Недостаточность бюджетных ассигнований является основанием для отказа в выплате материальной помощи, - Верховный Суд

Недостаточность бюджетных ассигнований для выплаты материальной помощи является основанием отказа в ее выплате. Соответствующую позицию высказал Верховный Суд в составе коллегии судей Кассационного административного суда по делу №620/17864/21 (постановление от 31 мая 2023, председатель судья – Михаил Смокович).

Возможность получить материальную помощь зависит от объема бюджетных ассигнований на выплату денежного довольствия, по крайней мере на определенный период года.

Історія справи

У грудні 2021 року екс-поліцейський звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, у якому просив зобов`язати ГУ НП виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2021  рік та матеріальну допомогу на оздоровлення за 2021 рік.

Зазначив, що під час проходження служби подав рапорт з проханням надати таку матеріальну допомогу. Однак цих коштів він так і не отримав, у зв`язку з чим звернувся з цим позовом до суду.  

Відповідач листом повідомив, що коли позивач перебував у трудових відносинах з ГУ НП в Чернігівській області, асигнування на виплату матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань Національною поліцією України не виділялося. Виплата матеріальної допомоги для оздоровлення за 2021 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік працюючим поліцейським ГУНП в Чернігівській області за рапортами буде проводитися після надходження фінансування від Національної поліції України.

Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 23 травня 2022 року відмовив у задоволенні позовних вимог повністю. Шостий апеляційний адміністративний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Суди вказали, що матеріальна допомога для оздоровлення та/або матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань надається поліцейському за [поєднання] двох умов: подання поліцейським рапорту на отримання відповідної допомоги та наявність відповідних бюджетних асигнувань на зазначені цілі.

Втім, у касаційний скарзі екс-поліцейський зазначив, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення пункту 13 Порядку №  260, підпунктів 3, 4, 6 Постанови № 988, тому що залишили поза увагою приписи статей 47, 51, 55 БК України, відповідно до яких у розпорядника бюджетних коштів є бюджетні асигнування на виплату матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у зв`язку з тим, що видатки на грошове забезпечення - захищені. Тому, переконує позивач, суди попередніх інстанцій дійшли хибного висновку про відсутність відповідних бюджетних асигнувань на зазначені цілі.

Вважає, що після того, як керівник поліції отримав рапорт щодо виплати матеріальної допомоги, то він повинен або погодити його, або відмовити у задоволенні рапорту поліцейського із обґрунтуванням відмови.

Висновки Верховного Суду

В аспекті порушеного у касаційній скарзі питання колегія суддів має висловити позицію щодо виплати поліцейським матеріальної допомоги на оздоровлення і матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань (далі узагальнено - матеріальна допомога) - на підставі відповідного рапорту - через призму бюджетних асигнувань, які виділені органу поліції на виплату грошового забезпечення поліцейських.

З погляду позивача, позаяк матеріальна допомога є складовою (одноразовою додатковою) грошового забезпечення поліцейських, то не може такого бути, щоб на її (їх) виплату не було бюджетних асигнувань.

Відповідаючи на ці доводи колегія суддів має передусім застерегти, що не заперечує того, що матеріальна допомога входить до грошового забезпечення і має одноразовий характер. Та це ще не означає, що орган поліції завжди має чи повинен мати достатньо бюджетних асигнувань на її (щорічну) виплату поліцейським, коли ті на власний розсуд вважатимуть за можливе подати відповідний рапорт.

Текстуальний виклад пункту 13 Порядку № 260 дає підстави вважати, що виплата матеріальної допомоги не є обов`язкова, як-то, приміром, посадовий оклад чи щомісячні додаткові види грошового забезпечення. На таку саму думку наводять і приписи пунктів 4, 6 Постанови № 988, які написані вище.

З цього розуміється також, що можуть виникати ситуації, коли обсяг бюджетних асигнувань, які виділені на утримання поліцейських (у певному році), зокрема на їхнє грошове забезпечення, дозволяє - щонайменше протягом певного періоду - виконувати тільки зобов`язання щодо виплати обов`язкових складових грошового забезпечення поліцейського й тут якраз буде доречно мовити про неприйнятність аргументів [органу поліції] - якщо б такі були - про відсутність/недостатність бюджетних коштів як підстави для їх невиплати чи виплати не у повному обсязі.

Тож можливість отримати матеріальну допомогу, що в цьому випадку має означати як право поліцейського претендувати на неї (шляхом подання рапорту), так і пов`язаний з цим обов`язок керівника органу поліції визначити її розмір (відповідно до пункту 13 Порядку № 260), усе ж залежить від обсягу бюджетних асигнувань на виплату грошового забезпечення поліцейським, принаймні на певний період року.

З цих міркувань колегія суддів поділяє висновки судів першої і апеляційної інстанцій про те, що подання поліцейським рапорту про виплату матеріальної допомоги, що є необхідною (але не достатньою) для цього умовою, ще не створює для керівника органу поліції обов`язку її виплатити, якщо для цього немає відповідних бюджетних коштів. Тут варто зауважити також, що взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань, а також нецільове використання бюджетних коштів є порушенням бюджетного законодавства (учасником бюджетного процесу), за яке БК України передбачає заходи впливу (стаття 117).

Положення БК України, на які покликається позивач в касаційній скарзі, не впливають на інтерпретацію приписів пункту 13 розділу ІІ Порядку № 260 і пунктів 4, 6 Постанови № 988, адже стосуються іншої сфери правового регулювання (стаття 1 БК України).

Під час вирішення спору про (не)правомірність відмови органу поліції виплатити поліцейському матеріальну допомогу за його рапортом потрібно зважати не стільки на процес формування бюджету на утримання Національної поліції, а радше з`ясувати причини цієї відмови. Якщо бюджетних асигнувань, виділених на утримання поліцейських, на час подання відповідного рапорту [поліцейським] було недостатньо для виплати матеріальної допомоги, то немає підстав вважати, що орган поліції діяв неправомірно, коли відмовив поліцейському у виплаті цієї допомоги.

У цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що позивачеві відмовити у виплаті матеріальної допомоги саме з означених причин. З уваги на наведені мотиви колегія суддів вважає, що в обсязі з`ясованих обставин висновки, яких дійшли суди першої і апеляційної інстанції по суті спору, є правильні і обґрунтовані.

Отже, КАС ВС касаційну скаргу залишив без задоволення.

Автор: Наталья Мамченко

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua, на Twitter, а также на нашу страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.