Условия получения госслужащим категории «А» шести должностных окладов в случае прекращения государственной службы по инициативе субъекта назначения, – позиция Верховного Суда

Основанием для увольнения государственного служащего из государственной службы и выплаты шести должностных окладов по последней должности является «не предложение перевода в соответствии с частью четвертой статьи 87-1 Закона о госслужбе №889-VIII» или же отказ государственного служащего от трех предложений вакантных должностей. Об этом указал Верховный Суд в постановлении от 26 сентября 2023 года по делу № 640/9954/20.

Предложение вакантных должностей предоставляется службой управления персоналом государственного органа, где работает лицо. О согласии или отказе занять предложенную должность государственный служащий уведомляет соответствующий государственный орган в трехдневный срок, в который не засчитываются дни, когда государственный служащий фактически не работал по уважительным причинам (временной нетрудоспособности, командировки, пребывания в отпуске и т.п.). Согласие на одну из предложенных должностей государственный служащий может предоставить не позднее дня истечения предельных сроков пребывания вне штата. Временная нетрудоспособность не является основанием для продления предельных сроков пребывания вне штата.

Обставини справи

26 вересня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу екс-голови Державної аудиторської служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2021 у справі № 640/9954/20 за її позовом до Державної аудиторської служби України про визнання наказу протиправним в частині, зобов’язання відповідача викласти пункти 1 та 2 наказу у запропонованій позивачем редакції та стягнути моральну шкоду.

Так, розпорядженням КМУ 29.09.2019 №867-р позивачку звільнено з посади голови Державної аудиторської служби України відповідно до частини першої статті 87-1 Закону України «Про державну службу».

Наказом Держаудитслужби від 02.10.2019 № 512-о її відповідно до частини першої статті 87-1 Закону України «Про державну службу» зараховано за штат Держаудитслужби. Листом НАДС від 23.03.2020 №09-16/164-2020 позивачці надано 3 пропозиції вакантних посад та листами Держаудитслужби від 23.03.2020 та 24.03.2020 запрошено для ознайомлення з відповідними пропозиціями для надання згоди/відмови зайняти одну з запропонованих вакантних посад.

Позивачка повідомила Держаудитслужбу листом, що перебуває на лікуванні та не має можливості прибути для ознайомлення з пропозиціями вакантних посад. Згодом Держаудитслужба ще раз надіслала три пропозиції вакантних посад НАДС з проханням повідомити Держаудитслужбу про прийняте рішення до 31.03.2020.

Наказом Держаудитслужби від 01.04.2020 №114-о вирішено припинити державну службу позивачки відповідно до статті 87-1 Закону України «Про державну службу»; вирішено виплатити грошову компенсацію за 1 невикористаний день щорічної основної відпустки за період роботи з 02.10.2019 по 01.04.2020. е

Не погоджуючись з наказом в частині невиплати вихідної допомоги, заробітної плати за період з жовтня 2019 року по січень 2020 року позивачка звернулася до суду. Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, у задоволенні позову відмовлено. Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги та залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій.

Позиція Верховного Суду

З аналізу частин п’ятої та шостої статті 87-1 Закону «Про державну службу» №889-VIII випливає, що підставою для звільнення державного службовця з державної служби та виплати шести посадових окладів за останньою посадою є «не пропонування переведення відповідно до частини четвертої статті 87-1 Закону №889-VIII» або ж відмова державного службовця від трьох пропозицій вакантних посад.

Механізм повідомлення державного службовця про вакантні посади закріплений у пункті 7 Порядку надання пропозицій щодо зайняття вакантної посади державної служби державним службовцям, звільненим з посади державної служби категорії «А» відповідно до статті 87-1 Закону України «Про державну службу» (далі - Порядок №27-20).

Зі змісту пункту 7 Порядку №27-20 випливає, що пропозиція вакантних посад надається службою управління персоналом державного органу, в якому працює особа. Про згоду або відмову обійняти запропоновану посаду державний службовець повідомляє відповідний державний орган у триденний строк, до якого не зараховуються дні, коли державний службовець фактично не працював з поважних причин (тимчасової непрацездатності, відрядження, перебування у відпустці тощо).

Водночас, з огляду на положення частини другої, четвертої статті 87-1 Закону №889-VIII, якою обмежено строк пропозиції посад строком перебування поза штатом державного службовця, звільненого з посади відповідно до частини першої статті 87-1 Закону №889-VIII, згоду обійняти одну із запропонованих посад державний службовець може надати не пізніше дня закінчення граничних строків перебування поза штатом.

Тимчасова непрацездатність не є підставою для продовження граничних строків перебування поза штатом.

Як установили суди попередніх інстанцій, до закінчення граничного строку перебування поза штатом, встановленого частиною другою статті 87-1 Закону №889-VIII, позивачка згоди обійняти одну із запропонованих посад не надала. З урахуванням викладеного Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що в спірних правовідносинах у відповідача не було підстав для виплати позивачці вихідної допомоги за правилами, передбаченими частиною п’ятою статті 87-1 Закону №889-VIII.

Аргументи позивачки про те, що спосіб доведення інформації про вакантні посади у спірних правовідносинах не відповідав вимогами Порядку № 1042, адже відомості про електронну пошту чи сторінку у соціальній мережі Facebook не були внесені до її особової справи державного службовця, Суд відхилив з огляду на те, що особова справа містила особистий номер телефону позивачки, на який із застосуванням додатка Viber були надіслані як запрошення для ознайомлення з пропозиціями, так і самі пропозиції вакантних посад.

Щодо аргументів скаржниці про невиплату їй заробітної плати за період з жовтня 2019 року по січень 2020 року, Суд зазначає таке.

Зі змісту пункту 3 Умов випливає, що державним службовцям категорії «А», зарахованим за штат державного органу, які звільняються, нарахування заробітної плати проводиться у місяці звільнення за фактично відпрацьований час.

Відповідно до пункту 7 розділу ІІІ Типових правил внутрішнього службового розпорядку, затверджених наказом НАДС від 03.03.2016 № 50, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.03.2016 за №457/28587, організація обліку робочого часу державних службовців у державному органі покладається на керівників структурних підрозділів цього державного органу.

Облік робочого часу ведеться у кожному структурному підрозділі відповідальною особою, на яку покладено такі функції, та подається до служби управління персоналом державного органу у формі табеля обліку робочого часу.

Як установлено судами попередніх інстанцій, на підставі даних табелів обліку робочого часу (з урахуванням уточнень) і показань свідків, у періоді з жовтня 2019 року по січень 2020 року позивачка не перебувала в адміністративній будівлі Держаудитслужби та не виконувала будь-яких доручень.

З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про відсутність підстав для виплати позивачці заробітної плати за період з жовтня 2019 року по січень 2020 року.

Автор: Наталя Мамченко

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua, на Twitter, а также на нашу страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.