Умышленное убийство, совершенное в состоянии сильного душевного волнения: Верховный Суд определил, что кроме физиологического аффекта имеют значение другие эмоциональные состояния

Ситуация, когда к убийству во время семейных ссор приводит противоправное поведение обидчика, не редкость. Однако само по себе такое противоправное поведение потерпевшего не позволяет квалифицировать убийство как совершенное в состоянии сильного душевного волнения по статье 116 Уголовного кодекса.

Так, Кассационный уголовный суд Верховного Суда в постановлении от 5 июня 2023 по делу 587/241/18 отметил, что квалификация действий по ст. 116 УК исключается в ситуациях, когда при непосредственном совершении преступления виновное лицо находилось в обычном психическом состоянии, а не в состоянии сильного душевного волнения, даже если убитый противоправно обращался к нему, что и послужило мотивом преступления. Противоправное поведение убитого в таком случае может быть признано обстоятельством, смягчающим наказание.

Следовательно, при квалификации действий лица по ст. 116 УК Украины состояние сильного душевного волнения является обязательным признаком субъективной стороны умышленного убийства, подлежащей доказыванию в уголовном производстве.

Также КУС ВС отметил, что учитывая формулировку диспозиции ст. 116 УК Украины, решающее значение для определения сильного душевного волнения имеет именно фаза внезапных активных действий, в ходе которой совершено умышленное убийство.

Таким образом, не имеет значения длительность первой фазы, во время которой возникла причина, а ведущее значение приобретает лишь внезапность (субъективная и объективная неожиданность) самого аффектированного взрыва, полностью соответствующего юридическому определению сильного душевного волнения.

Кассационный уголовный суд также подчеркнул, что если в заключении судебно-психологической экспертизы констатировано отсутствие именно физиологического аффекта, это еще не свидетельствует об отсутствии других проявлений состояния сильного душевного волнения, которым суд может признать и другие эмоциональные состояния при наличии причинно-следственной связи. между поведением потерпевшего в определенных диспозицией ст. 116 УК Украины формах и соответствующим эмоциональным состоянием виновного, которое во время совершения умышленного убийства нарушает его психическую деятельность, а именно – оказывает существенное влияние на способность лица в полной мере осознавать свои действия и руководить ими.

Обставини справи

Дружина обвинувачувалася органом досудового розслідування у тому, що вона, не витримавши регулярних тривалих знущань свого чоловіка, нанесла йому чисельні удари по голові, і лише втамувавши свою злість та побачивши, що потерпілий перестав подавати ознаки життя, припинила завдавати удари та повідомила на лінію «102» про вчинене нею вбивство.

Орган досудового розслідування кваліфікував дії обвинуваченої за ч. 1 ст. 115 КК. Під час судового розгляду сторона захисту стверджувала про необхідність перекваліфікації її дії на ст. 116 КК, оскільки дружина під час вчинення умисного вбивства свого чоловіка перебувала в стані сильного душевного хвилювання.

Місцевий суд визнав винуватою і засудив обвинувачену за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років, пославшись на висновок судово-психіатричної експертизи, відповідно до якого її емоційний стан не досягав ступеню фізіологічного афекту, а сама жінка могла знаходитися в стані емоційної напруги, який не досягав афективної глибини та суттєво не вплинув на її свідомість та діяльність як під час скоєння правопорушення, так і після нього.

Сумський апеляційний суд перекваліфікував дії обвинуваченої на ст. 116 КК, оскільки вважав, що перебування особи в стані сильного душевного хвилювання встановлює суд на підставі фактичних даних у кримінальному провадженні.

У касаційній скарзі прокурор просив скасувати ухвалу апеляційного суду. Прокурор не погоджувався з висновком апеляційного суду про те, що жінка вчинила умисне вбивство, перебуваючи у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виник внаслідок протизаконного насильства та систематичного знущання зі сторони потерпілого, оскільки це суперечить висновку судово-психіатричної експертизи.

Колегія суддів ККС передала справу на палату, бо не погодилася з раніше висловленою позицією

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду ВС ухвалою від 14 березня 2023 року передала кримінальне провадження на розгляд Другої судової палати ККС ВС.

