Большая Палата Верховного Суда ответила, может ли значительная нагрузка служить оправданием для затягивания судьей рассмотрения заявления о самоотводе

Во время уголовного производства каждое процессуальное действие или процессуальное решение должно быть исполнено или принято в разумные сроки. Разумными считаются сроки, объективно необходимые для выполнения процессуальных действий и принятия процессуальных решений. Следовательно, рассмотрение заявления о самоотводе другого судьи только через полгода после его поступления является нарушением разумного срока.

Доводы судьи, что продолжительность рассмотрения заявления о самоотводе обусловлена объективными причинами, в частности укомплектованностью суда судьями только на 41% и значительным нагрузкой, в случае установления, что судья допускала выборочный подход к рассмотрению заявлений о самоотводе, а также неучтение очередности поступления. Соответствующую позицию высказала Большая Палата Верховного Суда в постановлении от 14 марта 2024 г. по делу №990SCGC/4/23 (производство №11-202сап23).

Обставини справи

У грудні 2023 року суддя Оболонського райсуду Києва оскаржила до Великої Палати Верховного Суду рішення Вищої ради правосуддя від 21 листопада 2023 року №1077/0/15-23 про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП №1110/2дп/15-21 від 24 травня 2021 року про притягнення судді Оболонського районного суду міста Києва до дисциплінарної відповідальності.

До скаржниці було застосоване дисциплінарне стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.

Цим рішенням ВРП погодилася з висновками палати, згідно з якими суддя допустила безпідставне затягування розгляду заяви протягом розумного строку. Йдеться про те, що скаржниця розглядала заяву про самовідвід іншого судді упродовж пів року.

На думку скаржниці, відсутні підстави для притягнення її до відповідальності, оскільки диспозиція п. 2 ч. 1 статті 106 Закону 1402-VІІІ чітко визначає, що відповідальність судді може наставати виключно за порушення строків, встановлених законом, а стаття 81 Кримінального процесуального кодексу не містить визначеного строку розгляду питання про самовідвід, зміст ч. 2 статті 28 КПК визначає найкоротший строк лише щодо передання обвинувачень на судовий розгляд або вирішення питання про закриття кримінального провадження, однак не визначає найкоротшого строку для розгляду заяви про самовідвід.

Посилається скаржниця також на те, що тривалість розгляду нею заяви про самовідвід зумовлена об`єктивними причинами: суд був укомплектований суддями лише на 41%, тільки 4 судді були включені до складу колегій для розгляду кримінальних справ. Якби суддя першочергово вирішувала лише справи, що розглядаються одноособово, то забезпечення колегіального розгляду справ в Оболонському районному суді Києва взагалі було б неможливим.

Твердить і про те, що вона фізично не мала можливості розглядати справи у найкоротші строки, адже 1441 справу та матеріали неможливо розглянути за 133 робочі дні. Зазначає до того ж, що частина четверта статті 28 КПК передбачає першочерговий розгляд кримінального провадження щодо особи, яка тримається під вартою, тоді як у справі з розгляду самовідводу судді особи не перебували під вартою, тому суддею не порушено вимоги черговості розгляду справ та матеріалів.

Крім того, суддя вважає, що ВРП допустила відносно неї невиправдану дискримінацію, оскільки за аналогічних обставин щодо вирішення питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності за пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ в інших рішеннях, ухвалених в один і той же період, зокрема, №2929/0/18-21 від 4 червня 2021 року, №893/1дп/15-21 від 21 квітня 2021 року, №3425/0/18-21 від 15 липня 2021 року, №2279/0/18-21 від 22 квітня 2021 року ВРП визнавала, що для кваліфікації діяння обов`язковою умовою має бути доведеність об`єктивної безпідставності, а надмірне навантаження є об`єктивною причиною порушення строків.

Зазначені висновки не були застосовані під час розгляду дисциплінарної справи щодо скаржинці, що, на думку судді, є проявом дискримінації, яка очевидно пов`язана з тим, що вона мала розглядати заяву про самовідвід судді, у провадженні якого перебувала так звана «Майданівська справа» (підтвердженням чого слугує нічим не обумовлене виокремлення мотиву - посилання на справу, в якій суддя взяв самовідвід), тобто дискримінація судді відбулась за політичних мотивів.

