Відкритий розгляд усього спектра питань ВРП може зашкодити незалежності судді: рекомендація КРЄС

З 12 листопада 2019 року відеотрансляція засідань Вищої ради правосуддя відбуватиметься за новими правилами — лише за наявності клопотань та згоди всіх сторін, щодо яких розглядається питання порядку денного. Про це повідомляється на сайті ВРП.

Такі зміни були внесені до Регламенту Вищої ради правосуддя 11 листопада 2019 року.

Окрім того, певні зміни порядку роботи торкнуться засобів масової інформації та вільних слухачів, які мають намір взяти участь у роботі Вищої ради правосуддя та її органів.

Нагадаємо, що Законом України від 7 червня 2018 року № 2447-VIII внесено зміни до абзацу другого частини восьмої статті 30 «Засідання Вищої ради правосуддя, її органів» Закону України «Про Вищу раду правосуддя». Згідно із вказаною статтею особи, присутні в залі засідання, мають право робити письмові записи, можуть використовувати портативні аудіотехнічні засоби. Проведення в залі засідання фотозйомки, відео-, звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури допускається за згодою головуючого, якщо інше не передбачено законом.

Зазначене кореспондується із низкою міжнародних стандартів та експертних рекомендацій, наданих Вищій раді правосуддя.

Питання відкритості у роботі судових органів прокоментовані у Висновку №7 (2005) Консультативної ради європейських суддів про правосуддя та суспільство, у якому розкрито питання допуску ЗМІ, зокрема телеканалів, до судової зали.

Відповідно до документа уся інформація, що надається судами ЗМІ, повинна передаватися у прозорий та недискримінаційний спосіб.

Питання можливості допуску телевізійних камер до судового залу при розгляді будь-яких питань, крім процедурних, було предметом широкої дискусії як на Другій Конференції європейських суддів, так і на засіданні КРЄС.

Деякі члени КРЄС висловили серйозні застереження щодо цієї нової форми публічного висвітлення роботи судів.

Публічний характер судових слухань є однією із фундаментальних процесуальних гарантій у демократичних суспільствах. Хоча міжнародне право та національне законодавство дозволяють винятки з принципу публічності судочинства, важливо, щоб такі винятки обмежувалися лише тими, що дозволені пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

«Принцип відкритості судового процесу передбачає, що громадянам та працівникам ЗМІ повинен дозволятися доступ до судових зал, у яких проходять слухання, але новітнє аудіовізуальне обладнання надає подіям, що передаються, такого широкого розголосу, що саме поняття відкритих слухань повністю змінює своє сутнісне наповнення. Це може мати певні переваги в плані підвищення громадської обізнаності про те, як проводяться судові процеси, та покращення іміджу судової системи, але поряд із цим існує також ризик того, що присутність телевізійних камер у суді може зашкодити провадженню та змінювати поведінку осіб, які беруть участь у слуханнях (судді, прокурори, адвокати, сторони, свідки тощо)», – вказано у документі.

КРЄС рекомендує, що під час здійснення телевізійного запису судових слухань повинні використовуватися стаціонарні камери, а головуючий суддя повинен мати можливість приймати рішення щодо умов зйомок та переривання трансляції у будь-який час. Ці та будь-які інші необхідні заходи повинні захищати права осіб, які беруть участь у слуханнях, та забезпечувати, щоб слухання проводилися належним чином.

КРЄС наголошує, що слід також брати до уваги думку осіб-учасників процесу, зокрема в певних типах судових процесів, які стосуються приватних справ людей.

Можуть існувати причини першорядного характеру, які виправдовують проведення зйомок процесів у конкретних справах, які є чітко визначеними, наприклад для освітніх цілей або для збереження на плівці слухань, які мають особливе історичне значення для майбутнього використання.

У таких випадках КРЄС наголошує на необхідності захисту осіб — учасників слухань, зокрема через забезпечення того, що методи зйомки не заважають належному проведенню слухань.

КРЄС констатує, що такі обмеження можуть бути застосовані, оскільки ЗМІ іноді можуть втручатися в приватне життя людей, руйнуючи їхню репутацію або порушуючи презумпцію невинуватості, тобто здійснювати дії, щодо яких окремі особи мають юридичні підстави вимагати судового захисту своїх прав. «Попит на сенсаційні статті та комерційна конкуренція серед ЗМІ несуть загрозу перебільшень та помилок. У кримінальних справах відповідачі іноді публічно змальовувалися або сприймалися ЗМІ як винуваті особи ще до того, як суд встановлював їхню вину. У разі подальшого виправдання таких осіб повідомлення ЗМІ до того часу можуть завдати непоправної шкоди їхній репутації, а це жодним рішенням суду виправити неможливо. Таким чином, судам необхідно виконувати свій обов’язок, керуючись рішеннями Європейського суду з прав людини, з тим, щоб знайти баланс між конфліктуючими цінностями захисту людської гідності, приватності, репутації та презумпції невинуватості, з одного боку, та свободи слова, з другого», — йдеться у документі.

Окрім цього, в експертному Звіті за результатами аналізу положень Регламенту Вищої ради правосуддя, наданому у вересні 2017 року, проведеного експертами за підтримки Програми USAID реформування сектору юстиції «Нове правосуддя», зазначено, що питання відкритості і гласності діяльності ВРП є наразі одним із найбільш дискусійних.

«Активісти вимагають повної прозорості в діяльності Ради аж до відео-трансляцій її засідань онлайн, Рада ж має забезпечувати такі цінності, як незалежність суддів й авторитет судової гілки влади у суспільстві. Отже, обмеження відкритості діяльності ВРП є цілком допустимими. Так, міжнародні стандарти не забороняють оприлюднення інформації про відповідальність судді», — йдеться у документі.

