«Или – или»: соответствует ли процессуальному закону формулировка просительной части иска с указанием альтернатив возможных способов защиты нарушенного права – позиция БП ВС

Истец-судья сформулировал просительную часть иска с указанием альтернатив возможных способов защиты нарушенного права («или…или»). Большая Палата Верховного Суда в постановлении от 22 февраля 2024 г. по делу №990/150/23 подчеркнула, что содержание исковых требований – это максимально четко и понятно сложившиеся определения способа защиты нарушенного права, свободы или интереса в просительной части иска.

Как отметила БП ВС, процессуальный закон дает право (не обязанность) суду выйти за пределы исковых требований, если это необходимо для эффективной защиты прав, свобод, интересов.

Впрочем, суд не наделен полномочиями определять способ защиты нарушенного права на стадии открытия производства, поскольку именно истец наделен правом обращения и обязанностью определения способа защиты.

Обставини справи

У липні 2023 року суддя подав позов до ВККС, в якому просив зокрема визнати протиправним висновок ВККС, викладений у додатку до рішення від 20.12.2018, про те, що він «не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду», «або зобов`язати ВККС України вчинити необхідні дії з метою відновлення прав позивача на ділову репутацію та людську гідність».

КАС ВС позовну заяву залишив без руху, зокрема, вказав, що треба уточнити позовні вимоги з відповідним обґрунтуванням; зазначити конкретні вимоги до суду відповідно до способів захисту порушеного права.

Ухвалою КАС ВС повернуто позовну заяву в частині позовних вимог про визнання протиправним висновку ВККС. Постановою ВП ВС від 19.10.2023 апеляційну скаргу задоволено частково, зокрема з тих підстав, що питання про повернення позовної заяви у зв`язку з тим, що позивач не усунув її недоліків, мав би вирішувати колегіальний склад КАС ВС.

Ухвалою КАС ВС від 28 листопада 2023 року заяву повернуто позивачу в частині вимоги про визнання протиправним висновку ВККС. Щодо уточнення позовних вимог КАС зазначив, що формулювання прохальної частини позову із зазначенням альтернатив можливих способів захисту порушеного права є таким, що не відповідає положенням КАСУ. 

Позиція Великої Палати Верховного Суду 

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції, статтею 5 КАСУ право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Процесуальне законодавство встановлює вимоги до змісту позовної заяви. Від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи. Законодавство не вимагає матеріально-правового обґрунтування вимог, однак обґрунтування позову не правовими фактами може негативно вплинути на наслідки вирішення вимоги по суті.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючи ознаки позову) є предмет і підстава.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.

Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмета заявленого позову як наслідок наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 160 КАСУ в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Зміст позовних вимог - це вимоги позивача (предмет позову). Предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів.

Іншими словами зміст позовних вимог - це максимально чітко і зрозуміло сформовані визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу у прохальній частині позову.

Позивач просить суд визнати протиправним висновок ВККС у додатку 5 до рішення від 20.12.2018 №323/зп-18, а далі просить суд або зобов`язати Комісію вчинити необхідні дії з метою відновлення прав позивача на ділову репутацію та людську гідність (частина третя статті 245 КАС України), порушених таким висновком, або прийняти рішення про інший спосіб захисту його прав на ділову репутацію та людську гідність, порушених ВККС України висновком про нездатність здійснювати правосуддя у Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду (пункт 10 частини другої статті 245 КАС України), який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав.

Суд першої інстанції зазначив, що у пункті 10 частини другої статті 245 КАСУ дійсно передбачено право суду захистити право позивача в інший спосіб, аніж це передбачено у попередніх пунктах цієї норми, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав.

Також згідно із частиною другою статті 9 КАСУ суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом зазначеної норми це право суд може здійснити за результатом розгляду справи за наявності на це підстав.

Тобто процесуальний закон надає право (не обов`язок) суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів.

Суд не наділений повноваженнями визначати спосіб захисту порушеного права на стадії відкриття провадження, оскільки саме позивач наділений правом на звернення та обов`язком визначення способу захисту.

Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції, зокрема враховуючи вимоги процесуального закону, що формулювання прохальної частини позову із зазначенням альтернатив можливих способів захисту порушеного права є таким, що не відповідає положенням КАС України.

Крім того, чітке визначення предмета позову та суті спірних правовідносин має значення, зокрема, і для правильного обчислення строку звернення до суду.

Автор: Наталья Мамченко

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на нашу страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.