В Верховный Суд поступила кассационная жалоба от Фонда социальной защиты инвалидов на отдельное определение, вынесенное судом апелляционной инстанции по делу о взыскании с Общества административно-хозяйственных санкций в определенном размере за невыполнение норматива рабочих мест для трудоустройства инвалидов и пеню за их несвоевременную уплату.
За наслідком розгляду цієї справи по суті суди першої та апеляційної інстанцій у задоволені позову відмовили.
До того ж апеляційним адміністративним судом постановлено окрему ухвалу, якою повідомлено Фонд соціального захисту інвалідів та директора обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про необхідність вжиття заходів щодо недопущення аналогічних порушень в майбутньому та для вирішення питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності відповідно до пункту 15 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» посадових осіб позивача відповідальних за звернення до суду з апеляційною скаргою. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, для надання відповіді суду встановлено місячний строк.
Постановляючи окрему ухвалу, суд апеляційної інстанції, враховуючи положення Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в України», а також наявність сталого правового регулювання спірних правовідносин і наявність правового висновку Верховного Суду, вказав, що подання даної апеляційної скарги є зловживанням скаржником його процесуальним правом, невиконання обов`язку керуватися завданнями адміністративного судочинства, і такі дії спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання виконання судового рішення. Крім того, вказав, що дії посадових осіб позивача (які готували процесуальні документи для звернення до суду) підлягають перевірці на предмет наявності в них складу дисциплінарного правопорушення.
Переглядаючи у касаційному порядку окрему ухвалу, постановлену судом апеляційної інстанції, Верховний Суд частково погодився з цією ухвалою, змінивши мотивувальну частину шляхом вилучення з неї висновків про те, що подання апеляційної скарги є зловживанням скаржником процесуальними правами, невиконання обов`язку керуватися завданнями адміністративного судочинства і такі дії спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання виконання судового рішення. Крім того, Верховний Суд частково змінив резолютивну частину окремої ухвали, однак, у цілому визнав необхідність її постановлення.
Суд звернув увагу, що відповідно до, зокрема, прецедентної практики Європейського Суду з прав людини, на суддів покладається обов`язок організувати судовий процес таким чином, щоб не допускати надмірної затримки у розгляді та вирішенні справи; якщо причиною такої затримки є дії (бездіяльність) учасника справи, які мають ознаки зловживання процесуальними правами, суди повинні мати достатні повноваження для застосування заходів попередження та протидії такому зловживанню; невжиття судами відповідних заходів свідчить, як правило, про порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У разі виявлення зловживання процесуальними правами, суд зобов`язаний вжити заходів, спрямованих на попередження та/або протидію такому зловживанню, що зумовлено необхідністю: а) захисту процесуальних прав інших сторін, зокрема, щодо розгляду та вирішення справ у «розумні строки»; б) гарантувати від усіх учасників справи дотримання обов`язку виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; в) захисту довіри до суду та авторитету суддів; г) своєчасного, всебічного, повного та об`єктивного встановлення всіх обставин справи, а також вирішення справи; ґ) гарантувати виконання усіма учасниками судового процесу інших процесуальних обов`язків, визначених законом або судом.
Судом також наголошено, що суспільна небезпека зловживання процесуальними правами в адміністративному судочинстві полягає у тому, що дії (бездіяльність), які становлять зміст такого зловживання правом, спричиняють настання негативних наслідків, що можуть проявлятися для учасників справи у недосягненні судом завдань адміністративного судочинства, визначених у частині першій статті 2 КАС України, для суду та усієї судової системи - у зниженні рівня довіри до судової гілки влади, у поставленні під сумнів професійності та авторитету суддів. Крім того, зловживання процесуальними правами має безпосередній вплив на збільшення бюджетних витрат на судову систему (додаткові судові засідання та їх тривалість, підготовка та виготовлення додаткових процесуальних документів, оплата додаткових поштових послуги тощо).
Поряд з цим, заходи процесуального примусу, які можуть застосовуватися адміністративним судом з метою протидії зловживанню процесуальними правами, можна класифікувати на заходи прямої відповідальності (попередження; видалення із зали судових засідань; привід; штраф; винесення окремої ухвали) та заходи непрямої (додаткової) відповідальності (залишення без розгляду або повернення позову, апеляційної чи касаційної скарги, заяви, клопотання; покладення на сторону, яка допустила зловживання процесуальними правами, судових витрат повністю або частково, незалежно від результатів вирішення спору; припинення врегулювання спору за участю судді за ініціативою судді).
Згідно зі статтею 324 КАС України суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 249 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.
З огляду на вищезазначене, Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо постановлення окремої ухвали в частині повідомлення Фонду соціального захисту інвалідів та директора обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про необхідність вжиття заходів щодо недопущення аналогічних порушень в майбутньому та для вирішення питання про притягнення посадових осіб позивача до дисциплінарної відповідальності відповідно до пункту 15 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу».
У цій справі Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого принцип неприпустимості зловживання процесуальними правами є засадничим принципом адміністративного судочинства, що ґрунтується на конституційних та конвенційних нормах, положеннях міжнародних актів та безпосередньо закріплений у КАС України; запровадження цього принципу має важливе значення для підвищення ефективності здійснення адміністративними судами захисту прав та інтересів осіб, суспільних інтересів та інтересів держави, оскільки сприяє створенню умов для можливості належної реалізації всіма учасниками справи своїх процесуальних прав, дотриманню судами розумних строків розгляду справи та прийняття рішення без необґрунтованих зволікань та затримок, а також підвищення довіри до судової гілки влади.
Постанова Верховного Суду від 13 вересня 2023 року у справі №120/4975/22 (адміністративне провадження №К/990/15182/23).
Автор: Наталья Мамченко
Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на нашу страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.