Глава КХС ВС Лариса Рогач об отмене Хозяйственного кодекса Украины: «Должен быть баланс между стремлением законодателя и возможными негативными последствиями»

В защите нуждаются не отдельно взятые инвесторы, а в целом инвестиционный климат государства, с чем хозяйственные суды на сегодняшний день успешно справились. Если же речь идет о разговорах о недоверии к судам и, как следствие, к государству, то этот вопрос одним созданием нового специализированного суда не решить. Такое мнение высказала председатель Кассационного хозяйственного суда в составе Верховного Суда Лариса Рогач, отвечая на вопрос «Судебно-юридической газеты» относительно необходимости создания Высшего инвестиционного суда.

Также она прокомментировала последствия принятия законодательной инициативы по отмене Хозяйственного кодекса Украины, которая, по данным Комитета ВР по вопросам экономического развития, находится на стадии подготовки к принятию во втором чтении.

Ларисо Іванівно, наразі робоча група парламентського Комітету з питань економічного розвитку фіналізує законопроєкт «Про особливості регулювання підприємницької діяльності окремих видів юридичних осіб та їх об’єднань у перехідний період» № 6013. Він передбачає скасування Господарського кодексу України. Також на розгляді парламенту знаходиться законопроєкт № 5593-д щодо вдосконалення корпоративного управління юридичних осіб, акціонером (засновником, учасником) яких є держава. Обидва вже ухвалені у першому читанні. На Ваш погляд, чи є необхідність у цих змінах у нинішніх економічних умовах?

Зміни до законодавства – це постійний процес. Адже постійно відбувається удосконалення нормативного регулювання, і економічні процеси у державі не є винятком. Ми свідомі того, що зміни у законодавстві завжди будуть відбуватися. І, звісно, Верховний Суд, який застосовує законодавство, тлумачить його норми та робить висновки із застосування норм права, не може залишатися осторонь законодавчих ініціатив.

Ми спостерігаємо за тим, в якому напрямку відбуваються зміни, на що звертає увагу законодавець. Передусім увага приділяється реформуванню державного сектору економіки як передумови нашого руху до європейської спільноти, про що свідчить наявність законопроєкту № 5593-д, який перебуває на фінальній стадії. У ньому йдеться про внесення змін саме до системи корпоративного управління. Зазначений законопроєкт передбачає внесення змін, зокрема, до Господарського кодексу України. Це говорить про те, що законодавець усвідомлює, яку роль має стабільне функціонування економіки, щоб країна жила, розвивалася і працювала на перемогу. Щоб ми були свідомі того, що після нашої перемоги будемо жити у квітучій державі.

Тому насамперед має значення не те, що передбачено скасувати Господарський кодекс України чи внести зміни до нього, а те, що закладається у ці процеси: чи є скасування цього Кодексу самоціллю, чи воно спрямоване на вирішення проблем, які існують у державі.

На жаль, поки що пропонована редакція змін до Господарського кодексу України, як і його ліквідація, на моє переконання, яке я висловлювала вже неодноразово, не вирішить питання, які постали у правозастосуванні. Це – корпоративне управління, вплив та співвідношення державного права власності із тим правовим титулом, на якому перебуває майно у суб’єктів, які засновані на державній формі власності.

Виникає і питання, чи не будуть порушені принципи приватизації здійсненням відповідних економічних перетворень.

Про це було неодноразово сказано на круглих столах. Тому відповідь на запитання така. Не можуть бути обґрунтовані зміни до законодавства лише теоретичним підґрунтям. Бо теоретично обґрунтувати можна навіть те, що нашого світу не існує і ми всі знаходимося у «матриці». Має братися до уваги баланс між тим, чого прагне законодавець, і можливими негативними наслідками, які будуть спричинені законодавчими змінами.

Наприклад, ми розуміємо, що законодавчі зміни зумовлюють відповідні зміни у практиці господарських судів, і не лише господарських судів. Отже, чи є у цьому випадку потреба скасовувати Господарський кодекс України настільки нагальною, щоб вона переважала ті негативні наслідки, які можуть бути спричинені такими змінами? Поки що переконливої відповіді на користь скасування Господарського кодексу законодавець не дав.

Якщо все ж таки скасування ГК відбудеться, чи буде це мати наслідки для системи господарських судів?

Повертаючись до тих законодавчих ініціатив, які наразі перебувають на порядку денному, ми бачимо увагу законодавця до сфери економіки. Не може бути ситуації, коли процеси є, а слів, які їх уособлюють, немає. Ми можемо по-різному називати ці процеси, суд, відносини – «економічні», «господарські». Можна придумати слово, але не можна заперечити наявність цих процесів. І допоки існують окремі економічні процеси, є об’єктивна необхідність в існуванні господарської юрисдикції та відповідної спеціалізації.

Реформа державного сектору економіки буде пов’язана, по-перше, з перебудовою корпоративного управління. А отже, виникатимуть спори щодо власності. По-друге, поставатиме питання платоспроможності таких підприємств, можливого банкрутства. І звісно, це означає прозоре і конкурентне середовище щодо витрачання бюджетних коштів.

Щодо всіх цих видів відносин, які є дуже суттєвими для держави, у господарських судах запроваджена спеціалізація, і у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду є судові палати з відповідної спеціалізації, які напрацьовують практику щодо вирішення певної категорії спорів.

Чи вдалося прокомунікувати ці питання з Верховною Радою?

Судді – як КГС, так і першої та апеляційної інстанцій – включені до робочої групи і співпрацюють із депутатами відповідного Комітету ВРУ щодо пропозицій змін до законопроєкту. Я особисто також брала участь у розгляді зауважень та пропозицій. Інша справа, що наразі ми не зовсім розуміємо необхідність і нагальність цього питання порівняно з тими проблемами, які існують в економіці в цілому. Тобто чи є це на часі.

Наразі обговорюється пропозиція зі створення Вищого інвестиційного суду. Чи не стане він певною альтернативою для господарських судів?

Держава постійно рухається, удосконалюючи не лише економічні процеси, а й відповідні засоби управління судовими процесами. І те, яким чином рухатися для покращення очікувань суспільства від системи судів, у тому числі як відновлювати довіру, покращувати інвестиційний клімат у державі, – це те питання, осторонь якого ми не залишаємося. Адже розуміємо його важливість для того, щоб усі державні інституції мали відповідний рівень довіри. Не може існувати довіра до однієї гілки влади і водночас недовіра до іншої. Це або довіра до держави в цілому, або недовіра до неї. Чи можна виправити ситуацію із недовірою тим, що держава створить один суд, а потім – ще один суд? Мабуть, питання видається риторичним.

Проблематика у тому, що захисту потребують не окремо взяті інвестори. Я вже не кажу про неможливість навіть виокремити, які спори будуть відноситися до інвестиційних. Фактично до таких спорів можуть належати і справи, пов’язані з банківськими кредитами, і питаннями корпоративного управління. Це все спори, які стосуються інвестиційної діяльності. І повторюся, що саме стосовно них напрацьована вже достатньо стала і зрозуміла практика.

Господарськими судами здійснюється захист усіх суб’єктів господарювання в цілому досить ефективно, і переконливих доводів на користь нагальної потреби у тому, щоб створювати Вищий інвестиційний суд, не чути. Інша річ – створення Вищого суду з питань інтелектуальної власності. Цю процедуру розпочато давно, і, власне, наразі постає питання, що вона має наближатися до завершення.

Авторы: Наталья Мамченко, Вячеслав Хрипун

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на нашу страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.