Мужчина считал, что наличие у него отсрочки благодаря бронированию делает невозможным вручение ему «мобилизационной» повестки – что решил апелляционный суд

Бронирование военнообязанного не освобождает последнего от обязанности явиться в сборный пункт ТЦК в сроки, указанные в полученных ими документах. Об этом указал Шестой апелляционный административный суд в постановлении от 30 апреля 2024 года по делу №759/24004/23.

Обставини справи

Чоловік звернувся до Святошинського райсуду Києва з позовом до ТЦК про скасування постанови за справою про адмінправопорушення. Райсуд 29 лютого 2024 року його позов залишив без задоволення, посилаючись на те, що чоловіку було відомо про необхідність прибуття до ТЦК, однак він без поважних причин обов`язок не виконав. Крім того, суд підкреслив, що бронювання не є поважною причиною неприбуття до ТЦК.

Чоловік подав апеляційну скаргу, де вказав, що судом першої інстанції не було враховано наявність у позивача відстрочки від призову, що унеможливлює вручення особі «мобілізаційної» повістки.

Зазначає, що матеріалами справи не підтверджується факт вручення повістки, а також ознайомлення його із змістом протоколу про адмінправопорушення. Також наголошує, що до повноважень ТЦК не належить вирішення питання про дійсність відстрочки від призову.

Так, у ТЦК йому було повідомлено, що його попередня військово-облікова спеціальність №084, за якою він отримав відстрочку, змінена на військово-облікову спеціальність №420, яка є дефіцитною, а тому його відстрочка є недійсною, а сам чоловік підлягає мобілізації. На заперечення позивача щодо відсутності у працівників ТЦК повноважень щодо скасування відстрочки, наданої йому за наказом Мінекономіки від 11.07.2023, останні повідомили йому, що його притягнуто до адміністративної відповідальності за неявку за повісткою та запропонували сплатити штраф, надавши лише аркуш з реквізитами рахунку для сплати.

У відзиві ТЦК вказало, що бронювання позивача відбулося з грубим порушенням законодавства, а відтак є недійсним.

Так, на думку ТЦК, відповідно до Наказу Міноборони № 317 від 7.09.2020 «Про затвердження переліків військово-облікових спеціальностей і штатних посад рядового, сержантського і старшинського складу і тарифних переліків посад вищезазначених військовослужбовців», бронювання позивача за військово-обліковою спеціальністю 084 не відповідає дійсності, оскільки за цією спеціальністю (ВОС) позивач військової служби не проходив, до зборів не залучався, на обліку військово-зобов`язаних за цією спеціальністю не перебував, що підтверджується військово-обліковим документом.

Тобто, бронювання відбулось з грубим порушенням, та є недійсним.

Представник позивача у суді першої інстанції вказала, що за положеннями пункту 12 Порядку 76 існує вичерпний перелік підстав для анулювання відстрочки та встановлено, що анулювання відстрочки здійснюється виключно за рішенням Мінекономіки. У органів ТЦК відсутні будь-які повноваження для скасування відповідного розпорядження про бронювання та підстави для визнання його необгрунтованим та/чи недійсним.

Крім того, невідповідність військово-облікової спеціальності може бути підставою для відмови у зарахуванні військовозобов`язаного на спеціальний облік, однак в жодному разі не є підставою для визнання недійсним розпорядження про бронювання.

Позивачем долучено до матеріалів справи витяг з наказу Мінекономіки про бронювання, номер військово-облікової спеціальності 084, військове звання старший солдат, що працює у ТОВ на посаді (за професією) завідувач господарства відповідно до наказу Мінекономіки від 11.07.2023 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на 6 місяців до 10.01.2024.

Листом ТЦК надано інформацію, що у витязі з наказу Мінекономіки про бронювання військовозобов`язаного від 11.07.2023 зазначено номер військово-облікової спеціальності 084. Відповідно до записів військового квитка військовозобов`язаний за вказаною спеціальністю військової служби не проходив, до зборів не залучався і на обліку військовозобов`язаних за нею не перебував. На підставі вищевикладеного у бронюванні військовозобов`язаному відмовлено.

