Верховный Суд напомнил, что гарантирование каждому праву на правовую помощь возлагает на государство соответствующие обязанности

Гарантирование каждому права на правовую помощь в контексте части второй статьи 3, статьи 59 Конституции Украины возлагает на государство соответствующие обязанности по обеспечению лица правовой помощью надлежащего уровня.

Такие обязанности обуславливают необходимость определения в законах Украины, других правовых актах порядка, условий и способов предоставления этой помощи. Однако не все отраслевые законы Украины, в частности, процессуальные кодексы, содержат предписания, направленные на реализацию такого права, что может привести к ограничению или сужению содержания и объема права каждого на правовую помощь.

Неопределение в статье 59 КАС Украины поручения органа (учреждения), уполномоченного законом на оказание безвозмездной правовой помощи, выданного в соответствии с Законом «О бесплатной правовой помощи», как одного из вида документов, удостоверяющих полномочия адвоката на оказание правовой помощи, не может быть препятствием для соблюдения гарантированного государством согласно статье 59 Конституции Украины права лица на получение безвозмездной вторичной правовой помощи.

Об этом указал Верховный Суд в постановлении от 19 октября 2023 года по делу №216/1638.

Обставини справи

19 жовтня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу адвоката на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду за позовом Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області до громадянина рф про примусове видворення за межі території України та про затримання та поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців.

Ухвалою Третього ААС апеляційну скаргу адвоката в інтересах громадянина рф на рішення Центрально-Міського районного суду Кривого Рогу від 14 березня 2023 року повернуто апелянту. Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що її подано неповноважною особою. На підтвердження повноважень адвокатом додано до апеляційної скарги доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги особі, до якої застосовано адміністративний арешт від 14 березня 2023 року.

Вказаним дорученням уповноважено адвоката здійснювати представництво інтересів громадянина рф в органах міграційної служби, а саме, у Центрально-міському відділі Державної міграційної служби України. Натомість на підтвердження повноважень адвоката на представництво інтересів відповідача у Третьому ААС документів не надано, матеріали адміністративної справи не містять.

Верховний Суд касаційну скаргу задовольнив, скасував ухвалу суду апеляційної інстанції та направив справу до цього ж суду для продовження розгляду.

Оцінка КАС ВС

Статтею 13 Закону №3460-VI встановлено, що безоплатна вторинна правова допомога - вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя. Безоплатна вторинна правова допомога включає такі види правових послуг: захист; здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; складення документів процесуального характеру.

Пунктом 4 частини першої статті 14 Закону №3460-VI передбачено, що право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України мають особи, до яких застосовано адміністративний арешт, - на правові послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього Закону.

Повноваження адвоката як представника відповідно до частини четвертої статті 59 КАС України, в редакції, на час подання апеляційної скарги, підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Гарантування кожному права на правову допомогу в контексті частини другої статті 3, статті 59 Конституції України, як зазначив КСУ у рішенні від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.

Проте не всі галузеві закони України, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу. Невизначення в статті 59 КАС України доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону «Про безоплатну правничу допомогу», як одного з виду документу, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги, не може бути перешкодою для недотримання гарантованого державою згідно статті 59 Конституції України права особи на отримання безоплатної вторинної правової допомоги.

Згідно зі статтею 2 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. З огляду на зазначене, Верховний Суд дійшов висновку, що додавши до апеляційної скарги доручення Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Дніпропетровській області для надання безоплатної вторинної правової допомоги особі, що належить до однієї з категорій, визначених частиною першою статті 14 Закону № 3460-VI, а також копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, адвокат належним чином підтвердив свої повноваження.

Тому, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що апеляційну скаргу подано неповноважною особою та повернув її скаржнику. Твердження суду апеляційної інстанції про те, що вказаним дорученням уповноважено адвоката здійснювати представництво інтересів особи в органах міграційної служби, а саме, у Центрально-міському відділі Державної міграційної служби України, є безпідставним, оскільки пункт 2 цього доручення визначає місце зустрічі та місце першого конфіденційного побачення з клієнтом, а не повноваження представництва клієнта в конкретній установі, про що також обґрунтовано зазначив скаржник в касаційній скарзі.

Автор: Наталья Мамченко

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на нашу страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.