Голова Вищої ради правосуддя: судді ОАСК не є підозрюваними у розумінні закону, тиску чи впливу на членів ВРП ніхто не здійснює

Голова Вищої ради правосуддя Андрій Овсієнко зазначив, що судді Окружного адмінсуду не є підозрюваними у розумінні закону, тиску чи впливу на членів ВРП ніхто не здійснює. Про це він розповів у інтерв’ю «Інтерфакс-Україна».

Вранці 1 вересня, коли ВРП почала розглядати питання щодо відсторонення суддів ОАСК, НАБУ оприлюднило відео, яке нібито свідчить про зв’язки та вплив суддів на членів ВРП. Після рішень про повернення подань генпрокурору Бюро заявило, що невідсторонення суддів підтверджує наявність такого впливу. Як Ви це прокоментуєте?

Прокоментую в двох аспектах. По-перше, досить дивно, що саме в той день з’явилися записи. Ця інформація є частиною кримінального провадження і не повинна поширюватися у такий довільний спосіб без можливості прокоментувати її тим органом або тими суб’єктами, яких вона стосується.

Другий момент. Як і інші обставини, які фактично покладені в основу підозр суддям, інформація щодо так би мовити зав’язків членів ВРП є матеріалами негласних слідчих розшукових дій, це так звані записи певних розмов, яким потрібно дати правову оцінку, підтвердити автентичність, після чого стверджувати про якісь взаємозв’язки.

Чи не вважаєте це тиском?

Питання щодо того, як розцінювати це відео, наразі ще знаходиться на обговоренні у ВРП, ми на відміну від правоохоронних органів не вважаємо поспішність виправданим кроком. Все ретельно проаналізуємо і дамо оцінку у рамках процедур і повноважень, які маємо.

На підставі чого були прийняті рішення про недоведеність належного вручення підозри суддям?

ВРП повернула Генеральному прокурору без розгляду клопотання про тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя чотирьох суддів Окружного адміністративного суду міста Києва (Вовка Павла Вячеславовича, Келеберди Володимира Івановича, Огурцова Олексія Петровича, Погрібніченка Ігоря Миколайовича), оскільки вважає, що вони не набули процесуального статусу підозрюваних, адже підозри не були їм вручені належним чином.

Суддя належить до категорії осіб, щодо яких здійснюється особливий порядок кримінального провадження, це визначено статтею 480 КПК. І ускладнення кримінально-процесуальної форми підозри суддям є додатковою гарантією їх незалежності. Це належний спосіб захисту від необґрунтованого притягнення до відповідальності, політичних репресій, переслідування. Вручення повідомлення про підозру є фактично завершальною стадією здійснення повідомлення про підозру. Лише те, що повідомлення про підозру складене та підписане належною особою – заступником Генпрокурора, ще не дає підстави вважати особу підозрюваною. Особі має бути повідомлено про підозру у належний спосіб. Зробити це були всі можливості – виконуючий обов’язки голови суду в той день працював на робочому місці, і можна було через нього передати повідомлення про підозру суддям, які були на той час у відпустці, а не залишати документи в приміщенні суду у позаробочий час.

Приміром, суддя Келеберда В.І. у день складення повідомлення про підозру протягом робочого часу перебував на роботі, що підтверджено як свідченням самого судді під час засідання Вищої ради правосуддя, так і інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень, згідно з яким суддя Келеберда В.І. 17 липня 2020 року здійснював правосуддя. Також суддя повідомив, що місце реєстрації та місце проживання не змінював. Водночас матеріали, додані до клопотання Генпрокурора щодо нього, не містять жодних обґрунтувань неможливості вручення повідомлення про підозру судді за місцем його роботи протягом часу роботи суду.

Порушення порядку повідомлення про підозру призвело до того, що ВРП дійшла висновку, що чотири із шести суддів не набули процесуального статусу підозрюваних, а тому ВРП не може розглядати питання про тимчасове відсторонення судді, який не є підозрюваним. Це пряма вимога закону – клопотання подається до Вищої ради правосуддя стосовно судді, який є підозрюваним, обвинувачуваним (підсудним). Частиною третьою статті 63 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності, подане без дотримання визначених законом вимог, повертається Генеральному прокурору або його заступнику.

