Прийняття Центральною виборчою комісією додаткових рішень у вигляді постанов щодо визначення заходів з перевірки відповідності стану захищеності програмно-технічного комплексу ІАС «Вибори Президента України» ЄІАС «Вибори», щодо кваліфікації та кількісного складу робочих груп, які мають здійснювати заходи з перевірки відповідності стану захищеності цього програмно-технічного комплексу, не є обов’язком ЦВК відповідно до вимог чинного законодавства.
Такого висновку дійшла колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, розглянувши апеляційну скаргу за позовом кандидата на пост президента України до Центральної виборчої комісії про визнання протиправними дій та бездіяльності.
Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просив визнати протиправною бездіяльність ЦВК щодо безконтрольності за виконанням окружними виборчими комісіями постанови від 18 лютого 2019 року №334 «Про заходи щодо забезпечення безпеки функціонування інформаційно-аналітичної системи «Вибори Президента України» Єдиної інформаційно-аналітичної системи «Вибори».
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач послався на встановлений Законом України «Про вибори Президента України» обов’язок відповідача здійснювати контроль, зокрема, за додержанням і однаковим застосуванням законодавства про вибори президента України виборцями, окружними і дільничними виборчими комісіями та їх членами (п. 2 ч. 2 ст. 25). На думку скаржника, зазначена норма покладає на ЦВК обов’язок контролювати виконання своєї постанови № 334, а також прийняти рішення щодо визначення заходів для належного забезпечення функціонування ІАС.
Верховний Суд залишив позов без задоволення з огляду на таке.
Проаналізувавши положення статті 25 Закону України «Про вибори Президента України», статей 16–18 Закону України №1932-IV «Про Центральну виборчу комісію», якими визначено повноваження ЦВК, в тому числі щодо організації підготовки і проведення виборів президента України, не вбачається обов’язку Комісії щодо здійснення нею контролю за виконанням ухваленого рішення.
Колегія суддів зазначила, що постанова ЦВК №334 прийнята за наявності на те обґрунтованих підстав і що вона передбачала забезпечення належного рівня кібербезпеки та ефективного, безпечного функціонування ІАС «Вибори Президента України» ЄІАС «Вибори», що узгоджується з функціями та завданнями Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України і Служби безпеки України у сфері інформаційної безпеки держави, у зв’язку з чим вимоги щодо визнання протиправною спірної постанови в частині утворення робочих груп із залученням співробітників Держспецзв’язку і СБУ не ґрунтуються на належних правових підставах.
Як встановив суд, постанова №334 не містить термінів щодо утворення робочих груп із забезпечення безпеки функціонування та перевірки стану захищеності програмно-технічного комплексу. Натомість у ній визначено терміни виконання її вимог у частині забезпечення виконання робочою групою заходів щодо перевірки відповідності стану захищеності цього комплексу.
Суд врахував, що встановлені ЦВК терміни для виконання вимог постанови №334 на час розгляду цієї адміністративної справи ще не сплинули, що свідчить про передчасність доводів позивача стосовно вчинення відповідачем будь-якої бездіяльності, яка б характеризувалась пасивною поведінкою цього органу.
На виконання своїх функцій ЦВК надіслала постанову № 334 до ОВК, Держспецзв’язку та СБУ. Відповідно до положень ст. 13 Закону постанова ЦВК №334 є обов’язковою для виконання всіма суб’єктами відповідного виборчого процесу чи процесу референдуму, в тому числі відповідними виборчими комісіями нижчого рівня.
Колегія суддів вказала, що відповідач вжив достатніх та залежних від нього заходів, спрямованих на забезпечення безпеки функціонування та перевірки стану захищеності вказаного вище програмно-технічного комплексу.
Отже, Суд дійшов висновку, що в діях ЦВК немає протиправної бездіяльності, оскільки в законодавстві відсутні нормативно-правові акти, які б покладали на відповідача обов’язок з прийняття рішення у вигляді постанови щодо заходів перевірки відповідності стану захищеності програмно-технічного комплексу ІАС «Вибори Президента України» ЄІАС «Вибори», щодо визначення кваліфікації та кількісного складу робочих груп, а також щодо встановлення порядку виконання ЦВК прийнятих нею рішень.
Постанова Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №855/81/19 (адміністративне провадження №А/9901/64/19) .
Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що Верховний Суд роз’яснив, що належить до дискреційних повноважень ЦВК.
Також стало відомо, що член ЦВК самостійно вирішує, чи є достатніми підстави для колегіального розгляду звернень.