Таке рішення колегія суддів ухвалила у зв`язку з тим, що вважала за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленій постанові колегії суддів Другої судової палати ККС ВС від 21 вересня 2021 року у справі № 750/13728/19. У цій постанові, зокрема, зазначено, що стан сильного душевного хвилювання пов`язаний виключно з фізіологічним афектом. У тій справі суд касаційної інстанції визнав незаконною перекваліфікацію дій особи з ч. 1 ст. 115 на ст. 116 КК за відсутності по справі спеціальних висновків психолого-психіатричної експертизи щодо встановлення наявності або відсутності у цієї особи стану фізіологічного афекту під час вчинення кримінального правопорушення. Тому ухвала суду апеляційної інстанції була скасована з призначенням нового розгляду в апеляційному суді.

Проте колегія суддів під час касаційного розгляду кримінального провадження нової справи 587/241/18, не погоджуючись з такою позицією, вважала, що поняття лише «фізіологічного афекту» не охоплює своїм змістом всі емоційні стани, що мають кримінально-правове значення для встановлення стану сильного душевного хвилювання. Зокрема, на думку колегії суддів, системні прояви жорстокого поводження з боку потерпілого, про яке зазначено у диспозиції ст. 116 КК України, як тривала психотравмуюча ситуація може зумовити не лише фізіологічний афект у особи, яка вчиняє вбивство, а й інші емоційні стани, внаслідок яких значною мірою обмежується здатність особи усвідомлювати свої дії або бездіяльність та (або) керувати ними, та які мають значення для встановлення сильного душевного хвилювання.

Рішення Другої палати

У цьому кримінальному провадженні на розгляд палати винесено питання щодо можливості застосування норми закону України про кримінальну відповідальність, передбаченої ст. 116 КК, у разі встановлення судом, що винний під час вчинення умисного вбивства перебував не у стані фізіологічного афекту, а в іншому емоційному стані.

Для висновку щодо правильного правозастосування Палата врахувала таке.

Суспільна небезпека умисного вбивства визначається насамперед важливістю об`єкта - життя людини, на яке спрямовано злочинне посягання. Разом із цим ступінь суспільної небезпеки конкретного кримінального правопорушення визначається також способом дій, ознаками, що характеризують суб`єктивну сторону вчиненого, властивостями самого суб`єкта.

Ці кримінальні правопорушення зазвичай пов`язані з яскраво вираженими проявами емоційно-психологічних особливостей суб`єкта злочину та супроводжуються складним психологічним процесом, в якому спонукальні, інтелектуальні, вольові, емоційні та інші психологічні ознаки перебувають в тісному взаємозв`язку та взаємообумовленості. Емоції одночасно є формою організації внутрішньої психічної та зовнішньої поведінкової активності суб`єкта. Також емоції можуть опосередковувати спонукальну функцію мотивів, процес утворення мотивів і мотиваційної діяльності, зокрема злочинної. Емоційна стійкість (нестійкість) сприяє ступеню впливу емоцій на здатність суб`єкта усвідомлювати соціально-правове значення власних діянь і керувати ними.

Ретельне дослідження суб`єктивної сторони кримінального правопорушення та психіки винного при вчиненні умисного вбивства має особливе значення для правильної кваліфікації його дій, визначення ступеня суспільної небезпеки діяння й особи, яка його вчинила, а також індивідуалізації покарання. Оскільки вплив емоцій на свідомо-вольову діяльність особи в кожному конкретному випадку є різним, тому його потрібно визначати з огляду на всі обставини вчинення злочину й риси винуватої особи.

Так, суб`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 116 КК України, характеризується не лише умислом, а й таким емоційним станом винного, який під час вчинення вбивства значно знижував його здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними, - сильним душевним хвилюванням, яке раптово виникло, але не само собою, а внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого. Ці обставини істотно знижують суспільну небезпечність і караність вчиненого діяння, утворюючи привілейований склад умисного вбивства.