Розкажіть про аргументацію прийнятих ВРП рішень

Як я сказав, щодо чотирьох суддів клопотання Генпрокурору повернуті без розгляду через те, що судді не набули статусу підозрюваних. Щодо двох суддів (Аблова Євгенія Валерійовича, Качура Ігоря Анатолійовича) було відмовлено у задоволенні клопотання про тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя у зв’язку з необґрунтованістю підозр і недоведеністю ризиків, до яких апелював Офіс Генпрокурора.

Підозри всім шести суддям були складені у рамках кримінального провадження № «…. 46», яке розслідується з лютого 2014 року. Воно стосується подій на Майдані і дотичних до цього провадження фактів, які стали відомі завдяки опублікованим записам розмов, як вважає орган досудового розслідування.

У рамках цього провадження, яке розслідується вже шість років, 17 липня 2020 року було складено підозри шести суддям ОАСК. У той же день матеріали кримінального провадження щодо таких підозр виділяються в окреме кримінальне провадження № «….19». При цьому з доданих до клопотання матеріалів не вбачається, які конкретно матеріали досудового розслідування (докази) виділяються у кримінальне провадження № «….19». З провадження № «…. 46», у якому складені підозри, у провадження № «….20» виділяють ще матеріали – так звані факти якихось кримінальних правопорушень, яких більше десятка. І, знову ж таки, того ж дня кримінальні провадження № «….19» і «….20», виділені з провадження № «…. 46», прокурор об’єднує. Того ж дня проводяться і обшуки в ОАСК.

12 серпня це об’єднане провадження об’єднують з кримінальним провадженням, яке було зареєстровано 21.06.2019 року (щодо зловживань з боку голови Державної судової адміністрації та інших фактів). До цього провадження приєднуються ті, що стосуються підозри суддям, і в рамках цього об’єднаного кримінального провадження № «….522» і відбуваються події, які стали предметом розгляду ВРП. Із наявних матеріалів вбачається, що всі матеріали, якими обґрунтовується підозра, є доказами у провадженні № «…51», яке стосується притягнення до відповідальності голови суду Вовка,  деяких суддів ОАСК і судді з Одеси і розслідування у якому завершено ще 7 листопада минулого року.

Тобто орган досудового розслідування в обґрунтуванні підозри спирається на матеріали іншого провадження, у якому розслідування завершено. Виникає запитання: як вони можуть бути доказами у кримінальному провадженні, в якому висунута підозра? І чому те провадження, у якому розслідування завершено,  впродовж року так і не передано до суду?

Зміст цієї підозри і підозр, які були на розгляді ВРП минуло року, свідчить про те, що судді фактично підозрюються у вчиненні злочинів за тими самими подіями – у проміжку часу з лютого до липня 2019 року.

Тобто маємо ті самі факти, ті самі записи розмов, ті самі докази, щодо яких вже проведено розслідування, а зараз їм надається інша правова кваліфікація.

Всі ці юридичні «матрьошки» взагалі складно сприймаються…

Ця складність, мабуть, має бути першим питанням для того, хто цікавиться, чому так відбулося: розслідували одне провадження, закінчили його, до суду не передали, почали інше розслідувати, оперуючи фактично тими самими доказами.

У протоколах прокурор зазначає, що всі флешки і диски із матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій знаходяться у провадженні «….51», яке вже розслідувано. Тобто для складання підозри використані матеріали НСРД з іншого провадження. А тепер найцікавіше: підозра складена 17 липня 2020 року, а дозвіл Вищого антикорупційного суду на використання результатів НСРД надано аж 28 липня. То чи може це свідчити про обґрунтованість підозри?

Те саме стосується і нібито ризиків, що суддя буде чинити якісь перешкоди розслідуванню. Події, про які йдеться, відбувалися у 2019 році. З того часу не було надано жодного доказу того, що судді продовжують чи можуть продовжувати свою «злочинну діяльність», а отже не доведено ризики перешкоджання ними досудовому розслідуванню у провадженні № «….522».

Підкреслюю: ВРП не нехтує доказами, ми не перекручуємо інформацію, а надаємо правову оцінку, як цього вимагає закон. Ми відмовили у задоволенні клопотань через те, що вони не були обґрунтовані належними та допустимими доказами. Адже долучені докази є матеріалами іншого кримінального провадження 2019 року, досудове розслідування у якому завершено. Не було будь-яких процесуальних рішень органу досудового розслідування чи прокурора щодо залучення матеріалів НСРД та інших матеріалів у спосіб, визначений КПК України, у якості доказів до кримінального провадження 2014 року, в межах якого 17 липня 2020 року повідомлено про підозру вказаним суддям. Висновки прокурора ґрунтуються переважно на результатах проведених у межах кримінального провадження 2014 року НСРД, які були використані без дозволу слідчого судді. Підозра ґрунтується на обставинах, значна частина яких була покладена в обґрунтування раніше здійсненої підозри у межах кримінального провадження 2019 року, досудове розслідування у якому завершено.

