БП ВС: Неполнота, даже очевидная с точки зрения профессионального судьи, с которой истец обосновал исковые требования, не могут быть основанием для оставления искового заявления без движения и его возвращения

Неполнота, даже очевидная с точки зрения профессионального судьи, с которой истец обосновал исковые требования, в том числе и относительно правового основания иска, а также непредоставление доказательств на подтверждение исковых требований, не могут быть основанием для оставления искового заявления без движения и возвращения искового заявления истцу в дальнейшем. Это подчеркнула Большая Палата Верховного Суда, которая 25 января 2024 года удовлетворила апелляционную жалобу лица по иску к Верховной Раде (дело № 320/14843/23).

Обставини справи

У квітні 2023 року позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Верховної Ради, в якій просив визнати протиправним направлення Апаратом Верховної Ради його заяв до Верховної Ради, Голови Верховної Ради, Комітету з питань правової політики тощо про внесення до Верховної Ради підготовленого ним законопроекту щодо внесення змін до статті 118 Кодексу законів України про працю до Секретаріату Кабінету Міністрів. Посилаючись на статтю 93 Конституції, частину третю статті 7 Закону «Про звернення громадян», позивач доводив, що підстав для надсилання його заяв до Секретаріату Кабміну без розгляду їх по суті не було.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (ухвалу про відкриття провадження в цій справі суд не постановляв) передано на розгляд до КАС ВС як суду першої інстанції.

Ухвалою Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 6.09.2023 позовну заяву залишено без руху. КАС ВС вказав, що у позовній заяві не викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та не зазначено докази, що підтверджують вказані обставини; не наведено обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача. Також суд першої інстанції в цій ухвалі, звернувши увагу позивача на невідповідність зазначеного ним у позовній заяві відповідача (Верховної Ради України) і суб`єкта, протиправність дій якого він просить визнати (Апарат ВР), вказав, що позивачу необхідно уточнити відповідача у справі (Апарат ВР та/або Верховна Рада України) з обґрунтуванням (у межах компетенції визначеного відповідача) позовних вимог. Ухвалою КАС ВС позовну заяву повернуто позивачу, бо той не усунув недоліків позовної заяви в установлений у зазначеній ухвалі строк.

Позивач подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу.

Позиція Великої Палати Верховного Суду

Ухвалою КАС ВС від 6.09.2023 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю пунктам 5, 9 частини п`ятої статті 160 КАС, а позивачу встановлено строк десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом: уточнення відповідача (відповідачів) у справі; викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Повертаючи позовну заяву згідно з ухвалою від 27.09.2023, Касаційний адміністративний суд виходив з того, що позивач не усунув недоліки позовної заяви.

В апеляційній скарзі позивач, не оспорюючи, що він не вчиняв процесуальних дій на виконання ухвали КАС ВС, доводить, що підстав для залишення його позовної заяви без руху (відповідно до цієї ухвали) не було, оскільки позовна заява відповідала вимогам, зокрема, частини п`ятої статті 160 КАС.

Згідно із частиною сьомою статті 169 КАС ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Водночас нормами КАС не передбачено оскарження в апеляційному порядку ухвали суду про залишення позовної заяви без руху окремо від рішення суду (нормами статті 294 КАС установлено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду). У разі оскарження особою ухвали суду про повернення позовної заяви її доводи в апеляційній скарзі щодо відповідності нормам процесуального права ухвали про залишення позовної заяви без руху підлягають перевірці, оскільки це стосується підстав повернення позовної заяви.

Встановлюючи вимоги щодо форми та змісту позовної заяви, стаття 160 КАС (так само, як і інші норми цього Кодексу) не вимагає конкретної форми, в якій мають бути викладені позовні вимоги та підстави на їх обґрунтування. Позивач має право довільно викладати зміст позовних вимог, підстави позову, спосіб (способи) захисту порушеного права або інтересу, передбачений законом або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити в рішенні.

Як уже зазначено, Касаційний адміністративний суд в ухвалі від 6.09.2023 дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам пунктів 5, 9 частини п`ятої статті 160 КАС, а саме: в позовній заяві не викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та не зазначено докази, що підтверджують вказані обставини; не наведено обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Із цим, однак, не можна погодитися, оскільки зміст позовної заяви свідчить про протилежне, зазначила ВП ВС.

Так, у позовній заяві позивач просить визнати протиправним направлення Апаратом Верховної Ради України його заяв до Секретаріату Кабінету Міністрів України.

Обґрунтовуючи ці позовні вимоги, він, зокрема, зазначив, що він звернувся із заявою до Верховної Ради України, Голови Верховної Ради України, Комітету Верховної Ради України з питань правової політики тощо із пропозицією внести до Верховної Ради підготовлений ним та доданий до заяв законопроєкт [пропозиція позивача стосувалася змін до статті 118 Кодексу законів про працю України з метою привести цю статтю у відповідність із Законом України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки»].

