Дистанционное правосудие без электронной формы дел и с рукописными протоколами: чем могут обернуться идеи депутатов об «улучшении» процессуальных кодексов

В Верховной Раде в последнее время регистрируется множество законопроектов, направленных на «латание» проблемы с отсутствием электроснабжения в судах и обеспечение средствами бесперебойного питания. Эти отдельные инициативы не связаны общей концепцией, поэтому могут поставить точку в попытках упростить деятельность судов путем цифровизации. При этом в условиях войны остро ощущается потребность в этой цифровизации. Почему законопроекты могут повлечь за собой еще больший хаос в правосудии, разбиралась «Судебно-юридическая газета».

«Електронний суд» з паперовою справою

Як відомо, у 2019 році Вища рада правосуддя на прохання судів відклала запровадження повноцінного електронного правосуддя, тобто, Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС). На той момент вже були розроблені відповідні модулі, і, як стверджували тоді у ДП «Інформаційні судові системи», система могла почати роботу.

Впровадження ЄСІТС в її повному форматі мало б усунути проблеми з необхідністю розсилки звичайною поштою повідомлень від судів, дозволити громадянам листуватися з судом та отримувати виконавчі листи в цифровому форматі, не витрачаючи час на виправлення описок та помилок у папірцях, дозволити суддям працювати з електронною справою, без необхідності друкувати кожний папірець і навіть задати основи для дистанційного правосуддя, адже суддя міг би працювати у «хмарі» з електронною справою з будь-якого місця.

Статистична інформація щодо діяльності всієї судової системи мала б бути «на долоні», а не у папірцях, що дозволило б оперативно бачити повну картину: від подання позову до виконання рішення (зокрема, наразі досі невідомо, скільки судових рішень насправді виконується в Україні).

Наприкінці 2021 року ДСА нарешті запустила модуль «Електронний кабінет», так зване приймальне віконце для подання процесуальних документів. Втім, суди все одно були змушені друкувати отримані документи і «підшивати» їх, адже модуль електронної справи так і не запрацював. Таке «половинчасте» впровадження системи відбулося без застосування спочатку анонсованої хмарної технології, що дещо зводило нанівець всю ідею.

Судова система зіштовхнулася з наслідками рішення не запускати ЄСІТС. Так, спочатку було майже припинено фінансування паперових поштових відправлень, що унеможливило належне повідомлення сторін по справі. Згодом, під час пандемії, гостро відчулася потреба у можливості розглядати справи з онлайн участю сторін.

І вже під час війни суди почали говорити про необхідність впровадити дистанційне правосуддя, коли як суддя, так і учасники справи можуть взяти участь у її розгляді без необхідності фізичної присутності у приміщенні суду. Разом з тим, дистанційне правосуддя при вимозі «підшивати» документи у паперові справи, навряд чи можливе. Адже виникають супровідні питання, зокрема, чи може суддя тримати відповідні документи і докази по справі вдома, возити її у своєму авто та багато інших.

Доля розроблених, але не запущених у роботу модулів ЄСІТС, залишається невідомою.

За словами заступника керівника Офісу Президента Андрія Смирнова та голови Комітету ВР з питань правової політики Дениса Маслова, всі ці аспекти будуть проаналізовані під час детального аудиту. І завданням на 2023 рік є повноцінний запуск електронного правосуддя. До питання запуску електронного правосуддя нарешті вирішили долучитися і у Мінцифри, хоча до цього відмовлялися «втручатися» у справи судової влади.

Однак останні ініціативи народних депутатів кажуть про протилежне. Так, пропонується перевести протоколи судових засідань у рукописний формат, спросити норми про фіксування процесу, дозволити судам повідомляти осіб через месенджери, закрити у Реєстрі певні дані щодо судових рішень тощо.

Рукописні протоколи та спрощення вимог до фіксування процесу

Голова Комітету Верховної Ради з питань правової політики Денис Маслов, як вже було сказано, заявив про пріоритет введення в Україні електронного правосуддя.

Разом з тим, посилаючись на відсутність у судах електроенергії, він зареєстрував законопроект 8359 щодо забезпечення проведення судового засідання у разі неможливості його повного фіксування технічними засобами в умовах воєнного стану, яким пропонується повернути до судів рукописні протоколи судових засідань.

