Определяющим является момент вручения решения суда, а не обращения в суд с соответствующим заявлением, - позиция Верховного Суда относительно пропуска срока на апелляционное обжалование

Дата подачи апелляционной жалобы в контексте решения процессуального вопроса правового значения не имеет, поскольку законом императивно установлено, что участник дела, которому решение суда не было вручено в день его провозглашения или составления, имеет право на возобновление пропущенного срока на решение суда – если апелляционная жалоба подана в течение 30 дней со дня вручения ему полного решения суда.

То есть определяющим является момент вручения решения суда, а не обращение в суд с соответствующим заявлением.

Об этом заявил Верховный Суд в постановлении по делу № 285/2686/20-ц.

Обставини справи

У липні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до АТ комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 26 594,18 грн, перерахованих на підставі виконавчого напису, виданого 15 жовтня 2015 року приватним нотаріусом, який рішенням суду від 24 жовтня 2019 року визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 1 жовтня 2020 року позов задоволено. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь позивача грошові кошти.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що виконавчий напис нотаріуса, на підставі якого було стягнено в рахунок погашення боргу заробітну плату позивача, визнано таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 січня 2022 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 1 жовтня 2020 року відмовлено на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд, дослідивши оригінал конверту, встановив, що рішення суду направлено «ПриватБанку» 26 квітня 2021 року, зворотнє повідомлення про відправлення відсутнє, дані в системі пошуку «Укрпошта» не збережено.

У касаційній скарзі до ВС АТ КБ «ПриватБанк» просив скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції. Зазначив, що апеляційна скарга подана банком у межах визначеного статтею 354 ЦПК України строку на апеляційне оскарження, оскільки копія оскаржуваної ухвали суду першої інстанції отримана АТ КБ «ПриватБанк» поштою 4 травня 2022 року. При цьому в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем копії судового рішення. Доказів надсилання районним судом копії судового рішення протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі рекомендованим листом з повідомленням про вручення також немає.

Заявник звертає увагу на те, що апеляційна скарга подана ним 2 червня 2021 року, проте ухала про залишення апеляційної скарги без руху винесена 23 грудня 2021 року. Згідно з відомостями офіційного сайту «Укрпошта» інформація про наявність та стан пересилань поштових відправлень постійно оновлюється й зберігається в системі протягом 6 місяців з моменту реєстрації.

Оприлюднення судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень не скасовує обов`язок суду видати (надіслати) копії судових рішень учасникам справи (постанова Верховного Суду від 2 серпня 2021 року у справі № 914/1191/20). А отже заявником дотримано вимоги цивільного процесуального законодавства, зазначено дату вручення банку судового рішення, заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.  

Позиція Верховного Суду

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України, суд апеляційної інстанції виходив з того, що наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними. Натомість Верховний Суд не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи таке.

Матеріалами справи підтверджується, що Печерський районний суд ухвалив рішення 1 жовтня 2020 року.

В матеріалах справи наявний лист від 10 жовтня 2020 року про направлення учасникам справи копії рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2020 року, зокрема і АТ КБ «ПриватБанк».

Проте рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення АТ КБ «ПриватБанк» в матеріалах справи відсутнє.  

У статтях 127, 357, 358 ЦПК України не визначено конкретного переліку причин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Однак, суд апеляційної інстанції, керуючись верховенством права та основними засадами судочинства, повинен надати оцінку наведеним особою, яка подає апеляційну скаргу, обставинам на предмет поважності причин пропуску строку, встановити, чи є такий строк значним, та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з урахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Отже, вирішення питання про поновлення процесуального строку належить до дискреційних повноважень суду, і у кожній конкретній справі суд має ґрунтовно перевіряти, чи є обставини, на які посилається заявник, такими, що свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку.

11 березня 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду першої інстанції з заявою щодо повідомлення про стан розгляду справи, а у разі ухвалення рішення у цій справі просило направити копію судового рішення.

20 квітня 2021 року Печерський районний суд направив на адресу відповідача копію судового рішення від 1 жовтня 2020 року.

Суд встановив, що 2 червня 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Печерського районного суду міста Києва від 1 жовтня 2020 року.

У апеляційній скарзі банк заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Печерського районного суду від 1 жовтня 2020 року, мотивуючи тим, що копія повного рішення не була вручена у день його проголошення або складання.

Усуваючи недоліки апеляційної скарги, на виконання вимог ухвали від 23 грудня 2021 року АТ КБ «Приватбанк» подало до суду заяву, де зазначило, що згідно з відомостями офіційного сайту «Укрпошта» інформація про наявність та стан пересилань поштових відправлень постійно оновлюється й зберігається в системі протягом 6 місяців з моменту реєстрації, та надало апеляційному суду оригінал конверту, у якому заявникові надійшла копія судового рішення.

Визнаючи причини пропуску строку на апеляційне оскарження, зазначені заявником, неповажними, апеляційний суд не врахував, що особа має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду; не звернув уваги на те, що суд першої інстанції не виконав вимоги статті 272 ЦПК України щодо вручення судового рішення, на це посилалося АТ КБ «ПриватБанк» в апеляційній скарзі; не спростував доводи відповідача, що копії рішення суду першої інстанції на його адресу не направлялась та йому не вручено; не надав оцінки тому, що оприлюднення в ЄДРСР тексту судового рішення не виконує функцію суду щодо вручення судового рішення.

Вичерпний перелік випадків, які підтверджують дату вручення судового рішення, наведений у частині шостій статті 272 ЦПК України, і в цьому переліку день оприлюднення судового рішення в ЄДРСР не прирівняно до дня вручення судового рішення. Можливість дізнатися про ухвалене судом першої інстанції рішення з ЄДРСР є лише правом заявника. При цьому, оприлюднення судового рішення в ЄДРСР не скасовує обов`язок суду вчасно направляти копії судових рішень учасникам справи.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі № 679/219/20 (провадження № К/9901/29453/20), на яку послався заявник в касаційній скарзі, та у постановах Верховного Суду від 03 листопада 2021 року у справі № 2-3552/10 (провадження № 61-13845св21), від 19 січня 2022 року у справі № 752/19105/21 (провадження № 61-17974св21).

При цьому дата подачі апеляційної скарги (2 червня 2021 року) у контексті вирішення зазначеного процесуального питання правового значення не має, оскільки законом імперативно встановлено, що учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Тобто визначальним є момент вручення рішення суду, а не звернення до суду із відповідною заявою.

Таким чином за встановлених в цій справі обставин апеляційний суд застосував приписи частини четвертої статті 357 та пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України, за змістом яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржник у строк, визначений судом, не подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, - за відсутності на те правових підстав.

З огляду на зазначене, висновок суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження у зв`язку з неповажними причинами пропуску заявником строку на апеляційне оскарження є передчасним.

За таких обставин оскаржувана ухвала не може вважатися законною та обґрунтованою.

Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, місто Венеція, 25-26 березня 2011 року).

ЄСПЛ у справі «Воловік проти України» (рішення від 06 грудня 2007 року) зазначив, що якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду.

Апеляційний суд не врахував зазначеного та відмовив у відкритті апеляційного провадження без належних правових підстав, що не відповідає принципу верховенства права, а також порушив право заявника на апеляційне оскарження судового рішення як складової частини права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції.

Вказане призвело до порушення норм процесуального права, а тому оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не може вважатися законною та обґрунтованою, що є підставою для її скасування та направлення справи до апеляційного суду для продовження розгляду.

Отже, ВС касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнив.

Автор: Наталья Мамченко

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua, на Twitter, а также на нашу страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.