Ограничение размера пенсии максимальным размером, определенным законом, - Верховный Суд рассмотрел дело

Верховный Суд пересмотрел в кассационном порядке административное дело по иску физического лица к Главному управлению Пенсионного фонда Украины о признании противоправными и обязательства совершить действия по выплате разницы между начисленной и выплаченной пенсией в соответствии с Законом Украины “О статусе и социальной защите граждан, пострадавших в результате Чернобыльской катастрофы" от 28 февраля 1991 №796-XII и взыскания морального вреда.

Суть спора заключалась в том, что истец получал пенсию как лицо с инвалидностью ІІ группы по Закону №796-XII. 1 декабря 2022 истцу осуществлен перерасчет пенсии с ограничением максимального размера на сумму 20930 грн.

Не погоджуючись з таким обмеженням, встановленим Законом, вважаючи, що воно не поширюється на позивача, останній звернувся з позовом до адміністративного суду.

Судами першої та апеляційної інстанцій позов задоволено у частині визнання протиправними дій ГУ ПФУ щодо невиплати відповідної різниці та зобов’язання здійснити таку виплату.

При цьому суди виходили з того, що пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року №3668-VI передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Таким чином, за висновком судів, оскільки пенсія позивачу виплачується з 14 грудня 2010 року, що визнається обома сторонами та підтверджується матеріалами справи, підстави для застосування максимального розміру пенсії при виплаті позивачу відповідно до положень статті 2 Закону №3668-VI є протиправним.

Однак, Верховний Суд не погодився з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, задовольнив касаційну скаргу ГУ ПФУ та відмовив у задоволені позову.

Суд виходив з того, що обмеження максимального розміру пенсії вперше були введені в дію Законом №3668-VІ.

Згідно з положеннями статті 2 Закону №3668-VI, який набрав чинності 1 жовтня 2011 року, (в редакції, чинній на час здійснення перерахунку пенсії позивача) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно, зокрема до Закону №796-XII, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до частини третьої статті 67 Закону №796-XII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Суд звернув увагу на існування сталої судової практики з цього питанні, зокрема про те, що на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VІ, зокрема, Закону №796-XII, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.

Водночас, у цій справі позивач стверджував, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявності правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

З цього приводу Суд встановив, що згідно абзацом 1 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положення» Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

При цьому абзацом 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положення" Закону №3668-VI визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

Наведені в пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI норми є спеціальними, оскільки дія їх розповсюджується на окрему групу суб`єктів, яка обумовлена певними особливостями (зокрема, осіб, пенсія яким призначена до набрання чинності цим Законом, в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом тощо); положення цього пункту спрямовані на врегулювання питань, які виникають у зв`язку із застосуванням Закону №3668-VI щодо осіб, права яких внаслідок такого застосування могли бути звужені. У зв`язку з цим положення пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3668-VI, застосовуються у системному зв`язку між собою.

З урахуванням вищезазначеного, Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки розмір пенсії позивача перевищив максимальний, що стало результатом перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону №3668-VI, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

З огляду на вищезазначене Верховний Суд сформулював висновок про те, що норми статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" кореспондуються та узгоджуються з положеннями частини третьої статті 67 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Відтак, на осіб, яким пенсія перераховується відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 зазначеного Закону, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим ж Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку; зазначені положення законів не визнавалися неконституційними, є чинними, а тому обов`язкові для застосування. Крім того, останні відповідають критерію якості закону, є чіткими та однозначними, а також мають легітимну мету. Практика Верховного Суду у цій категорії спорів є сталою та відповідає критерію єдності практики.

Постанова Верховного Суду від 5 вересня 2023 року у справі №120/1602/23 (адміністративне провадження №К/990/19348/23) – за посиланням.

Автор: Наталья Мамченко

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на нашу страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.