Верховный Суд высказался относительно категории вины как основания освобождения от ответственности в публично-правовых отношениях

Верховний Суд розглянув у касаційному порядку справу за позовом Державної служби геології та надр України (Держгеонадра) до Товариства з обмеженою відповідальністю про анулювання спеціального дозволу на користування надрами.

У цій справі позивачем було проведено перевірку Товариства, за результатом якої виявлено низку порушень, зокрема невиконання відповідачем мети спеціального дозволу на користування надрами, невиконання програми робіт з видобування корисних копалин. У подальшому Держгеонадра складено припис, в якому встановлено строк для усунення відповідачем виявлених порушень. У зв’язку з невиконанням вимог припису, позивачем підготовлено подання на зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами. У відповідь на такі дії Товариством направлено лист, в якому поінформовано, що усунення вказаних порушень законодавства у сфері надрокористування знаходиться на стадії виконання з причин, які не залежать від Товариства. Позивачем поновлено дію спеціального дозволу на користування надрами та винесено черговий припис, яким встановлено новий строк для усунення виявлених порушень. Однак, внаслідок невиконання вимог зазначеного припису, Держгеонадра підготувало подання про анулювання Товариству спеціального дозволу на користування надрами та з огляду на ненадання позивачем згоди на анулювання дії його спеціального дозволу звернулося до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив. Це рішення було скасовано постановою апеляційного адміністративного суду, який ухвалив нове рішення про задоволення позову повністю.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що надрокористувач наділений не правом, а обов`язком вчасно усунути виявлені порушення; неусунення у встановлений строк порушень є виключною виною відповідача. Оскільки відповідачем допущено порушення умов та порядку користування надрами та невиконання обов`язків (припису), визначених статтею 24 Кодексу України про надра, а також спеціальним дозволом на користування надрами та Угодою до нього, то суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу.

Верховний Суд погодився з такими висновками суду апеляційної інстанції, касаційну скаргу Товариства залишив без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції – без змін.

Суд зауважив, що однією з підстав припинення права на користування надрами, визначених статтею 26 Кодексу України про надра, є використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр.

Надаючи правову оцінку доводам відповідача, викладеним у касаційні скарзі, про те, що невиконання вимог припису не може бути підставою для анулювання спеціального дозволу на користування надрами, оскільки таке невиконання обумовлено обставинами, які не залежали від волі відповідача, Суд зазначив, що оскільки припис про усунення порушень не оскаржувався Товариством, то предметом спору у цій справі є не припис, а наявність або відсутність підстав для припинення права користування надрами шляхом анулювання дії спеціального дозволу.

У цій справі Верховний Суд зробив висновок, що суб`єкт господарювання звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення підприємницької діяльності (від застосування щодо нього адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що таким субʼєктом вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення або правопорушення добровільно усунуто до моменту прийняття рішення про притягнення до відповідальності.

Суд звернув увагу, що поняття вини (винності) особи, яка притягається до відповідальності у сфері публічно-правових відносин (спори у яких вирішує адміністративний суд), за загальним правилом, не впливають на оцінку правомірності рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення до відповідальності. Конституційна засада судочинства «забезпечення доведеності вини», закріплена у частині другій статті 129 Основного Закону України, головним чином, стосується притягнення фізичних осіб до кримінальної відповідальності та відповідальності за вчинення адміністративного проступку.

Постанова Верховного Суду від 1 травня 2023 року у справі №260/2928/21 (адміністративне провадження № К/990/36673/22).

Автор: Наталя Мамченко

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua, на Twitter, а также на нашу страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.