Критерии уважительности причин пропуска процессуального срока для субъекта властных полномочий, — позиция КАС ВС

В Верховный Суд поступила кассационная жалоба ГУ ПФУ на определение апелляционного административного суда, которой отказано в удовлетворении ходатайства этого субъекта о возобновлении срока на апелляционное обжалование решения суда первой инстанции и на основании пункта 4 части первой статьи 299 КАС Украины отказано в открытии.

Суд апеляційної інстанції в обґрунтування оскаржуваної ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження зазначив, що у клопотанні ГУ ПФУ для підтвердження поважності причин пропуску строку зазначено наступну підставу: у звʼязку із запровадженням на території України воєнного стану повноцінна діяльність відповідача була унеможливлена.

Суд апеляційної інстанції вказав, що сам по собі факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для органу державної влади, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу цього державного органу. Також суд звернув увагу на те, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб суб`єкта владних повноважень, виникнення організаційних складнощів у його діяльності для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути однаковими.

Верховний Суд погодився із такими висновками, викладеними в оскаржуваній ухвалі суду апеляційної інстанції, та залишив касаційну скаргу ГУ ПФУ без задоволення, а ухвалу – без змін.

Суд виходив з того, що строк на апеляційне оскарження судових рішень, визначений частинами першою та другою статті 295 КАС України, складає тридцять днів з моменту його проголошення.

Разом з тим, положеннями статті 121 КАС України передбачено, що строк, визначений частиною першою статті 295 КАС України, може бути поновлений судом, якщо буде визнано причини його пропуску поважними. Проте суд, керуючись вищенаведеними нормами, не має права самостійно встановлювати строк на апеляційне оскарження судового рішення.

Суд зазначив, що причина пропуску строку, за загальним правилом, може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) обставина виникла протягом строку, який встановлений законом або судом; 4) обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Суд також врахував, що поновлення судом апеляційної інстанції строку на оскарження рішення суду першої інстанції після набрання ним відповідно до статті 255 КАС України законної сили не повною мірою відповідало б принципу правової визначеності та легітимних очікувань для позивача у цій справі як суб’єкта приватного права.

Верховний Суд також вказав, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах; дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.

Суд дійшов висновку, що поведінка суб’єкта владних повноважень щодо неналежної організації процесу із оскарження судового рішення та пропуску у зв’язку з цим строку звернення з апеляційною скаргою, при відповідності положень статті 295 КАС України легітимній меті та якості закону, має ознаки зловживання процесуальними правами. При цьому відповідно до статей 2 та 45 КАС України неприпустимість зловживання процесуальними правами є одним з основних принципів адміністративного судочинства; учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Постанова Верховного Суду від 4 липня 2023 року у справі №620/4707/22 (адміністративне провадження № К/990/9120/23).

Автор: Наталья Мамченко

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua, на Twitter, а также на нашу страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.