То яка мета цієї справи, якщо вона не має належного юридичного підґрунтя?

Про мету, мабуть, варто цікавитися у тих суб’єктів, які породили ці матеріали.

На мою думку, ВРП ретельно, досконально вивчила всі надані документи і висновки, прийняла законні  та обґрунтовані рішення.

Тому ми б закликали колег з інших структур і органів не вдаватися до передчасних та надуманих звинувачень.

Корупційний скандал, незалежно від ступеню його доказовості, є проблемою в державі. Потрібно діяти так, як вимагає закон, и тоді не буде суперечливих тлумачень й коментарів.

Менше з тим, після рішень про невідсторонення суддів ОАСК від здійснення правосуддя у суспільства складається враження, що матеріали кримінального провадження мають сенс… Як знизити градус напруги, протистояння між ВРП та НАБУ, недовіри до прийнятих рішень?

Насамперед треба ознайомитися з прийнятими рішеннями ВРП. Вони вже оприлюднені, їх можна прочитати.

Немає підстав говорити про протистояння чи конфлікт ВРП з будь-яким з правоохоронних органів, є певні питання процесуальної взаємодії, є різне тлумачення тих чи інших обставин, подій, фактів.

Складається враження навмисного паплюження репутації суддівського корпусу…

Суддівський корпус вже не рік і не два перебуває в атмосфері тотального звинувачення. Але, як показує життя, це здебільшого маніпуляції. Маніпуляції певних недобросовісних політиків, певних недобросовісних псевдопредставників громадянського суспільства. Безумовно, в цьому є чийсь інтерес, інакше б це не відбувалося.

Ми не відкидаємо і не заперечуємо існування проблем в судовій системі, але потрібно розмежовувати, де є проблема, а де є маніпуляція фактами.

Рішення КС про неконституційність призначення Ситника директором НАБУ може вплинути на хід розслідування справи суддів ОАСК?

Оскільки я не є ані суддею Конституційного суду, ані керівником НАБУ, надавати цьому оцінку в межах своїх повноважень не можу. А вдаватися до загально-суспільних або політичних оцінок, мабуть, з мого боку буде некомпетентним.

З огляду на ті позиції, які були висловлені Конституційним судом і озвучені НАБУ, це не повинно жодним чином відобразитися на ході досудового розслідування тих кримінальних проваджень, які розслідуються детективами НАБУ.

Чи викликалися члени ВРП повторно на допити у якості свідків по справі суддів ОАСК?

Наразі не можу розголошувати інформацію, чи викликалися ще раз. Це обставини, які є таємницею досудового розслідування. На відміну від детективів НАБУ, які отримують якісь незрозумілі дозволи на розголошення матеріалів досудового розслідування, ми такого дозволу станом на сьогодні не отримували.

Але, дійсно, була інформація на сайті НАБУ щодо виклику членів ВРП на допити минулого разу. Таким викликам надана оцінка, ВРП відреагувала на звернення членів ВРП, які вважали, що це є втручанням у їхню діяльність.

Було звернення до Офісу генпрокурора з цього приводу. Є реакція на ваше звернення?

Наразі ми ще відповіді не отримали.

Члени ВРП готові співпрацювати зі слідством по справі суддів ОАСК?

Звичайно, члени ВРП, як і звичайні громадяни, зобов’язані виконувати вимоги закону і Кримінального процесуального кодексу України. Питання особисто ставлення члена ВРП до такого роду дій як виклик – це його особиста справа. В цілому ВРП реагує на те бачення, яке член ВРП доводить до відома ВРП. Форма і спосіб реагування визначені законом.

Чи здійснюється політичний або будь-який інший тиск на ВРП в цілому і на Вас, як голову ВРП, зокрема?

Мені особисто про такий тиск невідомо. Щодо мене особисто, ні політичного, ні економічного, ні фізичного, ні будь-якого іншого тиску не було. Я з цим не стикався.

З відомих мені джерел можу сказати, що такого тиску на членів ВРП також не було.

Але якщо правоохоронні органи володіють більш повною інформацію з цього приводу, то це вже їх компетенція.

Тенденція звільнення суддів, зокрема суддів у відставці, – це наслідок негативу довкола суддів?

