Суди повинні застосовувати принцип забезпечення найкращих інтересів дитини. На цьому суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Ганна Кривцова наголосила на Освітньому фесті з прав людини 2019. Захід організований Громадською спілкою «Освітній дім прав людини в Чернігові» за сприяння Української Гельсінської спілки з прав людини.
У рамках програми фесту 19-20 липня 2019 року відбулася робоча зустріч на тему «Міжнародне право прав людини: сучасні виклики та загрози» для адвокатів і суддів — випускників навчального курсу «Стандарти прав людини в практиці адвокатів і суддів». Учасники заходу представили свої презентації, виступили з лекціями, доповідями на теми, що стосуються захисту прав людини, також відбулися професійні дискусії.
Ганна Кривцова виступила з доповіддю на тему «Найкращі інтереси дитини при вирішенні спорів: через призму рішень Європейського суду з прав людини та в національній судовій практиці».
Вона сказала, що принцип найкращих інтересів дитини визначений у п. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Україною 27 лютого 1991 року. Цією нормою передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
«Тобто під час вирішення національними судами спорів між батьками насамперед слід керуватися принципом найкращого забезпечення інтересів дитини», — сказала суддя ВС.
Водночас вона звернула увагу на рішення Європейського суду з прав людини у справах «Мамчур проти України», «М. С. проти України», «Хант проти України» та «Савіни проти України». В усіх цих справах було визнано порушення Україною ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на повагу до приватного і сімейного життя», в тому числі й через недотримання згаданого принципу.
Суддя також розповіла про практику Верховного Суду в цій категорії справ. Зокрема, звернула увагу, що Велика Палата ВС у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц (провадження №14-327цс18) відступила від попередньої практики Верховного Суду України.
«ВП ВС зазначила, що спори щодо визначення місця проживання дитини повинні розглядатися з урахуванням принципу найкращого забезпечення інтересів дитини», — сказала Ганна Кривцова.
Вона пояснила, що ВСУ посилався на ст. 6 Декларації прав дитини (Прийнятої резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року), яка передбачає, що малолітня дитина, крім виняткових випадків, не має розлучатися з матір’ю. Однак, як вказала ВП ВС, Декларація прав дитини не є міжнародним договором. Разом з тим положення Конвенції про права дитини узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов'язані враховувати всі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.
Суддя звернула увагу і на постанову Великої Палати ВС від 4 липня 2018 року у справі №712/10623/17, що стосується надання дозволу на виїзд неповнолітньої дитини за кордон без згоди батька, в якій також враховано принцип забезпечення найкращих інтересів дитини.
Нагадаємо, раніше «Судово-юридична газета» повідомляла про те, як слід тлумачити принцип «найкращих інтересів дитини» при розгляді справ про усиновлення.
Також ми писали за якої умови можна отримати дозвіл на виїзд дитини за кордон. Незазначення конкретної адреси місця перебування дитини за межами України створює ситуацію правової невизначеності та непрогнозованості.