичних європейських цінностях і принципах та здатен підвищить довіру громадян до судів, а суддів до свого керівника.

Однак, слід зазначити, що пунктом 5 Розділу ІІ Прикінцевих положень Проекту передбачене автоматичне з моменту набрання чинності Законом звільнення з адміністративних посад голів вищих спеціалізованих судів та Голів судів апеляційної та першої інстанцій, які призначені на адміністративні посади після 30 липня 2010 року. Водночас новий порядок призначення суддів на адміністративні посади набере чинності через тринадцять місяців з дня набрання чинності Законом.

Дана ситуація призведе до того, що суди взагалі не матимуть керівників, або вони будуть призначені відповідно до визначеного чинним Законом України "Про судоустрій і статус суддів" порядку, який нині в суспільстві визнається як неприйнятний.

Слід підкреслити, що голова суду є керівником відповідної установи; представляє відповідний суд як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами; контролює ефективність діяльності апарату суду; опікується питаннями єдності судової практики, ведення судової статистики, підвищення кваліфікації суддів, якістю судочинства; забезпечує виконання рішень зборів суддів відповідного суду, здійснює інші адміністративні функції у суді.

Отже, за відсутності в судах керівників, що може статися із прийняттям зазначених положень законопроекту, виконувати згадані функції буде нікому, суди на невизначений час залишаться без належного адміністрування, що дестабілізує функціонування судової системи в цілому. Це також матиме наслідком погіршення якості судочинства, що, в свою чергу, призведе до зворотного, ніж це очікується з прийняттям змін, результату – зменшення довіри до судів.

При цьому вважаємо, що звільнення з адміністративної посади повинно відбуватись не автоматично, а лише після встановлення обставин, за яких суддя не може продовжувати займати відповідну адміністративну посаду в суді. Крім того, таке звільнення є безпосереднім втручанням в роботу судів, які повинні самостійно вирішувати питання внутрішньої діяльності суду.

Застосування відповідних положень Проекту є нівелюванням загальних засад презумпції невинуватості особи, що на практиці може мати наслідком прийняття Європейським судом з прав людини жорстких рішень проти України, як, наприклад, це було у справі колишнього судді Верховного Суду України Олександра Волкова.

Запропоновані Проектом зміни до статті 125 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо обрання делегатів на з'їзд суддів України у демократичний визначений законом спосіб шляхом голосування на зборах суддів дозволяють уникнути впливу на судову систему інших гілок влади. Водночас неприйнятними вважаємо положення, відповідно до яких делегати обиратимуться від кожного суду. Враховуючи кількість судів загальної юрисдикції, це матиме наслідком те, що загальні суди будуть представлені 752 делегатами, в той час як господарські та адміністративні суди – 58 та 61 делегатами відповідно. З огляду на те, що рішення на з'їзді суддів України приймаються більшістю голосів обраних делегатів, непропорційність кількості представників від різних юрисдикцій може призвести до неврахування інтересів господарських та адміністративних судів при прийнятті рішень. Вважаємо, що задля забезпечення справедливого представлення судів на з'їзді суддів України оптимальним варіантом представлення інтересів судів різних юрисдикцій є направлення по три представника від кожної області або регіону.

Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що обговорення питань про звільнення суддів за порушення присяги має бути здійснено у суворій відповідності не лише з духом, але й буквою закону, з неухильним дотриманням Конституції України та міжнародних правових актів, що проголошують гарантії незалежності суддів. Зокрема, підлягає обговоренню доцільність погодження відповідних законодавчих ініціатив Європейською комісією "За демократію через право" (Венеціанською комісією), на що нещодавно звертав увагу у своїх виступах комісар з прав людини Ради Європи.

Порушення Конституції та законів України потягне за собою руйнацію спільних позитивних надбань, втрата яких суттєво позначиться на досягненні головної мети – забезпечення верховенства права у правовій демократичній державі – Україні.

Підтримуючи необхідність проведення рішучих заходів, спрямованих на оздоровлення судової системи та підвищення довіри до правосуддя, судді господарських судів переконані, що це завдання вимагає виваженого підходу, опрацювання і узгодження критеріїв та ретельного опрацювання процедур, які гарантують права всіх зацікавлених осіб.