Якщо під впливом зазначеної поведінки потерпілого у винного виникають негативні емоції, які призводять до того, що винний раптово частково утрачає контроль над своїми діяннями, оскільки такі емоції суттєво впливають на свідомість (обмежують здатність усвідомлювати значення своїх дій) та поведінку (обмежують здатність керувати своїми діями) і водночас стають визначним мотивом, що породжує прагнення спричинити шкоду потерпілому як реакція на поведінку останнього, і саме в процесі такого сильного душевного хвилювання реалізується умисел на вбивство, то це є підставою для кваліфікації дій винного за ст. 116 КК України.

Натомість у ситуаціях, коли особа, яка згодом стає потерпілою, протиправно поводиться стосовно майбутньої винуватої особи, що стає мотивом вчинення умисного вбивства, однак під час безпосереднього виконання об`єктивної сторони цього кримінального правопорушення винний перебував у звичайному психічному стані, а не у стані сильного душевного хвилювання, то кваліфікація його дій за ст. 116 КК України виключається. Протиправна поведінка потерпілого в такому разі може бути визнана обставиною, яка пом`якшує покарання.

Отже, при кваліфікації дій особи за ст. 116 КК України стан сильного душевного хвилювання є обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони умисного вбивства, яка підлягає доказуванню у кримінальному провадженні.

Стан сильного душевного хвилювання може мати прояв у вигляді фізіологічного афекту, який є психологічним поняттям. Фізіологічний афект може виникнути, зокрема, від одноразового, раптового, неочікуваного безпосереднього сильного впливу зовнішнього фактора. На першій стадії його перебігу внаслідок конкретної ситуації, яку особа суб`єктивно оцінює як надпотужно афектогенну, відбувається раптовий перехід від свідомого психічного стану до звуження свідомості, уявлення обмежуються лише подразником, на який спрямовується рухове збудження, ця підготовча стадія протікає мінімально за часом і майже миттєво настає друга стадія - розрядка, афектований вибух. З урахуванням форм поведінки потерпілого, які передбачені у диспозиції ст. 116 КК України, його дії, які викликають такий афект у винного, можуть виражатися у протизаконному насильстві чи тяжкій образі.

Однак, якщо винний зазнавав систематичного знущання з боку потерпілого, то його стан сильного душевного хвилювання може бути викликаний кумулятивним афектом, який є результатом тривалого нагромадження випадків прояву знущання, кожен з яких певним чином впливає на свідомість і волю винного, що призводить до тривалого накопичення емоційного напруження, в результаті чого тиск емоцій поступово посилюються до критичної межі переживання. На підготовчій стадії кумулятивний афект має накопичувальну фазу тривалістю до кількох місяців і навіть років, протягом яких складається психотравмуюча ситуація та зростає афектогенний вплив психотравмуючих чинників як передумова подальшої афективної розрядки, однак під впливом стримувальних установок у винного не виникає миттєва розрядка, а відбувається кумуляція афекту. У наступній стадії афективний вибух може наставати навіть у певних випадках із незначного приводу, який динамізує психічне напруження, що накопичилося, подібно до детонатора.

Психологи порівнюють дію такого приводу з «останньою краплею, що переповнила чашу терпіння». Разом із цим, афективний стан виникає раптово для самого суб`єкта умисного вбивства, адже він не очікує, що саме в цей момент він раптом опиниться в певному обмежено контрольованому психічному стані, якому буде складно протистояти (юридично визначається як стан сильного душевного хвилювання), коли настане афективна розрядка. Отже, якщо формування умислу було зумовлено емоційним напруженням, яке переживала особа протягом тривалого часу й воно поступово посилювалося, а, реалізуючи умисел, винувата особа перебувала в афективному стані, який суттєво вплинув на її свідомість і поведінку, то це може бути підставою для кваліфікації її дій за ст. 116 КК України.

Таким чином, фізіологічний та кумулятивний афекти відрізняються тільки за тривалістю перебігу першої фази, а за проявом у фазі розрядки ці афекти повністю ідентичні: емоційно забарвлене звуження свідомості та самоконтролю, бурхливі руйнівні поведінкові реакції тощо. В обох випадках провідною ознакою афекту у фазі розрядки є раптовість її виникнення.

