Чи можливе примирення сторін у разі смерті потерпілого: правова позиція ВП ВС

Обставини справи

Лікар-анестезіолог Бродівської центральної районної лікарні недбало провів медичну маніпуляцію, внаслідок чого хвора дитина померла. Дії лікаря слідство кваліфікувало за ч.2 ст.140 Кримінального кодексу (Неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов’язків внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому).

У підготовчому судовому засіданні сторона захисту заявила клопотання про закриття провадження та звільнення лікаря від кримінальної відповідальності у зв’язку із його примиренням із потерпілими: батьки померлої дитини відмовились від претензій до нього та заявили, що він повністю відшкодував завдану їм шкоду.

Рішення судів першої та апеляційної інстанції

Cуддя Бродівського районного суду міста Львова Богдан Петейчук ухвалою від 13 квітня 2017 року, керуючись ст.46 КК, клопотання сторони захисту задовольнив.

Прокурор Радехівської місцевої прокуратури оскаржив це рішення, посилаючись на те, що наслідки вчиненого лікарем злочину не можуть бути виражені в матеріальному еквіваленті, а отже визначити розмір завданих потерпілим збитків неможливо. З огляду на це, апелянт просив відправити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. 

Однак наведені в апеляційній скарзі доводи не переконали колегію суддів Апеляційного суду Львівської області (судді Іван Гуцал, Олег Березюк та Станіслав Голубицький) — ухвала про закриття провадження у справі залишилась в силі.

Разом з тим один із членів колегії (а нині суддя Першої судової палати Касаційного кримінального суду) С.Голубицький висловив незгоду із таким рішенням, мотиви якої виклав у окремій думці: «Людське життя безцінне, його не можна оцінити у будь-якому грошовому еквіваленті, так само як і неможливо повернути життя малолітньому ОСОБА_4. Тому вважаю, що у даному випадку неможливо будь-яким чином відшкодувати завдані збитки чи усунути заподіяну шкоду, а тому застосування судом положень ст. 46 КК є неправильним».

У скарзі, поданій до Верховного Суду, прокурор зазначив, що в даному кримінальному провадженні відшкодування моральної шкоди можна розглядати лише як обставину, що пом'якшує покарання, а не як підставу для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

Суть виключної правової проблеми

Відкривши касаційне провадження, колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду (судді Микола Мазур, Тетяна Матієк, Світлана Яковлєва) проаналізувала 102 ухвали судів першої інстанції та дійшла висновку, що практика застосування ст.46 КК є неоднорідною: у 7 випадках суди відмовили у задоволенні клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням, виходячи з того, що завдана смертю шкода є невідворотною, а тому не може бути усунута або відшкодована. А у решті справ такі клопотання були задоволені.

«Тлумачення слів «відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду» як обов'язкової умови звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням з потерпілим відповідно до ст. 46 КК досить тісно пов'язане з тлумаченням самого поняття «потерпілий», яке вживається в цій статті, оскільки кримінально-правове поняття потерпілого більш вузьке, ніж кримінально-процесуальне», — йдеться в ухвалі ККС від 24 жовтня 2018 року.

Як правило, «потерпілим» чинний КК визнає безпосередню жертву злочину — тобто особу, якій злочином заподіяно шкоду. Саме в такому розумінні поняття «потерпілий» вживається у 6 статтях Загальної та 52 статтях Особливої частини КК. І лише у ст.384 і ст.386 КК слово «потерпілий» указує не на безпосередню жертву злочину, а на окремого процесуального суб'єкта.

Разом з тим у кримінальному процесі потерпілим може бути визнана не лише особа, яка безпосередньо зазнала шкоди, але й інші особи — наприклад, члени сім’ї чи родичі загиблого.

«Якщо у ст.46 КК  поняття «потерпілий» вживається у вузькому кримінально-правовому значенні — як безпосередня жертва злочину, а не учасник кримінального процесу, то в разі вчинення злочинів, внаслідок яких настала смерть особи, це виключає можливість як досягнення примирення винного з таким потерпілим, так і відшкодування останньому будь-яких збитків», — резюмували судді Касаційного кримінального суду.

Втім, на виключний характер правової проблеми вказує не тільки існування неоднакової судової практики, але й наявність різних наукових підходів щодо цього питання. З огляду на це, колегія ККС вирішила передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення наступних питань:

-  кого в контексті ст.46 КК слід розуміти під поняттям «потерпілий»:  безпосередню жертву злочинного посягання або учасника кримінального провадження (у тому числі близьких родичів особи, яка загинула внаслідок злочину)?

-  як тлумачити поняття «відшкодування завданих збитків» та «усунення заподіяної шкоди», та чи можливе «відшкодування завданих збитків» чи «усунення заподіяної шкоди» у разі вчинення злочину, внаслідок якого настала смерть потерпілого?

Правова позиція Великої Палати ВС

Велика Палата дійшла висновку, що поняття «потерпілий» в кримінально-правовому значенні є первинним щодо його розуміння в кримінальному процесі, оскільки в кримінальному праві потерпілий з'являється об'єктивно, в результаті вчинення проти нього кримінального правопорушення — вже з моменту вчинення цього посягання, незалежно від того, чи закріплений такий статус процесуально.

Чинний КПК передбачає юридичну фікцію, відповідно до якої інша особа визнається власне потерпілим, хоча їй безпосередньо не заподіяна шкода в результаті вчинення кримінального правопорушення. Водночас КПК України закріплює перехід до такої особи не тільки прав потерпілого, а й перехід самого процесуального статусу потерпілого.

При ухваленні рішення у справі суд враховував положення ст.59 КПК, відповідно до якого у разі, якщо потерпілим є неповнолітня особа або особа, визнана в установленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною, до участі в процесуальній дії разом з нею залучається її законний представник. Однак при цьому судді Великої Палати зауважили, що у кримінальних провадженнях, в яких заподіяно смерть потерпілому, такого учасника провадження, як законний представник, немає.

«Термін «потерпілий» у ст. 46 КК необхідно розуміти у його кримінально-правовому значенні, як особу, якій кримінальним правопорушенням безпосередньо заподіюється фізична, моральна та/або майнова шкода або створюється загроза її заподіяння.

Якщо внаслідок вчинення кримінального правопорушення потерпілому заподіяна смерть, то ніхто інший не може висловити його волю під час вирішення питань, пов'язаних з відшкодуванням шкоди у вигляді смерті як підстави для звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 46 КК.

Заподіяна кримінальним правопорушенням шкода у розумінні ст. 46 КК має бути такою, що за своїм характером піддається відшкодуванню (усуненню). Смерть є наслідком, що має незворотний характер. Таким чином, шкода у вигляді смерті відшкодуванню або усуненню в розумінні ст. 46 КК не підлягає.

У випадку заподіяння кримінальним правопорушенням шкоди у вигляді смерті потерпілого звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим неможливе», — йдеться у постанові ВП ВС від 16 січня 2019 року.

Таким чином, Велика Палата задовольнила касаційну скаргу прокурора та направила справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Нагадаємо, раніше Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок щодо застосування норми права, закріпленій у ч.2 ст.365 Кримінального кодексу, а судді ВП ВС Олександр Прокопенко, Володимир Британчук, Наталя Лященко, Олена Ситнік та Олександра Яновська висловили окрему думку щодо порядку повідомлення про підозру спецсуб’єктам.

Крім того, колегія суддів Касаційного кримінального суду ухвалила рішення, в якому висловлена правова позиція щодо відповідності статті КК про придбання, носіння, зберігання вогнепальної зброї та бойових припасів вимогам якості закону.