Верховный Суд в кассационном порядке пересмотрел административное дело по иску прокурора к сельскому совету, с участием третьего лица о признании противоправным и отмене решения.
Прокурор обратился с этим иском в административный суд в интересах государства, считая, что решением сельсовета о предоставлении разрешения на разработку проекта землеустройства по отводу земельного участка в собственность третьему лицу на территории, в отношении которой не разработана градостроительная документация, в результате чего невозможно установить ее функциональное назначение, нарушены интересы государства в сфере установленного порядка использования земель.
Суд першої інстанції позов задовольнив, вказавши, що спірна земельна ділянка знаходиться у місці, що виходить за межі Генерального плану села, а тому розміщення на вказаній території земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства Генеральним планом не передбачено, відтак, існує невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генерального плану населеного пункту, затвердженого у встановленому законом порядку.
Натомість, суд апеляційної інстанції задовольнив апеляційну скаргу третьої особи, скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволені позову.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою третій особі, яке виконано останньою, не порушує визначених позивачем у позовній заяві інтересів держави стосовно земельної ділянки комунальної власності та виключає можливість судового захисту таких інтересів за позовом прокурора.
Однак, Верховний Суд не погодився з такими висновками суду апеляційної інстанції, задовольнив частково касаційну скаргу прокурора та повернув справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Суд погодився з доводами прокурора, що у цій справі має місце порушення інтересів територіальної громади села у зв`язку з наданням дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо виділення земельної ділянки у власність особи з цільовим призначенням, що не відповідає містобудівній документації на місцевому рівні, і це з урахуванням положень законодавства та судової практики є сумісним із з розумінням «інтересів держави».
На підставі аналізу положень статей 116 та 118 Земельного кодексу України та статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Суд дійшов висновку, що рішення про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою відведення земельної ділянки у власність, як початкового етапу процедури виділення особі земельної ділянки, безпосередньо впливає на інтереси відповідної територіальної громади, а тому викладені у позові мотиви прокурора щодо необхідності представництва інтересів держави у суді у цій справі, є обґрунтованими.
Стосовно того, що спірне рішення Сільради вичерпало свою дію фактом виконання, а тому не може бути предметом судового оскарження, Суд зазначив, що оскільки проєкт землеустрою земельної ділянки було затверджено рішенням селищної ради та зареєстровано право власності на відповідну земельну ділянку значно пізніше, ніж прокурор звернувся з цим позовом до суду та на дату розгляду справи у суді апеляційної інстанції спірне рішення відповідача не вичерпало свою дію, тому суди мали надати належну оцінку його правомірності.
З огляду на вищезазначене Верховний Суд зазначив, що реалізація права на безоплатне одержання земельної ділянки у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності здійснюється з дотримання встановленого порядку, складовою якого є обов`язкова перевірка уповноваженим органом державної влади або місцевого самоврядування відповідності місця знаходження земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації.
Така перевірка здійснюється на етапі надання дозволу на розробку технічної документації, а тому недотримання вимоги щодо здійснення відповідної перевірки свідчить про порушення уповноваженим органом встановленого законом порядку виділення земельної ділянки у власність або користування. Це є підставою вважати, що прийняттям рішення про надання дозволу про розробку технічної документації для відведення земельної ділянки у власність або користування, місце розташування якої не відповідає, зокрема містобудівній документації на місцевому рівні, можуть порушуватися інтереси держави, що охоплюють у тому числі суспільні інтереси (інтереси відповідної територіальної громади).
Постанова Верховного Суду від 20 вересня 2023 року у справі №420/7463/20 (адміністративне провадження №К/9901/30929/21).
Автор: Наталья Мамченко
Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на нашу страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.