З огляду на формулювання диспозиції ст. 116 КК України, вирішальне значення для визначення сильного душевного хвилювання має саме фаза раптових активних дій, під час якої вчинено умисне вбивство, при цьому перша фаза (довготривала вона чи короткочасна) юридичного значення не має.

Таким чином не має значення тривалість першої фази, під час якої виникла причина, а провідного значення набуває лише раптовість (суб`єктивна та об`єктивна несподіваність) самого афектованого вибуху, що повністю відповідає юридичному визначенню сильного душевного хвилювання. Отже, кумулятивний афект, як і фізіологічний, може бути ознакою сильного душевного хвилювання.

Оскільки психіка людини є складним об`єктом для дослідження, а з`ясування емоційного стану має самостійне кримінально-правове значення для встановлення стану сильного душевного хвилювання, яке входить до суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст. 116 КК України, то для дослідження психічної діяльності особи під час вчинення нею кримінального правопорушення, яка взаємообумовлена її емоційно-психологічними особливостями, необхідні спеціальні знання, а тому призначається експертиза.

Об`єктом дослідження судової психологічної експертизи є психічно здорові особи та матеріали кримінального провадження. До компетенції експерта при дослідженні емоційного стану особи належить встановлення індивідуально-психологічних особливостей (зокрема таких, які визначають схильність до кумуляції афекту): які психологічні особисті якості та провідні мотиваційні чинники поведінки має обвинувачений та у якому зв`язку вони перебувають з обставинами, що досліджуються у справі, чи могли ці особливості суттєво вплинути на його поведінку під час скоєння ним інкримінованих дій. Водночас експерт встановлює міру здатності обвинуваченого розуміти характер скоєних дій, та їх наслідки; наявності або відсутності в обвинуваченого в момент скоєння протиправних дій емоційного стану, що суттєво вплинув на його свідомість і поведінку. А тому експерт вирішує питання у якому емоційному стані перебував обвинувачений на момент скоєння інкримінованого йому діяння; чи перебував він у стані вираженого емоційного збудження або вираженого емоційного напруження, що може розглядатися як психологічна підстава стану сильного душевного хвилювання; чи перебував обвинувачений на момент скоєння інкримінованих йому дій у стані фізіологічного чи іншого непатологічного афекту як психологічної підстави сильного душевного хвилювання. Психологічна експертиза має врахувати всі обставини справи, зокрема, прояви поведінки обвинувачуваного в момент вчинення інкримінованих діянь, кількість ушкоджень у жертви, наявність тривалого конфлікту з нею і, разом з тим, раптовість самого криміногенного діяння, посилання обвинувачуваного на зміну в усвідомленні ситуації, неповноту осмислення та сприйняття в момент вчинення злочину, висловлювання про неможливість у той час володіти собою, витіснення з пам`яті окремих епізодів вчиненого тощо. Така експертиза необхідна для недопущення помилкового пом`якшення покарання у випадках, коли стану афекту з погляду юридичної психології бути не може.

Також може проводитися психолого-психіатрична експертиза, яка є комплексним дослідженням і включає в себе психологічну експертизу. Психіатрична складова такої експертизи проводиться для того, щоб відмежувати емоційний стан особи від можливого стану патологічного афекту, за якого особа не буде суб`єктом кримінального правопорушення через свою неосудність.

Отже, якщо у висновку судово-психологічної експертизи констатовано відсутність саме фізіологічного афекту, це ще не свідчить про відсутність інших проявів стану сильного душевного хвилювання, яким суд може визнати й інші емоційні стани за умови існування причинно-наслідкового зв`язку між поведінкою потерпілого у визначених диспозицією ст. 116 КК України формах і відповідним емоційним станом винного, який під час вчинення умисного вбивства порушує його психічну діяльність, а саме - суттєво впливає на здатність особи повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Таким чином, є підстави для відступу від зазначеного вище висновку щодо застосування норми права висловленому в постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 21 вересня 2021 року у справі № 750/13728/19 (провадження № 51-2412 км 21) щодо визнання умисного вбивства вчиненим у стані сильного душевного хвилювання лише у разі встановлення за висновком судово-психологічної експертизи перебування обвинуваченого у стані фізіологічного афекту під час його вчинення.

