Верховный Суд определил полномочия органов местного самоуправления по управлению жилищным фондом и обследованию его состояния

В Верховный Суд поступила кассационная жалоба Исполнительного комитета Горсовета на постановление суда апелляционной инстанции в деле по иску физического лица к Исполнительному комитету Городского совета о признании противоправным и отмены нормативно-правового акта.

Позивач вважав, що спірне рішення Виконкому Міськради № 385 від 24 лютого 2022 року, яким затверджено Положення про порядок обстеження стану житлових будинків та житлових приміщень з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання житлових будинків і житлових приміщень непридатними для проживання (далі – Положення № 385), не узгоджується з нормами акта вищої юридичної сили, а саме - Положення про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання, затвердженому постановою Ради Міністрів Української РСР від 26 квітня 1984 року № 189 (далі - Положення № 189), оскільки фактично наділяє Комісію виключними повноваженнями з приводу самостійного обстеження житлових будинків.

Суд першої інстанції своїм рішенням у задоволенні позову відмовив. Суд апеляційної інстанції скасував вказане рішення та ухвалив нову постанову, якою позов задоволено частково: визнав протиправним та нечинним пункт 1 рішення Виконкому Міськради № 385 від 24 лютого 2022 року про затвердження спірного Положення.

Верховний Суд, переглядаючи постанову суду апеляційної інстанції у касаційному порядку, дійшов висновку, що мотиви, покладені в основу оскаржуваної постанови, не мають відношення до правової оцінки спірного у цій справі Положення № 385, а правова позиція Верховного Суду, на яку посилається суд апеляційної інстанції для обґрунтування висновку про допустимі підстави віднесення житлового будинку до такого, що перебуває в аварійному стані, викладена у цивільних справах про виселення мешканців гуртожитку та переселення до кімнат в іншому гуртожитку з підстави незадовільного стану будівлі, а тому не мають бути застосовані під час вирішення спору у справі, що розглядається.

Суд на підставі аналізу положень статті 144 Конституції України, статей 30 та 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 15 Житлового кодексу України дійшла висновку про те, що виконавчі комітети районних, міських та районних у місті рад наділені повноваженнями щодо здійснення контролю та управління житловим фондом, забезпечення його належного технічного стану та схоронності, зокрема й шляхом прийняття актів нормативно-правового характеру з питань регулювання правовідносин, що виникають у зазначеній сфері.

Разом з тим, з огляду на положення статті 144 Конституції України, статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та з урахуванням положень пункту 2 частини першої статті 264 КАС України Верховний Суд акцентував увагу, що нормативно-правові акти органів місцевого самоврядування можуть вважатися правомірними у разі їх прийняття у межах повноважень відповідних органів та у порядку, визначеному законом, що включає, зокрема й відповідність таких актів правовим актам вищої юридичної сили, зокрема постановам Кабінету Міністрів України, наказам міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

На цій підставі Суд дійшов висновку, що для правильного вирішення спору у цій справі, враховуючи предмет та підстави позову, суди мали встановити, чи узгоджується Положення № 385 з нормами Положення № 189 та інших актів; якщо є невідповідність, визначити, між актами якої юридичної сили вона виникла, чи є така невідповідність суттєвою та чи може бути підставою для визнання нормативно-правового акта органу місцевого самоврядування повністю або частково протиправним та нечинним.

Водночас, суд апеляційної інстанції не дослідив питання про правомірність спірного Положення № 385 Виконкому Міськради по суті, зокрема не надав правової оцінки доводам позивача щодо невідповідності цього положення акту вищої юридичної сили, а саме - Положенню № 189, не вказав, які саме процедурні порушення допущені відповідачем, якщо такі мали місце під час його прийняття, а також не перевірив правильність застосування норм матеріального права та дотримання норм процесуального права судом першої інстанції під час надання правової оцінки спірному Положенню № 385. Це стало підставою для направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду від 5 грудня 2023 року у справі № 160/17894/22 (адміністративне провадження № К/990/26625/23).

Автор: Наталя Мамченко 

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на нашу страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.