Конкуренция между интересами застройщика и интересами жителей территориальной общины: позиция Верховного Суда

Верховный Суд рассмотрел в порядке дело по иску Общества с ограниченной ответственностью к Департаменту градостроительства и архитектуры исполнительного органа Киевского городского совета (Киевской городской государственной администрации) о признании противоправными и отмене положений.

В этом деле истец оспаривал градостроительные условия и ограничения (ГУО), выданные Департаментом, в части указания необходимости согласования будущих градостроительных преобразований с Министерством культуры Украины (Минкультуры).

Общество считало, что поскольку границы исторического ареала г. Киева не утверждены в установленном порядке, то соответственно отсутствуют основания для включения в ГУО указанных требований по согласованию с Минкультуры.

Суди першої та апеляційної інстанцій адміністративний позов задовольнили, погодившись із доводами позивача про відсутність затверджених у встановленому порядку меж історичного ареалу м. Києва.

Однак, Верховний Суд не підтримав таких висновків, касаційну скаргу Департаменту задовольнив, скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалив нове рішення про відмову у задоволені позову.

Суд з урахуванням судової практики у цій категорії справ зазначив, що межі історичного ареалу міста Києва були визначені науково-проектною документацією - «Історико-містобудівний опорний план міста», затвердженою у складі Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року.

На підставі вищезазначеного та відповідно до вимог частини п’ятої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Суд дійшов висновку, що МУО є складовою вихідних даних, отримання яких є необхідною умовою для набуття власниками земельних ділянок або землекористувачами права на забудову земельної ділянки; вони є видом містобудівної документації та визначають комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва, дотримання яких є обов`язковим для всіх суб`єктів містобудівної діяльності; такі обмеження також стосуються встановлення додаткових вимог та обмежень для об`єктів будівництва в охоронних зонах пам`яток культурної спадщини та межах історичних ареалів населених місць.

Оскільки спірна земельна ділянка знаходиться у межах історичного ареалу м. Києва відповідно до Генерального плану м. Києва, то визначення у МУО спеціальних вимог щодо дотримання положень законодавства про охорону культурної спадщини, узгоджується з положеннями статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

З огляду на вищевказане Верховний Суд дійшов висновку, що у цій справі досягнуто справедливого балансу (пропорційності) між конкуруючими суспільними (публічними) інтересами у формі збереження історичного ареалу міста Києва від «хаотичної» забудови, що гарантовані, зокрема, статтями 11 та 54 Конституції України, а також приватним (індивідуальним) інтересом позивача на розпорядження своєю власністю (майновим інтересом) і правом на підприємницьку діяльність, що гарантовані, серед іншого, статтями 41 та 42 Основного Закону України; застосоване у цій справі законодавство відповідає критерію доступності та якості закону, а також наявності легітимної мети.

Постанова Верховного Суду від 14 лютого 2023 року у справі №640/24975/21 (адміністративне провадження № К/990/17518/22).

Автор: Наталя Мамченко

Подписывайтесь на наш telegram-канал t.me/sudua и на Twitter, а также на нашу страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.