После отмены следственным судьей ареста Автокрана предприятие пыталось его вернуть и взыскать ущерб с полиции: что решил Верховный Суд

Предприятие после отмены следственным судьей ареста имущества – автокрана пыталось вернуть его у лиц, получивших его на ответственное хранение. Впоследствии обратилось в хозяйственный суд с иском о взыскании ущерба, в частности, с управления Нацполиции. Впрочем, по мнению коллегии судей Кассационного хозяйственного суда (Огородника К. - председательствующего, Белоуса В., Пескова В.), истец не смог доказать, что работники Нацполиции уклонялись от попыток выполнить определение и вернуть этот автокран надлежащему субъекту.

В частности, КХС ВС сделал вывод о том, что истец не доказал наличие противоправного бездействия работников полиции, в результате которого ему не был возвращен автокран. Как отметил ВС, автокран не находился в доступности сотрудников полиции, что затрудняло его изъятие и возвращение. Об этом говорится в постановлении от 9 августа 2023 г. по делу №926/2999/21.

Історія справи

ТОВ звернулося до господарського суду з позовом до ГУ Національної поліції в Чернівецькій області та ГУ Державної казначейської служби про стягнення 1 432 000 грн шкоди, завданої незаконною бездіяльністю органу досудового розслідування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після скасування ухвалою слідчого судді арешту, накладеного у кримінальному провадженні на орендований позивачем Автокран (у постанові ВС з великої літери – прим. ред.), орган, що здійснює досудове розслідування – Дністровський районний відділ поліції ГУ НП в Чернівецькій області, не виконав дану ухвалу та, незважаючи на неодноразові звернення, не повернув позивачеві Автокран.

У зв`язку із вказаною бездіяльністю, ТОВ було позбавлене можливості виконувати роботи з використанням Автокрана за договорами, укладеними з низкою замовників, що призвело до виникнення збитків у вигляді не отриманого прибутку (втраченої вигоди) на суму 1 432 000 грн.

Позивач подав клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача – Малого приватного підприємства (МПП), мотивоване тим, що згідно з протоколом передання речового доказу на відповідальне зберігання Автокран було передано на відповідальне зберігання представнику яхт-клубу «М», при цьому, юридична особа яхт-клуб «М» у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб не зареєстрована, натомість, цей представник яхт-клубу є керівником МПП, і саме за цим підприємством проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, де перебував на зберіганні Автокран.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду, у задоволені позовних вимог відмовлено.

Рішення суду обґрунтоване тим, що з огляду на правове регулювання спірних правовідносин та подання позову про солідарне стягнення шкоди з відповідачів, серед яких орган досудового слідства - ГУНП в Чернівецькій області (Відповідач-1) і юридична особа приватного права - МПП  (Відповідач-3), необхідним для покладення відповідальності на Відповідача-1 є встановлення трьох елементів цивільного правопорушення (неправомірних дій, наявності шкоди, причинного зв`язку між неправомірними діями та заподіяною шкодою), а на Відповідача-3 – повного складу цивільного правопорушення (окрім зазначених умов, також наявність вини заподіювача шкоди).

Суд апеляційної інстанції у погодився з висновками про відсутність складу цивільного правопорушення в обох випадках (трьох елементів щодо Відповідача-1 та чотирьох таких щодо Відповідача-3), а також про те, що МПП є неналежним відповідачем.

ТОВ подало до Касаційного господарського суду Верховного Суду касаційну скаргу, зазначивши, що суди попередніх інстанцій інстанції безпідставно пов`язують обов`язок доведення бездіяльності службових осіб органу Національної поліції наявністю вироку суду, посилаючись тільки на те, що кримінальне провадження було закрито у зв`язку з відсутністю ознак складу кримінального правопорушення в діях працівників правоохоронного органу.

Отже, суди не надали належну правову оцінку спірним правовідносинам та не врахували правового висновку ВП ВС у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, згідно якого питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, що не регулюються нормами КПК України, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд дійшов таких висновків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади чи місцевого самоврядування, їх посадової або службової особи до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії такої особи чи органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Обов`язок щодо доведення наявності зазначених умов покладено на позивача, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 чи 1174 ЦК України.

У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Керуючись вищенаведеним правовим регулюванням спірних правовідносин, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що для стягнення збитків з держави (завданих позивачу незаконною бездіяльністю ГУНП в Чернівецькій області) необхідним є встановлення трьох елементів цивільного правопорушення (неправомірних дій, наявності шкоди, причинного зв`язку між неправомірними діями та заподіяною шкодою), а для покладення відповідальності за такі збитки на МПП – особу приватного права – повного складу цивільного правопорушення (окрім зазначених умов, також наявність вини заподіювача шкоди).

