Верховный Суд высказался об отсутствии абсолютной дискреции у органов местного самоуправления при принятии решений, касающихся предпринимательской деятельности

В кассационном производстве Верховного Суда находилось административное дело по иску Общества к Львовскому городскому совету, исполнительному комитету Львовского городского совета о признании бездействия противоправным, обязательства совершить действия, отмене решения.

Суть спору у цій справі полягала у тому, що Львівською МР затверджено новий Перелік розміщення тимчасових споруд (ТС) м. Львова, до якого безпідставно та без надання жодної мотивації не було включено тимчасову споруду позивача, яка, починаючи з 2009 року, перебувала у всіх попередніх переліків розміщення ТС у м. Львові.

Суди попередніх інстанцій позов задовольнили: визнали протиправною бездіяльність Львівської міської ради щодо включення до діючого Переліку ТС тимчасової споруди; зобов`язали Львівську міську раду внести зміни до Переліку ТС, шляхом включення до нього тимчасової споруди; визнали протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради про демонтаж тимчасової споруди.

Верховний Суд погодився з такими висновками судів попередніх інстанцій, касаційну скаргу виконкому залишив без задоволення, а судові рішення – без змін.

На підставі аналізу положень статей 26 та 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 3, 5, 10, 12, 14, 21, 28, 31 та 35 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», а також Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року № 244 (далі – Порядок № 244), Суд дійшов висновку, що нормування у сфері благоустрою передбачає, зокрема затвердження правил благоустрою населених пунктів, а також затвердження місцевих програм, технічної документації з питань благоустрою територій населених пунктів (проекти, схеми, карти, атласи тощо); за своєю юридичною природою перелік тимчасових споруд, призначених для здійснення підприємницької діяльності, комплексні схеми розміщення тимчасових споруд є актами нормування у сфері благоустрою, розробка та затвердження яких входить до повноважень відповідної місцевої ради.

Таким чином, Львівська МР, ухвалюючи спірне рішення про затвердження Переліку ТС, що входять до Комплексної схеми розміщення ТС для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові згідно з додатком, виконувала передбачені Законом України «Про благоустрій населених пунктів» повноваження стосовно здійснення нормування у сфері благоустрою населених пунктів й реалізувала наявну у міськради виключну компетенцію, визначену пунктом 44 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Разом з тим, щодо вирішення питання наявності у Львівської МР дискреційних повноважень у цій сфері Суд виходив з положень статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 1 та 4 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

На підставі аналізу положень вищезазначених актів законодавства, Суд дійшов висновку, що під час розробки та прийняття органом місцевого самоврядування або іншим уповноваженим суб`єктом акта регуляторного характеру, мають бути дотримані такі вимоги: враховані інтереси суб`єктів господарювання, суспільні інтереси (територіальної громади) та інтереси держави у такій мірі, щоб це забезпечувало їх збалансованість; обґрунтовано необхідність нормативного регулювання саме у запропонованому у відповідному регуляторному акті формі та порядку; відповідне нормативне регулювання має бути передбачуваним для суб`єктів господарювання у достатній мірі; якщо такі суб`єкти добросовісно та з дотриманням усіх вимог законодавства здійснюють свою господарську діяльність, то нові регуляторні норми (правила, заходи) не повинні перешкоджати такій діяльності, крім випадків об`єктивної та мотивованої необхідності дотримання законодавства, захисту національної безпеки та суспільних інтересів тощо.

Враховуючи, що у цій справі Товариство мало законні очікування стосовно включення тимчасової споруди до нового Переліку ТС для провадження підприємницької діяльності у м. Львові, оскільки ця споруда існувала у попередніх Комплексних схемах, починаючи з 2009 року, Львівська МР не висловлювала жодних зауважень до роботи позивача, не обґрунтувала існування інших підстав для невключення тимчасової споруди до нового переліку, Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що бездіяльність Львівської МР щодо невключення до діючого Переліку ТС для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові тимчасової споруди позивача є протиправною.

Крім того, на підставі аналізу положень КАС України, Верховний Суд звернув увагу, що ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання; усі ці складові можна охопити єдиним терміном «ефективне правосуддя», що виступає еталоном для оцінки якості роботи судової гілки влади та є запорукою довіри до неї з боку громадян, а також інших суб`єктів.

Оскільки суди під час розгляду цієї справи не встановили, а відповідачі не довели наявність законних підстав для невключення тимчасової споруди позивача до відповідного Переліку ТС, та з метою забезпечення ефективного захисту прав позивача, з урахуванням положень статей 2 та 245 КАС України, Суд погодився з тим, що зобов`язання Львівської МР включити тимчасову споруду позивача до Комплексної схеми розміщення ТС для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові не буде вважатися втручанням у дискреційні повноваження відповідачів, адже такий спосіб захисту порушення права буде найбільш ефективним та спрямованим на недопущення свавілля в діяльності субʼєктів владних повноважень.

У цій справі Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого міська рада не наділена абсолютними дискреційними повноваженням при вирішенні питання про включення або невключення тимчасових споруд до Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд у відповідному населеному пункті, оскільки таке рішення має прийматися у встановленому порядку, з урахуванням принципів регуляторної політики та політики з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності, зокрема збалансованості інтересів держави, суспільних інтересів (інтересів територіальної громади) та інтересів суб`єктів господарювання, передбачуваності, у тому числі для суб`єктів господарювання, які добросовісно та з дотриманням усіх правил здійснюють свою діяльність протягом тривалого часу на відповідній території; в іншому випадку такі дії (бездіяльність) матимуть ознаки свавільних.

Постанова Верховного Суду від 16 травня 2023 року у справі №380/3195/22 (адміністративне провадження № К/990/35853/22).

Автор: Наталья Мамченко

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua, на Twitter, а также на нашу страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.