Главное управление Пенсионного фонда Украины обратилось в Верховный Суд с кассационной жалобой на определение суда апелляционной инстанции, которым апелляционная жалоба возвращена ответчику.
Постановляя обжалуемое определение, Суд апелляционной инстанции исходил из того, что Управлением ПФУ (жалобщиком) не были устранены недостатки апелляционной жалобы в установленный судом срок путем предоставления в суд документа об уплате судебного сбора или доказательств наличия льгот по его уплате.
У касаційній скарзі ГУ ПФУ зазначило, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував статтю 300 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), у зв’язку із цим судом протиправно не дотримано встановленого КАС України порядку відкриття апеляційного провадження. Скаржник вказав, що суд апеляційної інстанції протиправно не перевірив зарахування коштів для сплати судового збору, які були сплачені ГУ ПФУ на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Верховний Суд погодився з такими доводами скаржника, касаційну скаргу ГУ ПФУ задовольнив, ухвалу суду апеляційної інстанції скасував та направив справу до цього суду для продовження розгляду.
Верховний Суд на підставі частини дев’ятої статті 120 КАС України зазначив, що учасник справи має право на свій розсуд обирати спосіб направлення документів до суду, в тому числі й засобами поштового зв`язку.
Судом було встановлено направлення відповідачем на адресу суду апеляційної інстанції заяви про виправлення недоліків апеляційної скарги з долученням платіжного доручення про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у строк, визначений в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху.
З огляду на вищезазначене, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції фактично не врахував час, необхідний для поштового пересилання відправлення, тобто, розумний строк між останнім днем виконання ухвали суду про усунення вказаних у ній недоліків апеляційної скарги, часом поштового пересилання та реєстрації канцелярією суду заяви скаржника стосовно усунення недоліків поданої ним скарги.
У зв`язку з цим, Суд вказав на помилковість висновку суду апеляційної інстанції про наявність підстав для повернення апеляційної скарги відповідача з посиланням на пункт 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
З урахуванням положень статей 9 та 80 КАС України Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого оскільки законодавством не встановлено певного порядку проставлення на розрахункових документах на переказ коштів відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, то обов`язок перевірити факт такого зарахування у конкретній справі покладається на суд, який повинен ефективно використовувати для цього всі способи, передбачені процесуальним законодавством.
Постанова Верховного Суду від 26 січня 2023 року у справі № 300/2484/22 (адміністративне провадження № К/990/26981/22).
Автор: Наталья Мамченко
Подписывайтесь на наш telegram-канал t.me/sudua и на Twitter, а также на нашу страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.