Звернення або спам: чи потрібно обмежувати право громадян

«Судово-юридична газета» повідомляла, що депутати від «Слуги народу» внесли законопроект про внесення змін до Закону України «Про звернення громадян» щодо умов розгляду звернень, який обмежує право громадян на звернення до органів влади. 

Так, народні депутати Віталій Безгін, Галина Третьякова, Вадим Струневич, Олег Арсенюк, Сергій Гривко зареєстрували законопроект №2480, у разі прийняття якого особа, що звернулася, на думку певного чиновника, «не за адресою», отримає своє звернення назад без відповіді. 

Головний редактор «Судово-юридичної газети» Наталія Мамченко в Facebook звернулась до депутата фракції «Слуга народу» Віталія Безгіна з проханням пояснити виключення у законопроект положення щодо переадресації звернень громадян.

«Vitalik Bezgin, прочитали Ваш законопроект щодо звернень громадян. Чи можете Ви пояснити, навіщо?

«Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення».

Це дає державним органам право «футболити» звернення без будь-якої аргументації.

PS Чи аналізувало Міністерство цифрової трансформації України Mykhailo Fedorov Дмитро Дубілет, як у світі організована робота зі зверненнями громадян? Невже, як нижче у коментарях стверджують держслужбовці, в Україні досі не знайшли вихід, як оптимізувати цю роботу, окрім штучного обмеження «спаму», який потрапляє в «скрині» держорганів?

Додам, що цей закон не зменшить кількість спаму та паперів. Адже держорганам просто доведеться «відписувати відмови» в тій же формі. А потім це все піде в суди...».

Віталій Безгін в коментарі пояснив доцільність положення щодо переадресації звернень громадян: «Це дає можливість не витрачати час на спам не за адресою. Якого 95%».

В коментарях під повідомленням розвернулась жвава дискусія.

Голова Державного агентства з питань електронного урядування України Олександр Риженко зауважив, що інформація про кількість «спаму» не підтверджена і не є правдою, та наголосив: «Закон точно потребує змін, але не в даній нормі». 

Член Громадської ради доброчесності Роман Маселко висловив сумнів щодо зменшення «спаму» з прийняттям цієї норми.

Голова громадської організації «Електронна демократія» Володимир Фльонц виклав своє бачення актуальної ситуації зі зверненнями громадян: «Маємо простий чотирикутник.

1. Громадянин хороший — чиновник хороший
2. Громадянин хороший — чиновник поганий
3. Громадянин поганий — чиновник хороший
4. Громадянин поганий — чиновник поганий

...Автори змін стверджують що 9/10 ситуацій — це пункт №3, припустимо, що так і є. Але хто оцінював кількість ситуацій №2? Як громадянам оскаржувати безпідставну відмову — в порядку Адміністративного судочинства? Скільки там судовий збір — 40% від прожиткового мінімуму?

Кажете А — кажіть і Бє, спрощуєте життя «добрим» чиновникам в розгляді спаму, дайте аналогічні важілі «добрим» громадянам на оскарження безпідставних дій чиновників. А інакше це гра в одні ворота.

PS. Залишити при цьому термін відповіді в 30 днів — це навіть не минуле, це позаминуле сторіччя».

Колишня голова департаменту з питань люстрації Мін'юсту Тетяна Козаченко в коментарі написала: «За рік державної служби отримали 5 тисяч звернень, 80% мого часу займали питання, які взагалі не відносились до мети роботи, саме 9% звернень були надуманими або не стосувались нас. Таким чином, я підписувала, читала і перевіряла десятки звернень кожного дня. Ми перетворились на пошту. Іноді години уходили на те, щоб розібратися у повноваженнях — до кого це звернення слід переслати. Тому я була і є на двох боках, і треба шукати дієві механізми розподілу звернень і захисту від «місцевих божевільних». З іншого боку — тільки належні звернення дають можливість виявити інформацію для захисту прав і позбавляють посадовців можливості приховати, яким чином були здійсненні ними повноваження».