Згідно з пунктом 26 Київських рекомендацій щодо незалежності судочинства у східній Європі, на Південному Кавказі та у Середній Азії остаточні рішення про накладення дисциплінарних стягнень повинні бути опубліковані.

Такий захід має виховний ефект, але розміщення інформації про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності на сайті суду може стати причиною для заявлення цьому судді відводу з боку сторін процесу.

З огляду на досить тривалі строки погашення дисциплінарних стягнень, встановлені Законом України «Про судоустрій і статус суддів», висловлення такому судді недовіри може стати серйозною проблемою.

Ця інформація шкодить репутації судді й органів судової влади в цілому.

Відповідно до пунктів 8.1–8.3 Рекомендацій щодо захисту приватності у роботі засобів масової інформації персональні дані осіб, які вчинили дрібні злочини чи адміністративні правопорушення, як правило, не слід оприлюднювати, якщо не існує суспільного інтересу, який переважає, зокрема, у випадку вчинення корупційних правопорушень. Водночас громадськість має право бути поінформованою про вчинені злочини, а також про розслідування, державне обвинувачення та судовий розгляд кримінальних справ.

Окрім того, Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію, відповідно до якої «головне, що необхідно для забезпечення авторитету правосуддя, – це довіра, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти обвинувачуваним при розгляді кримінальних справ, а також усій широкій громадськості».

З іншого боку, наголошуючи на особливій ролі судової системи у суспільстві як гаранта справедливості й основоположних цінностей в державі, в якій панує верховенство права та яка має користуватися довірою суспільства для успішного виконання своїх функцій, ЄСПЛ стверджує, що може виникнути необхідність захистити цю довіру від руйнівних й, по суті, необґрунтованих посягань, особливо враховуючи ту обставину, що судді, які стали об’єктами критики, пов’язані обов’язком стриманості і мають утримуватися від відповіді на критику.

«Відкритий розгляд усього спектра питань, пов’язаних із притягненням судді до відповідальності, може зашкодити незалежності судді: якщо суддя, кримінальне або дисциплінарне провадження щодо якого є предметом розгляду ВРП, не відсторонений від посади і продовжує здійснювати правосуддя, коли таке провадження триває, він не може бути достатньою мірою незалежним. Тим більше, якщо сторони у справах знатимуть, що суддя є суб’єктом відповідальності, – а така ситуація буде неминучою, якщо усі засідання ВРП транслюватимуться в мережі інтернет, – він стає вразливим для будь-яких форм непроцесуального тиску на нього», — йдеться у Звіті.

Як убачається з висновку експертів, «повна відкритість процедури притягнення до відповідальності судді порушує низку особистих прав судді, зокрема таких, як презумпція невинуватості, право на приватність, право на повагу до людської гідності тощо».

На думку експертів, відкритий розгляд справ про відсторонення судді від посади, про обрання щодо нього запобіжних заходів може нашкодити і неупередженості, і всебічному розслідуванню такої справи, адже під час онлайн-трансляції засідань оголошуються дані досудового слідства, у тому числі оперативна інформація, оголошуються особисті дані судді, відомості щодо його професійної діяльності та низка інших важливих даних. У підсумку такий розголос може негативно відобразитися на кінцевому результаті кримінального провадження.

 У документі наголошується, що законодавство країн ЄС передбачає в основному закрите провадження щодо судді. Вважається, що дисциплінарне провадження має бути таємним, щоб не зашкодити авторитету судової влади, а результат такого провадження має бути публічним і підлягає оприлюдненню.

Просте порівняння законодавства про відповідальність судді із законодавством про відповідальність інших посадовців нашої держави (прокурорів, державних службовців, правоохоронців) дає змогу дійти висновку, що жодна процедура дисциплінарної або кримінальної відповідальності таких осіб не є настільки відкритою та прозорою, як процедура розгляду справ у ВРП.

«Зрозуміло, що вимога щодо такої відкритості ВРП ґрунтується на суспільних очікуваннях, однак світові стандарти і приписи закону мають бути витримані, – йдеться у Звіті. – Отже, відкритість процедур, які застосовуються у ВРП, повинна мати певні межі: безумовно відкритим має бути результат діяльності ВРП — від змісту ухвалених рішень до оприлюднення їх на офіційному веб-сайті Ради».

На сьогодні Вища рада правосуддя розкрила зміст принципу гласності і відкритості у своїй діяльності через таке:

- забезпечення кожній особі, справа якої розглядається в Раді, права брати участь у розгляді справи і знати про результати її розгляду;

- особи, які бажають бути присутніми на засіданнях, і надалі безперешкодно за посвідченням допускатимуться до залу засідання;

- порядок денний засідань, рішення Ради та її органів, як і до цього, публікуються на офіційному веб-сайті, доступному кожному громадянину;

- усі рішення оприлюднюються;

- відеотрансляція засідань Ради може відбуватися за наявності згоди усіх осіб, щодо яких розглядається питання порядку денного, за клопотанням та відповідно до рішення ВРП;

- особи, присутні в залі засідання, мають право робити письмові записи, можуть використовувати портативні аудіотехнічні засоби;

- проведення в залі засідання фотозйомки, відео-, звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури допускається за згодою головуючого, якщо інше не передбачено законом.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, чи є користь від аудіозапису судового засідання.

Також відомо, що наразі існують проблеми з обов’язковою відеофіксацією.