Большая Палата Верховного Суда отступила от предыдущих выводов БП ВС по пересмотру заочного решения

Большая Палата Верховного Суда в постановлении от 9 ноября 2021 г. по делу №214/5505/16 существенно изменила подход к рассмотрению заявления о пересмотре заочного решения суда в случае его представления с пропуском установленного процессуального срока.

Логіка застосованого ВП ВС підходу полягала, зокрема, у тому, що під час розгляду апеляційної скарги на заочне рішення апеляційний суд може надати оцінку поважності причин для пропуску відповідачем строку на подання заяви про перегляд цього рішення, у той час як суд першої інстанції не наділений повноваженнями залишати заяву про перегляд заочного рішення без розгляду.

Касаційний цивільний суд, передаючи до ВП ВС іншу справу №756/11081/20, не погодився з таким висновком ВП ВС від 9 листопада 2021 року, та зазначив, що у разі постановлення ухвали про відмову в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення об`єктом оскарження в суді апеляційної інстанції є не ухвала про відмову в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення, а безпосередньо заочне рішення, перегляд якого буде здійснюватися саме за апеляційною скаргою відповідача.

Касаційний цивільний суд при передачі справи на розгляд ВП ВС зазначив, що встановлені законом процесуальні строки при перегляді заочного рішення та наслідки їх недотримання мають важливе значення для забезпечення принципу юридичної визначеності (res judicata). Натомість за висновками ВП ВС у справі № 214/5505/16 строки на подання заяви про перегляд заочного рішення по суті нівельовані.

У контексті сформованої Великою Палатою Верховного Суду практики щодо дій суду першої інстанції при розгляді заяв про перегляд заочного рішення, а також мотивів передачі справи №756/11081/20 на її розгляд основні питання, які постали перед Великою Палатою Верховного Суду, були такі:

- чи наділений повноваженнями суд першої інстанції за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення, поданої з пропуском строку та відсутніми поважними причинами для його поновлення, застосувати загальні положення статті 126 ЦПКта залишити таку заяву про перегляд заочного рішення без розгляду;

- чи за відсутності поважних причин для поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення можливе лише одне з процесуальних рішень, перелічених у частині третій статті 287 ЦПК, а оцінка поважності причин пропуску відповідачем строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення вже надаватиметься судом апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги на заочне рішення.

Врешті Велика Палата Верховного Суду постановою від 12 червня 2024 року по справі №756/11081/20 відступила від висновків, сформульованих у постанові Великої Палати Верховного Суду від 9 листопада 2021 року по справі № 214/5505/16, згідно з якими за наслідками розгляду заяви про перегляд заочного рішення, поданої з пропуском установленого процесуальним законом строку, суд першої інстанції може прийняти лише одне з передбачених у ч. 3 статті 287 ЦПК рішень, а саме залишити заяву без задоволення або скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

За цим висновком у разі пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення без поважних причин суд повинен залишити її без задоволення, а у відповідача виникає право на апеляційне оскарження заочного рішення з моменту постановлення відповідної ухвали незалежно від того, коли він отримав заочне рішення та чи був обізнаний про заочний розгляд справи.

Як зазначила ВП ВС у постанові від 12 червня 2024 року, такий підхід призводить до того, що відповідач отримує безумовне право на апеляційне оскарження заочного рішення навіть у разі, коли йому було достовірно відомо про таке рішення вже значний час, який може вимірюватися як роками, так і десятиріччями, що очевидно не узгоджується з принципом res judicata.

«Підхід, який сформувався у практиці судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 214/5505/16, наразі нівелює значення процедури перегляду заочного рішення, яка розглядається відповідачем як формальність перед зверненням з апеляційною скаргою на заочне рішення, що призводить до неефективності цієї процедури та загалом не відповідає телеологічному тлумаченню норм, що регулюють заочний розгляд справи.

Велика Палата Верховного Суду погоджується з доводами Касаційного цивільного суду, викладеними в ухвалі про передачу справи на розгляд ВП ВС, про те, що новосформований підхід Великої Палати Верховного Суду спричинив численні дискусії та розбіжності у застосуванні норм процесуального права, які з моменту запровадження інституту заочного розгляду справи застосовувалися судами по-іншому, що не сприяло забезпеченню єдності судової практики у наведених питаннях» - підкреслено у постанові від 12 червня 2024 року.

Тому Велика Палата Верховного Суду констатує, що відповідно до загальних положень ЦПК про наслідки пропуску процесуальних строків (частина друга статті 126 ЦПК) заява про перегляд заочного рішення, подана з пропуском установленого законом строку, за відсутності підстав для його поновлення, підлягає залишенню без розгляду.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду формулює висновок про те, що оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення, є залишення такої заяви без розгляду на підставі частини другої статті 126 ЦПК, а не без задоволення.

Тим самим Велика Палата Верховного Суду повертається до такого варіанту тлумачення норм процесуального права, який послідовно використовувався судами з моменту запровадження інституту заочного розгляду справи, що є підставою для відступу від попереднього висновку.

З урахуванням мотивів, викладених у цій постанові, Велика Палата Верховного Суду, відступаючи від висновків, сформульованих у її постанові від 9 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16, наводить такі висновки щодо застосування положень статей 126, 127 ЦПК в сукупності зі статтями 284, 286, 287 цього Кодексу:

• передбачені частиною третьою статті 287 ЦПКповноваження суду першої інстанції стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (зокрема, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи і доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення) і не застосовуються у ситуації пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення;
• оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та наявності підстав для його поновлення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі частини другої статті 126 ЦПК, а не залишення її без задоволення.

Автор: Наталя Мамченко 

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на наш VIBER, страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.