Право на створення сім'ї мають особи, які досягли шлюбного віку, тобто 18-річчя. Це вік, коли люди досягають соціальної, фізичної та психічної зрілості. Чоловіки та жінки мають однакове право на шлюб, без будь-яких обмежень щодо раси, національності чи віросповідання. Про це йдеться в Декларації прав людини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 році.
Обов’язковою вимогою для вступу до шлюбу є вільне волевиявлення жінки і чоловіка на реєстрацію шлюбу без будь-якого насильства, тиску чи погроз з боку родичів.
Якщо бажання одружитись приходить до неповнолітнього, то таке право йому надає суд, який розглядає справу за місцем проживання заявника. Заява буде задоволена, якщо це відповідатиме інтересам неповнолітнього, а суд отримає вагомі на те докази. Найчастіше такими доказами є вагітність жінки, народження у пари дитини чи фактичне проживання чоловіка і жінки. Варто зауважити, що батьки неповнолітнього, хоч і є зацікавленими особами у справі, проте їх згода чи заперечення не матимуть вирішального значення у суді.
Кожен випадок, де до суду звертаються з проханням про зниження шлюбного віку є індивідуальним і детально розглядатиметься суддею. Наголошуємо, що суд розглядає право на одруження неповнолітнього саме з конкретною особою, а не взагалі будь з ким. Подавати заяву за надання судом права на шлюб має особа, яка досягла 16 років.
Звичайно, що кожен випадок – особливий, проте хотілося б, щоб у 16 чи 46 люди підходили до створення сім'ї виважено, обдумано і з коханням у серці.
Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, які документи треба змінити після весілля.