Просьба или предложение дать взятку отличается от ее вымогательства отсутствием угрозы законным интересам лица – Верховный Суд

Просьба или предложение о предоставлении неправомерной выгоды отличается от ее вымогательства отсутствием угрозы законным интересам лица. Если поведение поставщика неправомерной выгоды свидетельствует о том, что, соглашаясь на предложение, он осознавал, что тем самым незаконно избегает наступления для себя негативных последствий, наступивших при отказе дать взятку, то такой квалифицирующий признак, как «требование неправомерной выгоды», исключается. Об этом указал Кассационный уголовный суд в постановлении от 12 ноября 2024 года по делу №554/6546/19.

Обставини справи

Заступник начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області (ТУ ДСА) уклав з товариством в особі директора договір на капітальний ремонт будівлі місцевого суду із загальною вартістю робіт 1 652 318 грн, висловивши останньому вимогу надати йому неправомірну вигоду в розмірі 248 000 грн (15% від суми договору) за сприяння у затвердженні актів виконаних робіт, погодженні та своєчасній оплаті за договором.

Місцевий суд виправдав заступника начальника ТУ ДСА за не доведенням, що в його діяннях є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК.

Апеляційний суд не погодився з таким вироком суду першої інстанції та скасував його, кваліфікував дії засудженого як одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди у великому розмірі для себе за вчинення ним в інтересах третьої особи дій із використанням наданого йому службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

У касаційній скарзі сторона захисту вказує, що апеляційний суд обґрунтував винуватість засудженого недопустимими доказами та дійшов безпідставного висновку про наявність в діях засудженого вимагання.

Позиція Верховного Суду

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду змінив вирок апеляційного суду, виключив з обвинувачення кваліфікуючу ознаку «вимагання неправомірної вигоди». В решті вирок залишив без змін.

В обґрунтування позиції ККС вказав, що прохання чи пропозиція надати неправомірну вигоду відрізняється від її вимагання лише відсутністю погрози законним інтересам особи.

У даному провадженні за висновком суду погроза з боку засудженого полягала в повідомленні про те, що у разі відмови надати неправомірну вигоду він не затвердить актів виконаних робіт, унаслідок чого товариство не отримає оплати за договором.

Разом із тим, відповідно до встановлених фактичних обставин, товариство несвоєчасно та неякісно виконувало на об’єкті передбачені договором роботи. Зміст зафіксованих розмов свідчить про те, що засуджений просив директора пришвидшити ремонт будівлі та обіцяв погодити оплату повної вартості робіт до того часу, як товариство остаточно завершить роботи.

Обвинувачення не представило доказів того, що засуджений в силу своєї посади мав повноваження розірвати договір або не погодити оплату у разі, якщо роботи були би виконані відповідно до умов договору, а директор товариства в цьому випадку не міг захистити свої інтереси у законний спосіб.

Отже, поведінка директора товариства свідчила про те, що погоджуючись на пропозицію засудженого, він усвідомлював, що тим самим незаконно уникає настання для себе негативних наслідків, які б настали за відмови дати хабар.

За таких обставин, вимагання неправомірної вигоди в діях засудженого не доведено стороною обвинувачення поза розумним сумнівом, а тому підлягає виключенню з вироку апеляційного суду кваліфікуюча ознака «вимагання неправомірної вигоди».

Автор: Наталя Мамченко

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на наш VIBER, страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.