Верховный Суд обратился в Кабмин по совершенствованию деятельности исполнителей и органов по делам детей с целью обеспечения интересов ребенка: отдельное определение

Кассационный гражданский суд Верховного Суда постановил отдельное определение, которым обратил внимание Кабинета Министров Украины на необходимость усовершенствования нормативно-правовых актов с целью устранения недостатков на стадии принудительного исполнения судебных решений о контакте одного из родителей с ребенком, обеспечения реального исполнения решений судов по делам об участии родителей в воспитании и общении с несовершеннолетними детьми и устранении препятствий в том, в том числе целевой поддержки детей, проявляющих признаки отчуждения родителя (отдельное определение по делу №1309/9120/12 от 8 марта 2023 года).

Обставини справи

У грудні 2021 року скаржник (батько) звернувся до суду на бездіяльність заступника начальника Сихівського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Ухвалою Залізничного районного суду Львова від 5 січня 2022 року у задоволенні скарги відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного суду від 21 лютого 2022 року апеляційну скаргу скаржника задоволено частково. Ухвалу Залізничного райсуду скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким скаргу задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність Західного міжрегіонального управління щодо примусового виконання рішення Залізничного райсуду у справі №1309/9120/12 про участь батька у вихованні та спілкуванні з малолітньою дочкою.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 8 березня 2023 року касаційну скаргу задоволено частково. Постанову Львівського апеляційного суду від 21 лютого 2022 року в частині відмови у задоволенні скарги на бездіяльність Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та зобов`язання вчинити дії скасовано. Скаргу у цій частині задоволено частково. Зобов`язано Західне міжрегіональне управління вжити заходів щодо розробки комплексної стратегії примусового виконання рішення суду у справі №1309/9120/12 про контакт дитини з батьком.

Разом з тим, врахувавши клопотання касаційної скарги, а також процедурні питання й наслідки виконання судових рішень у справах про контакт дитини з одним із батьків, суд дійшов висновку про необхідність постановлення окремої ухвали з метою звернення уваги на необхідність вдосконалення діяльності виконавців та органів у справах дітей при виконанні вказаної категорії судових рішень.

Відповідно до статті 420 ЦПК України суд касаційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 262 ЦПК України, може постановити окрему ухвалу.

Судом встановлено, що рішенням Залізничного районного суду від 20 лютого 2013 року встановлена участь батька – скаржника вихованні та спілкуванні з малолітньою дочкою та усунення перешкод йому в цьому, а саме: щотижнево з 18.00 год. п`ятниці до 21.00 год. суботи за місцем проживання батька; щотижнево з 18.00 год. до 21.00 год. середи спільна прогулянка з батьком; 15 днів у зимовий та 15 днів у літній періоди спільного відпочинку з батьком.

Звертаючись до суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця, батько посилався на те, що з 14 серпня 2014 року державні виконавці лише встановлювали, що боржниця не перешкоджає йому у побаченнях з дитиною і дитина не хоче залишатися із батьком, та згодом приймали постанови про закінчення виконавчого провадження дії у зв`язку з повним фактичним виконанням рішення суду.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Вихованок проти України» від 7 жовтня 2021 року, заява №12962/19, встановлено порушення Україною статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо невиконання судового рішення про побачення стягувача з дитиною, недостатньої діяльності виконавців та органів у справах дітей.

У рішенні від 7 жовтня 2021 року у справі «Вихованок проти України» ЄСПЛ зазначив, що під час здійснення виконавчого провадження втручання державних виконавців по суті зводилося лише до повідомлення про неуспішні спроби провести побачення та відмову дитини бачитися із заявником. Після скарг заявника національні суди розкритикували спосіб здійснення

Суд вважав, що такий обмежений підхід державних виконавців був недостатнім. Ніщо не свідчить про те, що під час виконавчого провадження органи державної влади коли-небудь розглядали механізми добровільного виконання рішення, наприклад, шляхом розробки комплексної стратегії виконання, у тому числі цільової підтримки дитини, яка, вочевидь, проявляла ознаки відчуження одного з батьків.

Подібні проблеми також висвітлені у рішеннях ЄСПЛ у справах: «Вишняков проти України» від 24 липня 2018 року, заява № 25612/12, «Швець проти України» від 23 липня 2019 року заява № 22208/17, «Бондар проти Україна», від 17 грудня 2019 року, заява № 7097/18, та у справі від 10 червня 2021 року, заяви № 41596/19 та № 42767/19.

Після ухвалення ЄСПЛ рішення у справі «Вихованок проти України» судове рішення у справі № 1309/9120/12 про контакт дитини з батьком залишається невиконаним.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.

Адекватність вжитих заходів має оцінюватись оперативністю їхнього виконання, оскільки плин часу може мати непоправні наслідки для відносин між дитиною та тим із батьків, хто з нею не проживає; не можна виключати застосування санкцій у випадку неправомірної поведінки того з батьків, з яким проживають діти (див. рішення у справах «Пріцция проти Угорщини», заява № 20255/12, пункти 36 та 37, від 11 червня 2013 року, з подальшими посиланнями; а також «Феррарі проти Румунії», заява № 1714/10, пункт 49, від 28 квітня 2015 року).

