Ответственность за незаконное завладение транспортным средством наступает для всех соучастников, независимо от того, что транспортным средством управлял один из них. То, что другой соучастник не совершал активных действий, направленных на физическое перемещение автомобиля, не свидетельствует об отсутствии в его действиях состава преступления, предусмотренного ч. 2 ст. 289 УК. Об этом указал Кассационный уголовный суд Верховного Суда в постановлении от 9 июля 2024 года по делу № 730/457/20.
Обставини справи
Обвинувачений, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом – автомобілем марки ГАЗ, що перебував у користуванні потерпілого, вступив у злочинну змову з іншим співучасником, якого залучив до вчинення кримінального правопорушення, попередньо надавши йому власний автомобіль марки «Ауді».
Вийшовши за межі попередньої домовленості, обвинувачений застосував до потерпілого фізичне насильство, заподіявши по його тілу близько 20–25 ударів, після чого наказав потерпілому сісти на пасажирське сидіння автомобіля «Aуді», яким керував інший співучасник.
Після того, як обвинувачений побив потерпілого у присутності співучасника, останній допоміг обвинуваченому привести у рух автомобіль потерпілого, застосувавши буксирування. При цьому співучасник не перешкоджав злочинним діям обвинуваченого та не намагався їх припинити.
Таким чином, обвинувачені спільними узгодженими діями незаконно заволоділи автомобілем марки ГАЗ.
Місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, визнав винуватими та засудив двох осіб за ч. 2 ст. 289 КК. У касаційній скарзі захисник стверджує про відсутність змови свого підзахисного з іншим обвинуваченим на заволодіння транспортним засобом. Вважає, що в діях його підзахисного відсутній склад злочину.
Позиція Касаційного кримінального суду
ККС ВС залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій. В обґрунтування позиції ККС вказує, що домовленістю групи осіб про спільне вчинення кримінального правопорушення є узгодження об’єкта злочину, його характеру, місця, часу, способу вчинення та змісту виконуваних функцій, яке може відбутися в будь-якій формі – усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій, що висловлені не у формі усної чи письмової пропозиції, а безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновок про такий намір. Заволодіння транспортним засобом за попередньою змовою групою осіб відбувається у випадках, коли дві і більше особи заздалегідь домовилися про спільне його вчинення. Крім того, особи, які беруть участь у вчиненні цього злочину, повинні бути співвиконавцями, тобто вони спільними діями заволодівають транспортним засобом.
Матеріалами провадження підтверджено, що поведінка осіб під час скоєння кримінального правопорушення була узгодженою, оперативною і послідовною, а обопільність їх умислу підтверджується також і їх конклюдентними діями.
Як зазначив ККС, відповідальність за незаконне заволодіння транспортним засобом настає для всіх співучасників, незалежно від того, що транспортним засобом керував один з них, і те, що співучасник особисто не вчиняв активних дій, спрямованих на його фізичне переміщення, не свідчить про відсутність у його діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК.
Автор: Наталя Мамченко
Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на наш VIBER, страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.