Щодо доводів, наведених прокурором у касаційній скарзі

Ухвала суду апеляційної інстанції повинна відповідати встановленим ст. 370 КПК України загальним вимогам щодо законності, обґрунтованості і вмотивованості судового рішення. Відповідність наведеним вимогам включає в себе, зокрема, дотримання передбачених КПК України норм процесуального права. Виходячи з цих вимог та спеціальних норм ст. 419 КПК України, обґрунтованою ухвала може вважатися лише за умови, якщо в ній викладено належні й достатні мотиви прийнятого рішення з посиланням на докази та застосовані судом положення закону. Викладені у цьому судовому рішенні висновки мають ґрунтуватися на об`єктивно з`ясованих обставинах, які були би підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 412 КПК України істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції визнав доведеним пред`явлене обвинувачення, у якому, зокрема, зазначено про систематичне знущання та незаконне застосування насильства щодо останньої з боку її чоловіка, помста за які послугувала мотивом умисного вбивства, та кваліфікував її дії за ч. 1 ст. 115 КК України.

При цьому суд у вироку зазначив, що доводи сторони захисту про перебування жінки у стані сильного душевного хвилювання під час вчинення умисного вбивства спростовані висновком судово-психіатричної експертизи № 30 від 22 січня 2018 року, відповідно до якого емоційний стан у період, до якого відноситься інкриміноване їй правопорушення, не досягав ступеню фізіологічного афекту; зниження інтелектуального контролю жінки над своєю поведінкою було зумовлено попереднім вживанням нею алкоголю, який змінив характер емоційної регуляції мислення, порушив нормальне протікання фізіологічних процесів, полегшив здійснення соціально осуджуваних альтернатив поведінки, зменшив можливість самоконтролю. Водночас під час дослідження експерт урахував особливості тривалої психотравмуючої для неї ситуації, пригнічення та приниження її з боку чоловіка, регулярні дії фізичного впливу з його сторони та індивідуальні особливості обвинуваченої, за результатами чого дійшов висновку, що на момент інкримінованого правопорушення вона могла знаходитись в стані емоційної напруги, який не досягав афективної глибини та суттєво не вплинув на її свідомість та діяльність як під час скоєння правопорушення, так і після нього.

Адвокат, не погодившись з кваліфікацією дій підзахисної за ч. 1 ст. 115 КК України, подав апеляційну скаргу, в якій, зокрема, зазначив, що місцевий суд не дав належної оцінки протиправній поведінці потерпілого, яка свідчить  про те, що обвинувачена була змушена захищатися від насильства та систематичного знущання. Захисник наполягав на невідповідності висновків суду про відсутність сильного душевного хвилювання під час умисного вбивства фактичним обставинам кримінального провадження, адже, на його думку, ознаки такого стану в обвинуваченого має встановлювати саме суд, а не судово-психологічний експерт.

Апеляційний суд, переглядаючи вирок за апеляційною скаргою захисника, повторно дослідив обставини, встановлені під час кримінального провадження, та дійшов висновку, що суд першої інстанції дав неправильну юридичну оцінку діям обвинуваченої, оскільки під час вчинення умисного вбивства вона перебувала у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виник внаслідок протизаконного насильства та систематичного знущання з боку потерпілого, а тому перекваліфікував дії засудженої з ч. 1 ст. 115 на ст. 116 КК України (в редакції від 5 квітня 2001 року).

Однак при постановленні цього рішення апеляційний суд не дотримався вимог кримінального та кримінального процесуального закону.

Так, апеляційний суд послався на те, що потерпілий застосував до обвинуваченої протизаконне насильство в день вчинення умисного вбивства, а перед цим систематично над нею знущався. З огляду на ці обставини апеляційний суд зазначив, що жінка протягом тривалого часу відчувала емоційне напруження, яке досягло свого максимуму в день вчинення умисного вбивства, що суттєво вплинуло на її свідомість і поведінку та стало причиною виникнення специфічного емоційно-психологічного стану, який викликав відповідну реакцію у виді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, від яких настала його смерть.