Що вирішив апеляційний адміністративний суд

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу чоловіка необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, чоловіку наказом Мінекономіки про бронювання військовозобов`язаного від 11.07.2023 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на 6 місяців до 10.01.2024.

За результатами проходження військово-лікарської комісії позивача було визнано придатним до військової служби, що підтверджується копією довідки від 23.10.2023.

Матеріали справи свідчать, що 24.10.2023 ТЦК було складено повістку на ім`я чоловіка, якою зобов`язано останнього 25.10.2023 з`явитися до районного ТЦК.

Від отримання цієї повістки позивач відмовився, про що посадовою особою ТЦК у присутності свідків складено акт про відмову від підпису при отриманні повістки.

У вказаному акті зафіксовано, зокрема, що чоловік відмовився власно і вголос від отримання повістки при свідках. Текст повістки про виклик позивача на 25.10.2023 на 09:00 зачитаний останньому вголос при свідках.

У подальшому офіцером мобілізаційного відділення ТЦК складно рапорт від 25.10.2023, яким начальника ТЦК повідомлено про те, що військовозобов`язаний був оповіщений 24.10.2023 і викликаний для призову на військову службу за мобілізацією на 25.10.2023, але за викликом в зазначений час не з`явився.

Листом від 26.10.2023 ТЦК на адресу чоловіка було направлено повідомлення від про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210 КпАП України, призначено в приміщенні ТЦК.

Після прибуття чоловіка до ТЦК головним спеціалістом командування було складено 2.11.2023 відносно чоловіка протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 210-1 КпАП.

Із змісту протоколу вбачається, що розгляд справи про адміністративне правопорушення призначено на 2.11.2023, позивачу роз`яснено ст. 63 Конституції України та його права і обов`язки, передбачені ст. 268 КпАП України. Крім того, чоловіком надано пояснення.

За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення начальником ТЦК прийнято постанову від 2.11.2023 за справою про адміністративне правопорушення, якою чоловіка за порушення обов`язку, встановленого ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 210-1 КпАП України, та накладено на нього штраф у розмірі 3  400 грн.

На підставі встановлених вище обставин суд першої інстанції прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на підтвердження матеріалами справи факту вчинення позивачем правопорушення.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного адмінсуду погодилася.

Як зазначив апеляційний суд, перелік поважних причин неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов`язаного чи резервіста для призову на збори затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 №673.

Водночас, будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження існування поважних причин неприбуття до ТЦК, передбачених указаною постановою Уряду, чоловіком не надано.

Посилання апелянта на те, що наказом Мінекономіки йому було надано відстрочку від призову строком на 6 місяців до 10.01.2024, а відтак у ТЦК були відсутні правові підстави для вручення позивачу повістки, колегія суддів у площині цього спору відхиляє, оскільки, як правильно підкреслив суд першої інстанції, бронювання військовозобов`язаного не звільняє останнього від обов`язку з`явитися до збірного пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах.

Як було правильно встановлено судом першої інстанції, наявними у матеріалах справи документами підтверджується факт неприбуття військовозобов`язаного до ТЦК у строк, зазначені в отриманій ним повістці керівника ТЦК, що утворює у собі склад правопорушення, передбачений ч. 2 ст. 210-1 КпАП, що належним чином відображено в оскаржуваній постанові.

Доводи апеляційної скарги про порушення порядку та процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, колегія суддів вважає помилковими.

Матеріали справи свідчать, що під час складання протоколу від 2.11.2023 про адміністративне правопорушення було роз`яснено його права та обов`язки, а також повідомлено про дату, час та місце розгляду справи 2.11.2023. При цьому, особисто надавши пояснення, що містяться у протоколі, позивач не подавав заяви чи клопотання, зокрема, про відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим її розгляд 2.11.2023 здійснювався відповідачем правомірно.

Автор: Наталья Мамченко

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на наш VIBER, страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.