Проникнення в житло боржника має бути вмотивованим: судова практика

Одеський апеляційний суд розглянув апеляційну скаргу представника боржника, в якій він просить суд скасувати ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси у справі 22-ц/813/4948/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити Головному державному виконавцю Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеси ГТУЮ в Одеській області у примусовому проникненні до житла, а також просить суд апеляційної інстанції зупинити розгляд даної справи до закінчення судового розгляду та постановлення остаточного рішення і набуття ними законної сили. Про це інформує пресслужба Одеського апеляційного суду.

Згідно з матеріалами справи, Головний державний виконавець звернувся до суду із поданням, у якому просив суд надати дозвіл на примусове проникнення до квартири з метою перевірки ліквідного майна, яке належить боржнику та у разі наявності здійснення опису та його арешту з подальшою реалізацією для погашення боргу в дохід держави. Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси задоволено подання Головного державного виконавця про примусовий вхід до житла та надано дозвіл на примусовий вхід до житла для проведення виконавчих дій у рамках виконавчого провадження з метою перевірки ліквідного майна, яке належить боржнику, та у разі наявності здійснення опису та його арешту з подальшою реалізацією для погашення боргу в дохід держави.

Головний державний виконавець здійснив два виходи за адресою проживання боржника та виявив, що боржник фактично мешкає за вищевказаною адресою, обидва рази двері відкривати відмовлялася та не допускала до приміщення, про що виконавець склав акт у присутності понятих, свідків. Боржника попередили, що в разі ігнорування вимог виконавця та недопуску виконавець у порядку діючого законодавства направить подання до суду про примусове проникнення до житла.

Апеляційний суд, частково задовольняючи апеляційну скаргу, виходив з таких підстав. Недоторканність житла є однією з конституційних гарантій громадян. Як зазначено у ст. 30 Конституції України, не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Статтею 311 ЦК України передбачено право на недоторканність житла.

Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов'язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов'язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, пункту 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.

За змістом наведених вище норм національного та міжнародного законодавства проникнення у житло як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим.

Стаття 18 Закону України «Про виконавче провадження» містить перелік обов'язків і прав виконавців.

Крім того, Закон передбачає, що рішення суду про проникнення в житло боржника має бути вмотивованим. Суду мають бути надані переконливі докази, які б свідчили про те, що державний виконавець вичерпав усі можливості виконати рішення без примусового проникнення до житла, проте це не дало результатів.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування необхідності надання дозволу на примусовий вхід до квартири боржника державний виконавець зазначив, що на виконанні в Першого Суворовського ВДВС у м. Одесі ГТУЮ в Одеській області знаходяться два виконавчих провадження про примусове виконання постанови про стягнення виконавчого збору. Також Головний державний виконавець відділу виніс постанови про відкриття виконавчого провадження, які були направлені боржнику рекомендованим поштовим повідомленням, проте вказане повідомлення повернулося до Першого Суворовського ВДВС м. Одеси з позначкою пошти – «у зв’язку із закінченням терміну зберігання».

У доводах апеляційної скарги представник боржника зазначає, що жодної з постанов про відкриття виконавчого провадження про стягнення на користь держави грошової суми боржник не отримувала.

У матеріалах справи відсутні докази надсилання боржнику та отримання останньою постанови про відкриття виконавчого провадження. З наданих суду матеріалів виконавчого провадження не вбачається, що боржник знала про вчинення державним виконавцем дій та заходів, спрямованих на стягнення з неї виконавчого збору.

Разом з тим представник боржника зазначив, що вже після ознайомлення із вищевказаними виконавчими провадженнями вони оскаржені в судовому порядку та нині розгляд справи триває.

Суд першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув та дійшов передчасного висновку про задоволення подання державного виконавця.

Так, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, суд порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про примусове проникнення до житла боржника, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні подання державного виконавця.

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що ВС висловився щодо надання дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.