Верховный Суд напомнил, что несоответствие намерений застройки земельного участка является основанием для отказа в выдаче градостроительных условий и ограничений

В производстве Верховного Суда находилось дело по иску Обслуживающего кооператива к Департаменту градостроительства и архитектуры Исполнительного органа Киевского городского совета (Киевской городской государственной администрации) (далее – Департамент, ответчик), третьи лица: Общественная организация и физическое лицо (далее – третьи лица) о признании противоправным и отмены решения, признания противоправным и отмены приказа, обязательства совершить действия.

Спірні правовідносини у цій справі стосувалися визнання протиправним та скасування рішення Департаменту, яким позивачу було відмовлено у наданні містобудівних умов та обмежень (далі - МУО) для проектування об`єкта будівництва багатофункціонального комплексу з благоустроєм і озелененням скверу в Шевченківському районі міста Києва. Спірна відмова була мотивована невідповідністю намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Переглядаючи цю справу у касаційному порядку, Верховний Суд погодився з постановою суду апеляційної інстанції, який задовольнив апеляційну скаргу Департаменту, скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд виходив з того, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що відповідач перевірив і встановив невідповідність намірів забудови об`єкта будівництва вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, а саме - положенням Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року №   370/1804 (далі - Генеральний план міста Києва), Детального плану території в межах проспекту Перемоги, вулиць Лагерної, Авіаконструктора Сікорського Ігоря, залізничних колій, вулиць Тимофія Шамрила, Дорогожицької, Олени Теліги, Олександра Довженка в Шевченківському районі м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 20 грудня 2017 року № 1005/4012 (далі - Детальний план території), відповідно до якого спірна земельна ділянка розміщена у сквері «Слава танкістам», є газоном, віднесена до території підприємств торгівлі, громадського харчування та побутовоґо обслуговування населення.

Враховуючи положення статей 16, 19, 25, 29 та 33 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Суд нагадав, що здійснення забудови, наміри якої суперечать вимогам містобудівної документації (Генерального плану населеного пункту, Детального плану території), нівелює мету планування та забезпечення сталого розвитку населеного пункту, а отже, не враховує (порушує) суспільні інтереси, які виражаються у забезпеченні дотримання правил благоустрою населеного пункту, спрямованих на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини; містобудівні умови та обмеження, які не відповідають Генеральному плану населеного пункту та іншій містобудівній документації на місцевому рівні не можуть вважатися такими, що враховують громадські та приватні інтереси при плануванні та забудові територій.

Суд також врахував, що відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 (далі - ДК 018-2000), затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року № 507, будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням.

Будівлі, що використовуються або запроектовані для декількох призначень (комбіноване житло, готель і контора), повинні бути ідентифіковані за однією класифікаційною ознакою відповідно до головного призначення. Головне призначення повинне бути визначене таким чином:

- обчислюється відсоткове співвідношення площ різних за призначенням приміщень будівлі в складі повної загальної площі з віднесенням цих приміщень згідно з їх призначенням чи використанням до відповідного класифікаційного угруповання;

- потім будівля класифікується за методом «згори - донизу».

Будівлю спочатку відносять до розділу (один розряд коду), що охоплює всю чи більшу частку всієї її загальної площі. Далі їх відносять до підрозділу (два розряди коду) - житлові будівлі, нежитлові будівлі за найбільшою питомою вагою площі в цій будівлі.

Наступним кроком визначається група (три розряди коду) за найбільшою часткою всієї загальної площі в межах підрозділу. Нарешті, вибирається належність будівлі до класу (чотири розряди коду) за найбільшою часткою всієї загальної площі в межах групи.

При цьому поняття «багатофункціонального комплексу» визначене, зокрема ДБН В.2.2-9:2018 «Громадські будинки та споруди. Основні положення» (пункт 3.3) та ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» (пункт 3.7).

Зокрема, багатофункціональні будинки і комплекси - це будинки і комплекси, які формуються з приміщень, їх груп, різного громадського, житлового та іншого призначення, поєднання яких обумовлене економічною доцільністю і містобудівними вимогами.

На цій підставі Верховний Суд дійшов висновку, що розміщення багатофункціонального комплексу із переважним призначенням - офісні приміщення на земельній ділянці, яка відповідно до Детального плану території або іншої містобудівної документації на місцевому рівні належить до території підприємств торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування населення, є таким, що не відповідає намірам забудови, оскільки поняття «багатофункціонального комплексу» має широке тлумачення, що поєднує в собі різні види використання земельної ділянки, зокрема, як житлової, так і громадської забудови.

Постанова Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 640/9995/20 (адміністративне провадження № К/990/26901/22).

Автор: Наталя Мамченко

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua, на Twitter, а также на нашу страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.