Верховный Суд пересмотрел в порядке дело по иску Госэкоинспекции к предприятию о применении мер реагирования в сфере государственного надзора (контроля).
У цій справі позивач звернувся з позовом до адміністративного суду, в якому просив зупинити виконання Товариством робіт, надання послуг у сфері поводження з небезпечними відходами до усунення порушень, виявлених в акті перевірки, та отримання Інспекцією повідомлення про усунення усіх встановлених судом порушень за підтвердженням згідно з результатами здійснення заходу державного нагляду (контролю). Такі вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем припису Держекоінспекції про усунення порушень законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Судами першої та апеляційної інстанцій позов задоволено з огляду на те, що у спірних правовідносинах звернення Держекоінспекції з позовом про зупинення виконання робіт обумовлене відсутністю добровільного виконання відповідачем вимог припису про усунення виявлених порушень у встановлений позивачем строк. За вказаних обставин, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про доведеність позивачем передбачених законодавством підстав для зупинення виконання Товариством робіт та надання послуг у сфері поводження з небезпечними відходами.
Товариство, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просило скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
За результатом розгляду касаційної скарги Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, залишив касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін.
Верховний Суд виходив з положень частини другої статті 33 Закону України «Про відходи» (чинних на момент виникнення спірних правовідносин), згідно з якою на кожне місце чи об`єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об`єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об`єктів.
Крім того, Суд врахував, що згідно з абзацом другим пункту 9 Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 1999 року № 2034 (далі - Порядок №2034), паспортизація відходів передбачає складення і ведення паспортів відходів, паспортів місць видалення відходів, реєстрових карт об`єктів утворення, оброблення та утилізації відходів відповідно до державного класифікатора ДК 005-96 «Класифікатор відходів» (v0089217-96) та номенклатури відходів.
Судами у цій справі встановлено, що пунктом 10 припису Товариство зобов`язано вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються. Однак, згідно з Актом перевірки Держекоінспекції пункт 10 вказаного припису на момент проведення позапланового заходу державного контролю Товариством не був виконаний.
Перевіряючи співмірність обраного позивачем заходу реагування, Суд вказав на те, що захід реагування у вигляді, зокрема, повного зупинення робіт та надання послуг є виключним заходом, обрання якого є можливим у разі, якщо виявлені порушення реально створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.
Зважаючи на особливий характер діяльності відповідача, а саме: поводження з відходами (у тому числі, небезпечними), Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій, що у спірних правовідносинах знайшло підтвердження недотримання Товариством вимог законодавства в частині ведення первинного обліку кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, знешкоджуються та видаляються, а також встановлено недотримання Товариством вимог щодо інвентаризації та паспортизації місць видалення відходів, що може призвести до забруднення навколишнього природного середовища та створити загрозу для життя і здоров`я людей внаслідок забруднення довкілля.
Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що обраний Держекоінспекцією захід реагування у вигляді зупинення виконання робіт у сфері поводження з небезпечними відходами до усунення виявлених порушень у спірних правовідносинах спрямований на зменшення ризику настання негативних наслідків від провадження господарської діяльності та є пропорційним встановленим порушенням.
При обранні територіальним органом Державної екологічної інспекції виключного заходу реагування до підприємств, які вчинили правопорушення у сфері охорони навколишнього природнього середовища, та при задоволенні обраного заходу суди мають враховувати принцип співмірності такого заходу реагування з тими порушенням, які допущені, та тими, які залишилися неусунутими на час розгляду справи, а також дотримання справедливого балансу між інтересами відповідача - суб`єкта господарювання з однієї сторони та інтересами особи, суспільства та держави - з іншої сторони.
Застосування заходів реагування у сфері охорони навколишнього природнього середовища є необхідним, оперативним та превентивним способом впливу на порушника з метою усунення існування загрози життю і здоров`ю людей та загрози забруднення довкілля.
Через застосування у судовому порядку Державною екологічною інспекцією заходу реагування у вигляді, зокрема, повного зупинення робіт та надання послуг до суб`єктів господарювання, які здійснили правопорушення у сфері охорони навколишнього природнього середовища, держава також забезпечує виконання конституційних гарантій стосовно реалізації права кожного на безпечне для життя і здоров`я довкілля.
Постанова Верховного Суду від 31 серпня 2023 року у справі № 640/20914/21 (адміністративне провадження № К/990/6434/23).
Автор: Наталья Мамченко
Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua, на Twitter, а также на нашу страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.