Загалом тенденція спостерігається дуже гнітюча, бо судді масово ідуть у відставку. Прикро, що у відставку ідуть судді не тільки районних, місцевих судів, а й апеляції.

Сьогодні, наприклад, в Харківському апеляційному суді з понад 60 суддів, які повинні там працювати, залишилося 16.

Подивіться, що відбувається останніми роками у законотворчості. Скільки є законодавчих ініціатив позбавити зарплати, обмежити винагороду судді у відставці, обмежити винагороду діючих суддів, збільшити і поглибити перелік підстав для дисциплінарної відповідальності, - це все формує у суддів відчуття тривоги, відсутності правової визначеності.

Суддя повинен знати, що, здійснюючи правосуддя, він захищений державою. І не на словах, а на ділі. На цьому базується суддівська незалежність.

Відсутність цієї захищеності і призводить до того, що судді, які вже заробили право піти у відставку, залишають суддівські лави.

Скільки вакансій суддів наразі в Україні?

У судовій системі сьогодні понад 1800 вакансій. Близько 30% суддів мають право на відставку і також можуть піти. Хто залишиться працювати, і чи буде реалізовано взагалі право на доступ до суду й право на справедливий суд?

Справи відкладаються і розтягуються на роки, бо судді фізично не можуть розглянути таку кількість.

Те, що ми докладаємо всіх зусиль, щоб цю прогалину ліквідувати, насправді також є предметом маніпуляцій і критики. Мовляв, ВРП прикривається тим, що дбає про наповнення судової системи і не очищує її.

Та очищуємо судову систему! Тільки за цей рік більше 80 суддів було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, звільнено 7 суддів, 4 відсторонені від здійснення правосуддя, 13 отримали сувору догану. Невже цього мало і це не є ознакою того, що судова система реагує на ті порушення, які допускають судді у своїй діяльності?

Які у Вас сподівання на прийняття президентському законопроекту про внесення змін в закон «Про судоустрій і статус суддів»? Наскільки я розумію, ключовий момент – це реанімація ВККС, бо, мабуть, вже скоро закінчиться кадровий резерв...

Резерву вже немає. Незакінченим лишився конкурс на заміщення близько 300 суддівських вакансій. Це ті кандидати, які пройшли дев’ятимісячне навчання в школі суддів, на яких держава витратила мільйони гривень, виплачуючи їм стипендії. Ці кандидати пройшли всі відбіркові процедури, включно із складанням іспитів, однак в силу того, що було припинено повноваження Вищої кваліфкомісії суддів, ці роботи кандидатів залишилися неперевіреними. Банальна причина. І ситуація на паузі вже більше двох років.

Останнім рішенням ВККС до ВРП було внесено 467 рекомендацій щодо призначення суддями, щодо 430 кандидатів ми внесли подання президенту. Ці 430 суддів поповнюють  судову систему, понад 200 суддів прийняли присягу і вже здійснюють правосуддя.

Тобто при бажанні цей процесс може бути швидким, ефективним, результативним. Але в силу законодавчих новацій, проти яких ми категорично заперечували, склалася критична ситуація. Нас не почули – маємо закон № 193-IX, який поставив хрест на ВККС, і тепер ми намагаємося комісію відродити.

І сьогодні ми говоримо про надію, що ВККС буде створена.

Є ще альтернативні президентському законопроекти

Так, вони також будуть розглянуті парламентом. Кожен з них має гарні ідеї, які б варто було впровадити в життя, але вони, швидше, висловлюють перспективне бачення реформування судової системи.

А відповіді на те, яких невідкладних заходів потрібно вжити, -  у президентському законопроекті.

Президентський законопроект був направлений парламентом до Венеційської комісії. Це те, що варто було б зробити відразу, однак знову був згаяний час. Але думаю, після висновку Венеційської комісії парламент перейде до розгляду цього та альтернативних законопроектів - і ми отримаємо результат.

Коли саме очікувати на висновок Венеційської комісії?

Орієнтовно це питання включено до розкладу на 8 жовтня. Думаю, що вже і висновок має бути.

Поясніть, будь ласка, як буде виглядати переформатування судів у рамках адміністративно-територіальної реформи

Ми отримали новий адміністративно-територіальний поділ нашої держави. Він істотно відрізняється від звичної системи. Закон визначає, що підставою для зміни мережі судів є, в тому числі, і зміни в адміністративно-територіальному устрої. Тому мережа судів має бути приведена у відповідність з тим адміністративно-територіальним устроєм, який на сьогодні вже закріплений постановою Верховної Ради.