Водночас суд апеляційної інстанції зазначив, що вказаний вище висновок судово-психіатричної експертизи не заслуговує на увагу, оскільки обов`язковою умовою кваліфікації дій за ст. 116 КК України є не перебування винного у стані фізіологічного афекту, що є суто медичним, психолого-психіатричним критерієм, а в стані сильного душевного хвилювання, що є критерієм кримінально-правовим, який в межах своєї виключної (дискреційної) компетенції встановлює суд на підставі фактичних даних у кримінальному провадженні, які могли би викликати у винного такий емоційний стан.

Тому апеляційний суд дійшов висновку, що відсутність експертизи, яка би підтвердила афектований стан жінки, жодним чином не впливає на можливість кваліфікації її дій за ст. 116 КК України, і до того ж, висновок судово-психіатричної експертизи, проведений у цьому кримінальному провадженні, не суперечить іншим доказам.

Однак, в протиріч цьому твердженню та змісту вказаного висновку, далі в ухвалі апеляційний суд зазначив, що перебування обвинуваченої у стані алкогольного сп`яніння не виключало настання у неї будь-якого емоційного стану, зокрема і сильного душевного хвилювання. Тому апеляційний суд лише взяв до уваги показання самої обвинуваченої про її емоційний стан під час вчинення умисного вбивства, проте жодних доказів на підтвердження чи спростування вказаної версії обвинуваченої не досліджував і не аналізував, натомість на підставі власних припущень оцінив обставини, які потребують спеціальних знань у галузі судової психології та психіатрії, фактично перебравши на себе функцію експерта, що є неприпустимим.

Таким чином позиція апеляційного суду у цій справі зводиться до того, що дії особи за ст. 116 КК України кваліфікуються за умови лише встановлення судом фактів протизаконного насильства, систематичного знущання чи тяжкої образи з боку потерпілого. Апеляційний суд фактично дійшов висновку, що внаслідок цих обставин у особи, яка вчиняє умисне вбивство, автоматично виникає стан сильного душевного хвилювання.

Однак така позиція є недопустимою, оскільки кожна з обставин, - як зазначена поведінка потерпілого, так і факт перебування винного у стані сильного душевного хвилювання внаслідок такої поведінки, - підлягає доказуванню при кваліфікації дій за ст. 116 КК України.

Тому суд для прийняття відповідного процесуального рішення повинен оцінити докази з урахуванням вимог ст. 94 КПК України. Перебування винного у момент вчинення умисного вбивства у стані сильного душевного хвилювання повинно бути підтверджено об`єктивними даними, а не ґрунтуватися виключно на припущеннях суду. Водночас, всупереч твердженню апеляційного суду, не кожен емоційний стан обвинуваченого є сильним душевним хвилюванням, а лише той, який значно знижує його здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними.

Отже, всупереч вимогам статей 94, 370, 419 КПК України, суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив обставин, які мають істотне значення для правильної юридичної оцінки та згідно зі ст. 91 КПК України входять до предмету доказування у кримінальному провадженні, та не аргументував своїх висновків про наявність стану сильного душевного хвилювання.

Висновок щодо застосування норм права

При кваліфікації дій особи за ст. 116 КК України для встановлення стану сильного душевного хвилювання мають значення, окрім фізіологічного афекту, й інші емоційні стани, за умови, що вони є реакцією особи на поведінку з боку потерпілого, зазначену у диспозиції цієї статті, і досягли такого рівня впливу на свідомість і волю особи, що в момент вчинення умисного вбивства значно знижували її здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними. Перебування винного у момент вчинення умисного вбивства у стані сильного душевного хвилювання є обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст. 116 КК України, яка підлягає доказуванню у кримінальному провадженні.

Отже, Верховний Суд касаційну скаргу прокурора задовольнив. Ухвалу Сумського апеляційного суду скасував і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Автор: Наталья Мамченко

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua, на Twitter, а также на нашу страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.