Позиція Великої Палати Верховного Суду

Велика Палата Верховного Суду виходить з такого.

Пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII передбачено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження за безпідставне затягування або невжиття заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом.

Обов`язковою умовою для встановлення у діях судді невжиття заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, є встановлення обставин, які свідчать, що таке мало місце у зв`язку з безпідставним невчиненням суддею дій, спрямованих на забезпечення розгляду справи протягом строку, встановленого законом, або умисним вчиненням дій, що мали наслідком затягування строків розгляду справи.

У своїй практиці ЄСПЛ виходить з того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи та враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є:

1) складність справи, тобто обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і зумовлюють певні юридичні наслідки;

2) поведінка заявника;

3) поведінка державних органів;

4) перевантаження судової системи;

5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (рішення «Бараона проти Португалії», 1987 рік, «Хосце проти Нідерландів», 1998 рік; «Бухкольц проти Німеччини», 1981 рік; «Бочан проти України», 2007 рік).

Зважаючи на встановлені обставини справи, зокрема на те, що попри значне навантаження, заява про самовідвід судді не була розглянута скаржницею упродовж пів року, Велика Палата погоджується з висновками ВРП, згідно з якими суддя-скаржниця вчинила дисциплінарний проступок.

На думку ВП ВС, дисциплінарне стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця урахуванням характеру дисциплінарного проступку, наслідків його вчинення, позитивної характеристики судді та інших обставин, що мають значення для справи. 

Велика Палата не може погодитися з доводами скарги про відсутність підстави для притягнення до відповідальності, зважаючи на те, що диспозиція пункту 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ чітко визначає, що відповідальність судді може наставати виключно за порушення строків, встановлених законом, а статті 28 та 81 КПК не містять визначеного строку розгляду питання про самовідвід.

Так, згідно із частиною першою статті 28 КПК під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Ураховуючи обсяг і специфіку процесуальних дій, які має вчинити суддя для розгляду заяви про самовідвід іншого судді, та виходячи із встановлених у справі обставин, ВРП дійшла обґрунтованого висновку про те, що скаржниця, розглянувши відповідну заяву лише через пів року після її надходження, ухвалила рішення поза межами розумного строку.

Доводи скаржниці про те, що тривалість розгляду нею заяви про самовідвід зумовлена об`єктивними причинами, зокрема укомплектованістю суду суддями лише на 41 % та значним навантаженням, були ретельно перевірені ВРП та враховані при застосуванні дисциплінарного стягнення. Так, ВРП проаналізувала, крім іншого, розгляд скаржницею заяв суддів про самовідвід і встановила вибірковий підхід до їх розгляду, а також неврахування черговості надходження. Урахувала ВРП при цьому і час, протягом якого скаржниця розглядала заяву про самовідвід судді.

Не може погодитися Велика Палата Верховного Суду і з доводами скарги про те, що ВРП не дотрималася вимог здійснення кваліфікації діяння, оскільки не встановлено, який саме конкретний прояв об`єктивної сторони - безпідставне затягування чи невжиття заходів щодо розгляду заяви ставиться в провину .

У рішенні Другої Дисциплінарної палати, з яким погодилась і ВРП, йдеться про те, що скаржницею внаслідок недбалості не вжито заходів щодо своєчасного розгляду заяви про відвід та безпідставно затягнуто її розгляд всупереч розумному та об`єктивно потрібному для розгляду заяви про самовідвід судді строку.

Необґрунтованими є і доводи скарги щодо допущеної ВРП невиправданої дискримінації з огляду на те, що рішення ВРП, на які послався у своїй скарзі адвокат, прийняті за обставин, відмінних від встановлених у дисциплінарній справі щодо скаржниці, адже в трьох справах, на які здійснено посилання адвокатом, дисциплінарні скарги обґрунтовані тривалим (з порушенням строків) розглядом справ, які перебувають у провадженні суддів, в одній - тривалим (з порушенням строків) невиготовленням повного тексту судового рішення, тоді як у цій справі йдеться про порушення строків розгляду заяви про самовідвід судді в кримінальному провадженні.

Отже, ВП ВС залишила скаргу судді без задоволення, а рішення Вищої ради правосуддя без змін.

Автор: Наталья Мамченко

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на наш VIBER, страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.