За змістом позовної заяви цілком зрозуміло, що позивач не погоджується з направленням його заяв до Секретаріату Кабміну, вважає, що в силу норми статті 93 Конституції України, якою визначені суб`єкти законодавчої ініціативи, зокрема народні депутати, частини третьої статті 7 Закону України «Про звернення громадян» [на частину третю статті 7 зазначеного Закону є посилання в отриманій ним відповіді за підписом головного консультанта Апарату Верховної Ради України Катерини Молчанової] направлення його заяв до Секретаріату КМУ є протиправним.

На підтвердження цих обставин він додав до позовної заяви звернення (заяву) з додатком (проєкт закону, пояснювальна записка, порівняльна таблиця), відповідь Апарату ВР від 10.04.2023.

Враховуючи викладені обставини, у суду першої інстанції не було підстав для залишення позовної заяви без руху (а в подальшому - для повернення позовної заяви) як такої, що не відповідає пунктам 5, 9 частини п`ятої статті 160 КАС.

Що ж до зазначення в позовній заяві належного відповідача [в контексті підстави для залишення позовної заяви без руху та повернення позовної заяви], то норма пункту 2 частини п`ятої статті 160 КАС, якою вимагається зазначення в позовній заяві сторін та інших учасників справи, не може тлумачитися ширше, ніж її буквальний зміст.

Звертаючись до суду, особа зазначає в позовній заяві сторін та інших учасників справи, а також передбачену цією нормою інформацію щодо них. Визначення ж належних учасників справи є питанням правосуддя, що вирішується в судовому процесі.

Так, частиною третьою статті 48 КАС установлено, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі в ній співвідповідача.

Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови в задоволенні позову до такого відповідача понесені відповідачем витрати відносяться на рахунок держави (частина четверта статті 48 КАС).

Незважаючи на те, що невідповідність зазначених у позовній заяві відповідача у справі (Верховна Рада) та суб`єкта владних повноважень, дії якого він просить визнати протиправними (Апарат Верховної Ради), потребувала усунення, вона не могла бути підставою для повернення позовної заяви. Така невідповідність лежить у площині визначення належного відповідача у справі і підлягала усуненню в порядку, встановленому статтею 48 КАС.

Відкриття провадження у справі регламентовано нормами глави 2 розділу ІІ КАС, які не наділяють суд повноваженнями при вирішенні питання про відкриття провадження у справі давати оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного права, належності, допустимості та достатності доказів, на які посилається позивач у позовній заяві, визначати належних учасників справи.

Ці питання можуть вирішуватись на інших стадіях адміністративного процесу. Неповнота, навіть очевидна з точки зору професійного судді, з якою позивач обґрунтував позовні вимоги, в тому числі й щодо правової підстави позову, а також ненадання доказів на підтвердження позовних вимог не можуть бути підставою для залишення позовної заяви без руху та повернення позовної заяви позивачу в подальшому.

Після відкриття провадження у справі суд першої інстанції (в разі наявності підстав, визначених нормами КАС) може провести підготовче судове засідання для з`ясування відповідно до частини другої статті 173 цього Кодексу, зокрема, питань щодо остаточної визначеності предмета спору, характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції не був позбавлений можливості вирішити питання щодо відкриття провадження у справі на підставі позовної заяви і доданих до неї доказів.

Натомість Касаційний адміністративний суд повернув позовну заяву лише з тієї підстави, що позивач не виконав вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху від 06.09.2023 в установлений судом строк. Разом з тим норма пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС презюмує, що неусунення позивачем недоліків позовної заяви в установлений судом строк може бути підставою для повернення позовної заяви тільки за умови, якщо такі недоліки пов`язані з недотриманням позивачем вимог статей 160 та 161 КАС.

Європейський суд з прав людини, рішення якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ як джерело права, притримується позиції, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (до прикладу, рішення у справі «Шишков проти Росії» (Shishkov v. Russia), № 26746/05, параграф 110, від 20.02.2014).

Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.

ВП ВС доходить висновку, що наведені в апеляційній скарзі доводи є суттєвими та дають підстави вважати, що суд першої інстанції діяв не у спосіб, визначений процесуальним законом, повернувши позовну заяву.

Допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення питання щодо відкриття провадження у справі за позовною заявою та є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи до цього суду для продовження розгляду.

Отже, Велика Палата Верховного Суду апеляційну скаргу задовольнила і справу направила назад до КАС ВС.

Автор: Наталя Мамченко 

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на нашу страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.