Колегія суддів звертає увагу, що ЄСПЛ у справах проти України щодо здійснення одним із батьків прав на спілкування та участь у вихованні дитини неодноразово вказував, на необхідність розробки комплексної стратегії виконання рішень судів у таких справах, у тому числі цільової підтримки дитини, яка, вочевидь, проявляла ознаки відчуження одного з батьків (зокрема у справі «Вишняков проти України», пункт 43).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 Закону «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів здійснює заходи щодо забезпечення виконання судових рішень органами виконавчої влади та їх керівниками.

Відповідно до вимог частини першої статті 13 Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» заходи загального характеру вживаються з метою забезпечення додержання державою положень Конвенції, порушення яких встановлене рішенням, забезпечення усунення недоліків системного характеру, які лежать в основі виявленого Судом порушення, а також усунення підстави для надходження до Суду заяв проти України, спричинених проблемою, що вже була предметом розгляду в Суді.

А відповідно до пункту «а» частини третьої статті 15 цього Закону Кабінет Міністрів України видає в межах своєї компетенції акти на виконання заходів загального характеру.

У відповідь на лист Верховного Суду від 24 cічня 2023 року № 372/0/2-23  (у справі №1309/9120/12) щодо надання інформації про заходи, вжиті Урядом України на виконання рішення ЄСПЛ «Вихованок проти України» Уповноважений у справах Європейського суду з прав людини повідомив, що на виконання вимог статті 14 цього Закону міністерство надіслало до Кабінету Міністрів України подання щодо вжиття заходів загального характеру, необхідних для виконання рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного у ІІІ кварталі 2019 року, ІІ кварталі 2021 року та ІV кварталі 2021 року відповідно, які включали пропозиції щодо вирішення проблем, констатованих у вказаних рішеннях, а також пропозиції щодо їх вирішення. У поданнях для вирішення проблем, вказаних у рішеннях Європейського суду групи справ «Швець проти України», було, серед іншого, запропоновано:

- Міністерству юстиції вживати заходів щодо поліпшення роботи державних виконавців, а також здійснювати керівництво та проводити перевірку діяльності структурних підрозділів територіальних органів Мін`юсту, що забезпечують здійснення повноважень у сфері організації примусового виконання рішень;

- розробити пропозиції щодо внесення змін до законодавства з метою забезпечення належного та дієвого механізму для примусового виконання рішень стосовно доступу до дитини, встановлення побачень з дитиною, здійснення опіки.

На теперішній час на виконання рішення ЄСПЛ у справі «Вихованок проти України» від 7 жовтня 2021 року заходи загального характеру з метою забезпечення належного та ефективного виконання судових рішень про контакт одного з батьків з дитиною не вжиті.

Національні органи державної влади не запровадили механізми залучення батьків, органів у справах дітей, адвокатів, виконавців до співпраці з метою забезпечення найкращих інтересів дитини, зокрема розуміння того, що інтересам дитини відповідає участь у її вихованні обох з батьків.

Також не визначено компетенції органів опіки та піклування на стадії виконання судового рішення після залучення виконавцем їх представників.

Не розглянуті питання достатності й чіткості визначення повноважень державного виконавця при здійсненні виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення про контакт одного з батьків з дитиною.

Крім того, не надавалася оцінка ефективності примусових заходів, які можуть бути застосовані до того з батьків (інших родичів), які перешкоджають виконанню рішенню суду, а також подолання ознак відчуження одного з батьків.

Вказані обставини свідчать про те, що розробка комплексної стратегії виконання судових рішень про контакт одного з батьків з дитиною та цільової програми підтримки дитини, яка проявляє ознаки відчуження одного з батьків, на що неодноразово звертав увагу ЄСПЛ у своїх рішеннях, не проведена.

Колегія суддів бере до уваги надскладний сучасний період, у той же час звертає увагу, що захист інтересів дитини має знаходитися в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Згідно з частиною першою статті 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору недоліки в діяльності державних чи інших органів, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вона учасником судового процесу.

Окрема ухвала надсилається відповідним державним органам, які за своїми повноваженнями повинні усунути виявлені судом недоліки чи порушення чи запобігти їх повторенню (частина шоста статті 262 ЦПК України).

З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання (частина сьома статті 262 ЦПК України).

На підставі наведеного, Верховний Суд ухвалив звернути увагу Кабінету Міністрів України на необхідність удосконалення нормативно-правових актів з метою усунення наведених у цій ухвалі недоліків на стадії примусового виконання судових рішень про контакт одного з батьків з дитиною, забезпечення реального виконання рішень судів у справахщодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з неповнолітніми дітьми та усунення перешкод у цьому, у тому числі цільової підтримки дітей, які проявляють ознаки відчуження одного з батьків.

Також КЦС ВС встановив двомісячний строк для надання відповіді.

Автор: Наталья Мамченко

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua, на Twitter, а также на нашу страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.