У пункті 5.30 постанови від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи виключну правову проблему стосовно самостійного встановлення господарськими судами незаконності дій органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування під час розгляду справ про відшкодування шкоди, дійшла висновку, що питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

Як зазначено вище, позивач у цій справі стверджував про понесені збитки (упущену вигоду) внаслідок протиправної бездіяльності органу досудового розслідування (Дністровського РВП ГУ НП в Чернівецькій області) щодо негайного вжиття заходів з повернення тимчасово вилученого майна (Автокрана) за ухвалою слідчого судді (в порушення вимог пункту 4 частини першої, частини третьої статті 169 КПК України), а також через неправомірні дії МПП щодо перешкоджання його посадових осіб в поверненні вказаного майна позивачеві.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено у разі скасування арешту.

За змістом частини третьої статті 169 КПК України слідчий, прокурор після отримання судового рішення, зокрема, про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.

Судами попередніх інстанцій встановлено з поданих сторонами доказів, що відповідач – ГУ Нацполіції здійснював заходи з виконання ухвали, зокрема, неодноразово надсилав копії ухвали суду з вимогою про повернення Автокрана позивачу – ТОВ, здійснював досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом невиконання директором яхт-клубу «М» ухвали суду тощо.

При цьому, як вказав Верховний Суд, суди врахували, що арештований Автокран не перебував у володінні (доступності) Відповідача (ГУ Нацполіції), що утруднювало його вилучення і повернення позивачеві.

«Ураховуючи вчинення вищевказаних дій органом досудового розслідування, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку про недоведення позивачем наявності протиправної бездіяльності працівників поліції, унаслідок якої йому не було повернуто Автокран», - підкреслила колегія суддів КГС ВС.

Додатково місцевим господарським судом було зазначено, з посиланням на вищенаведену правову позицію Великої Палата Верховного Суду щодо самостійного встановлення господарським судом наявності/відсутності складу цивільного правопорушення, викладену у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17, що висновок про відсутність протиправної поведінки Відповідача-1 суд робить як за результатами дослідження та оцінки зібраних у справі доказів, так і з врахуванням постанови ТУ ДБР від 30.11.2021, якою закрито кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю ознак складу кримінального правопорушення в діях працівників правоохоронного органу.  

«Наведеним спростовуються доводи скаржника про не врахування судами правового висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, як і аргументи про те, що суди безпідставно пов`язують обов`язок доведення бездіяльності службових осіб органу Національної поліції лише з наявністю вироку суду», зауважили у ВС.

Щодо наявності неправомірних дій МПП суди, серед іншого, з`ясували, що земельна ділянка, на якій зберігався арештований Автокран та на територію якої не було надано доступу працівникам правоохоронних органів для вилучення цього майна, перебуває у користуванні на праві суборенди, а позивачем не надано доказів про те, що суборендатор і особа, якій передано на відповідальне зберігання Автокран як технічному директору яхт-клубу «М» у спірних правовідносинах діяли як посадові особи МПП, а також що яхт-клуб «М» є відокремленим підрозділом МПП чи належить цьому підприємству.

За таких обставин, суди дійшли висновку, що позивачем не доведено наявності неправомірної поведінки МПП, яка стала причиною заподіяння збитків.

Верховний Суд зауважує, що відсутність такого елемента делікту як неправомірні дії/бездіяльность, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, передбаченого статтею 11 ЦК України.  

«Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень», - виснували судді Касаційного господарського суду, відхиляючи касаційну скаргу ТОВ.

Нагадаємо, раніше «Судово-юридична газета» писала про іншу справу № 335/2456/21, де прокуратура та податківці в 2017 році вилучили у підприємця 53 тисяч кг цукру в ході обшуку. Прокуратура передала цей цукор на зберігання іншому бізнесмену. Згодом виявилося, що в діях підприємця немає складу злочину. Але вилучений у нього цукор йому не повернули. Крім того, в ході обшуку у підприємства, якому прокуратура передала цей цукор, його вже не знайшли. Внаслідок цього підприємець звернувся до суду, зазначивши, що такі дії знищили його бізнес.

Як зазначив ВС, позивачем не доведено, що набутий ним за договором купівлі-продажу цукор є саме тим, який було вилучено під час кримінального провадження, а цукор є річчю, яка визначена родовими ознаками та не визначена індивідуально.

Автор: Наталья Мамченко

 Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua, на Twitter, а также на нашу страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.