Однак це дуже непросте питання, воно потребує зваженого підходу – щоб ми, реформуючи суди, не отримали ще більшої проблеми з доступом до правосуддя. Щоб визначити, скільки судів має бути в районі, потрібно врахувати і щільність населення, і географічне розташування, і локалізацію населення, і комунікації. Багато чинників повинні бути враховані. При цьому слід пам’ятати, що відповідно до нового адміністративного устрою реформуватимуться і прокуратура, і правоохоронні органи. І це все має бути прив’язано територіально для ефективності взаємодії.

Якщо судова система сама собі визначить, де будуть суди, а прокуратура і правоохоронні органи зі свого боку самостійно визначать місцезнаходження своїх установ, може виникнути проблема: буде незрозуміло, який суд розглядатиме матеріали кримінального провадження, клопотання прокуратури.

Тобто це все має бути узгоджено, відбуватися синхронно, з урахуванням змін до Кримінального процесуального та інших процесуальних кодексів.

На сьогодні така робота ведеться, ми знаходимося в стадії обговорення концепції, моделі, яка забезпечить найбільш ефективне розташування і кількість судів, які будуть функціонувати в державі.

Це питання не треба вирішувати швидко, але не треба й відкладати.

Щодо скарг суддів до ВРП про втручання в їхню діяльність. Чи збільшується їх кількість і на що, власне, скаржаться судді?

Кількість звернень дуже висока. Судді скаржаться з приводу різних обставин – їм заявляють відводи, порушують порядок у залі засідань, погрожують по телефону, у Фейсбуці, звинувачують нібито у зацікавленості при розгляді конкретних справ. Також скаржаться судді на те, що до них звертаються депутати і просять вирішити справу тим чи іншим чином.

За три роки повноцінного розгляду таких питань ми сформували певні критерії і кажемо, що судді для початку самі повинні відрізняти, що є втручанням в їхню діяльність, а що не є таким.

Насправді, є дуже велика кількість повідомлень, які не містять ознак втручання. Суддя підлягає дисциплінарній відповідальності, якщо не повідомить ВРП або генпрокурора про втручання в його діяльність. І буває вони дмухають на холодне, на всяк випадок, щоб потім не наразитися на те, що приховали цей факт.

Робота судів в умовах карантину уповільнила розгляд справ?

Безумовно, уповільнила. Це об’єктивна причина. Карантинні заходи спочатку були дуже суворі, була зупинена робота транспорту, це фізично унеможливило доступ людей до судового засідання. Ми, судова адміністрація, Рада суддів вживали всіх можливих заходів, щоб знайти альтернативу. І такою альтернативою стали відеоконференції, для цього було розроблено відповідне програмне забезпечення, внесені зміни до процесуальних кодексів. Цей механізм дав змогу частково покращити ситуацію з участю у засіданнях.

Але є дуже багато випадків, коли особа каже, що вона не має засобів зв’язку і не хоче наражатися на небезпеку на судовому засіданні, де велике скупчення людей.

У такому випадку судді треба розуміти, де баланс між дотриманням прав цієї людини і необхідністю розгляду справи у визначені або розумні строки.

Поряд з цим – люди звикли фізично бути у суді, їм хочеться чути, бачити, бути причетним до цього процесу.

Проблема комплексна. Мабуть, правова культура і довіра до суду дали б змогу казати, що людина підтримує те, що викладено, наприклад у позовній заяві, і просить розглянути без її фізичної присутності.

Підкреслю, що жоден суд не зупинив свою роботу. Суди працювали, працюють і будуть працювати.

Яка ситуація з «електронним судом»?

На сьогодні він на фінальній стадії впровадження, проходить тестову експлуатацію, є певні недопрацювання. Ми намагаємося з Державною судовою адміністрацією вжити заходів, щоб усунути виявлені недоліки.

Якщо запрацює електронний суд – це, безумовно, покращить можливість особи дистанційно брати участь у судових процесах. Але потрібно зважувати бажання і можливості, потреби і реальну спроможність забезпечувати ці потреби. Якщо в якомусь гірському селищі є перебої з електроенергією, то взагалі про який інтернет і дистанційну участь у процесі можна вести мову.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що Вища рада правосуддя пояснила свої рішення щодо суддів ОАСК.

Також ми писали, що ОАСК просять скасувати рішення про утворення територіальних виборчих округів у Києві.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.