При уменьшении расходов на правовую помощь следует учитывать, изменялась ли правовая позиция сторон по делу в судах первой, апелляционной и кассационной инстанции; нужно ли адвокату изучать дополнительные источники права, законодательство, регулирующее спор по делу, документы и доводы, которыми противоположные стороны по делу обосновали свои требования и другие обстоятельства.
Соответствующее мнение высказал Верховный Суд в составе коллегии судей Кассационного хозяйственного суда в дополнительном постановлении от 16 марта 2023 г. по делу №927/153/22.
Обставини справи
Суд розглядав справу товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією до Оператора газорозподільної системи «Чернігівгаз» про скасування рішення комісії з розгляду актів про порушення та зобов`язання вчинити певні дії.
У касаційній скарзі до Верховного Суду Оператор просив скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 8.12.2022 у справі № 927/153/22, а рішення господарського суду Чернігівської області залишити в силі; здійснити розподіл судових витрат. Постановою Верховного Суду від 28.02.2023 касаційну скаргу Оператора залишено без задоволення, а постанову Північного апеляційного госпсуду – без змін.
До прийняття згаданої постанови від Товариства надійшла заява про вирішення питання про судові витрати після прийняття судом касаційної інстанції судового рішення у цій справі, в якій воно просило вирішити питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.
8 березня 2023 до Верховного Суду надійшла від Товариства заява про ухвалення додаткового рішення, до якої додані документи на підтвердження понесених витрат на послуги адвоката в суді касаційної інстанції.
В обґрунтування даної заяви Товариство зазначає, що 04.01.2018 адвокатським об`єднанням (адвокат) та Товариством (клієнт) укладено договір про правову допомогу, відповідно до умов якого адвокат приймає на себе зобов`язання надавати клієнту правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язується оплатити замовлення в порядку та строки, обумовлені сторонами. В пункті 1.2 Договору сторонами узгоджено перелік доручень, які будуть надаватися адвокатом клієнту. Крім того, позивачем надано додаткову угоду від 04.01.2023 до Договору, акт приймання-передачі послуг за Договором, рахунок на оплату від 01.03.2023.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на послуги адвоката в суді касаційної інстанції Товариством надано копію Договору і копію додаткової угоди від 04.01.2023, в якій сторони дійшли згоди, що адвокат зобов`язується надавати клієнту правничу (правову) допомогу, пов`язану з представництвом інтересів останнього та наданням клієнту інших видів правової допомоги під час розгляду Касаційним господарським судом справи № 927/153/22.
У пункті 2 додаткової угоди зазначено, що для виконання доручення клієнта, пов`язаного з наданням правничої (правової) допомоги, адвокат зобов`язується:
У додатковій угоді від 4.01.2023 сторони погодили, що розмір гонорару адвоката за надання правничої (правової) допомоги становить 35 000 грн.
Також надано копію акта приймання-передачі послуг за Договором, який складено на виконання умов Договору, та додаткової угоди, в якому зазначено, що у період з 04.01.2023 по 01.03.2023 адвокат надав клієнту такі види правової допомоги:
В акті зазначено, що послуги з надання правничої (правової) допомоги передані адвокатом та прийняті клієнтом у повному обсязі. Вартість послуг адвоката становить 35 000 грн., така вартість послуг є фіксованою та не залежить від кількості наданих послуг та часу, витраченого адвокатом на надання таких послуг;
Крім того, надано копію рахунка на оплату від 01.03.2023 на суму 35 000 грн.
Від Оператора надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, в якому він зазначив про:
Оператор просив зменшити «до нуля» заявлену Товариством суму витрат на професійну правничу (правову) допомогу.
Розглянувши доводи сторін та надані докази на підтвердження понесення Товариством судових витрат у касаційній інстанції, Суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви Товариства про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що Товариство дотрималося вимог щодо строків звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення та розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу і подання відповідних доказів та на виконання частини восьмої статті 129 ГПК України, чому передувала відповідна заява.
Дана заява з усіма додатками була направлена Товариством на адресу Оператору, про що свідчать наявні у справі докази. Наведеним спростовуються доводи Оператора про неподання до суду касаційної інстанції попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат.
Матеріалами справи підтверджується надання адвокатським об`єднанням, а саме адвокатами усіх видів правничої допомоги за актом приймання-передачі послуг від 01.03.2023.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі 904/4507/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 169 ГПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчиняти певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Принцип змагальності сторін має свої втілення, зокрема, у наведених положеннях частин п`ятої, шостої статті 126 ГПК України, виходячи з яких зменшення внаслідок неспівмірності суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.
Разом з цим, за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених Товариством на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 та частиною п`ятою статті 129 ГПК України, та враховуючи обсяг виконаних Товариством робіт, Суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді касаційної інстанції.
Суд зазначає, що Верховний Суд при зменшенні витрат на правову допомогу також враховує:
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20.
Як вбачається з рішень судів попередніх інстанцій і матеріалів справи, правова позиція Товариства була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору трьома судовими інстанціями, а адвокатське об`єднання надавало правову допомогу Товариству в усіх цих інстанціях, тому, відповідно, було обізнане у справі з усіма деталями, що з неї випливають.
З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, Суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат Товариства на професійну правничу допомогу та про необхідність покладення на Оператора судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених Товариством, в розмірі 15 000 грн.
Отже, Верховний Суд заяву товариства з обмеженою про ухвалення додаткового рішення задовольнив частково.
Стягнути з акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» на користь товариства з обмеженою відповідальністю 15 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу у справі № 927/153/22. Видачу відповідного наказу доручив господарському суду Чернігівської області.
Автор: Наталья Мамченко
Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua, на Twitter, а также на нашу страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.