Виникає запитання, хто у судах буде писати ці протоколи від руки (а протокол може складатися не з одного десятка сторінок), адже при низькій заробітній платі та величезному дефіциті кадрів їх просто нікому буде складати.

Окрім того, якщо у планах депутатів – цифровізація та дистанційне правосуддя, то протоколи, написані від руки, які будуть підшиватися у паперові справи – це крок, який автоматично унеможливить переведення справ в електронний формат.

Ще один законопроект, який пропонує «спростити» вимоги до фіксування даних про судових процес, 8219 зареєстрували голова Комітету ВР з питань правоохоронної діяльності Сергій Іонушас, депутати Олександр Бакумов, В'ячеслав Медяник та інші.

Зокрема буде змінено статтю 412 КПК «Істотні порушення вимог кримінального процесуального закону». А саме передбачено, що судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, «якщо не виконано вимоги про фіксування судового провадження за допомогою технічних засобів фіксування кримінального провадження в суді першої або апеляційної інстанції».

(Наразі ця норма КПК щодо скасування звучить так: «у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції»).

«Слід зауважити, що приписи п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК (у редакції проекту) можуть стати передумовою для зловживань, оскільки факт запису без збереження інформації на відповідних носіях і долучення їх до матеріалів провадження не дозволить відтворити цю інформацію у разі необхідності.

Це ускладнить вивчення судом матеріалів справи, їх розгляд, позбавить суд апеляційної та касаційної інстанцій можливості перевірити законність і обґрунтованість судового рішення.

Проте відповідно до положень проекту це не буде безумовною підставою для скасування судового рішення», - зазначило Головне науково-експертне управління у зауваженнях до законопроекту.

Обмеження внесення даних до Реєстру судових рішень

Ще один законопроект Дениса Маслова передбачає закриття частини текстів судових рішень у Реєстрі (законопроект про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання розголошенню окремих відомостей у текстах судових рішень 7033-д). 13 січня він зареєстрував проект постанови про його прийняття за основу.

Цікаво, що законопроект Дениса Маслова передбачає, що у текстах судових рішень мають бути закриті найменування об’єктів критичної інфраструктури.

Однак до переліків об’єктів критичної інфраструктури відноситься невизначене число об’єктів. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.22 № 1384, яка визначає Порядок віднесення об’єктів до критичної інфраструктури, до числа таких об’єктів можуть вносити:

• об’єкти, які займаються організацією підготовки та проведення виборів та референдумів,
• органи державної влади та місцевого самоврядування,
• засоби масової інформації,
• суди,
• органи, які відповідають за пенсійне забезпечення, соціальне страхування і соціальні послуги,
• охорону навколишнього середовища
• ринок небанківських фінансових послуг, ринок платіжних послуг тощо.

Отже, виникає питання, чи мають у такому випадку закривати і назву суду, який виніс судове рішення, адже він теж може входити до переліку об’єктів критичної інфраструктури.

Якщо йти за логікою законодавця, то з Реєстру мають зникнути і найменування державних органів.

З урахуванням, що Реєстр судових рішень наразі представляє собою хаотичний набір даних, де можна знайти як рішення, де не закриті персональні дані особи, так і рішення, де прізвища суддів (зокрема, і Верховного Суду) вказані як «ОСОБА 1», «ОСОБА 2», виникає питання, хто та як має закривати ці частини текстів, які вважає за доцільне закрити законодавець.

Чому легалізація повідомлень від судів через Viber може призвести до хаосу

Ще один законопроектів від членів Комітету ВР з питань правової політики стосується легалізації повідомлень від судів через різноманітні месенджери.

Належне повідомлення сторін по справі – засада процесу. Тому дані, коли, кого та як повідомив суд мають бути належним чином оформлені і систематизовані.

Уявіть собі, що для роботи вашої команди та відслідковування виконаних завдань ви домовилися використовувати, наприклад, WhatsApp, але кожний член команди починає слати вам частину виконаного через смс, частину – на пошту, частину – у фейсбук, на вайбер та телеграм. Чи можна у такому разі відслідкувати, хто і як виконав ці задачі?

Наразі подібна ситуація може спіткати суди, точніше, вже спіткає.

Раніше «Судово-юридична газета» писала про рішення Ради суддів України дозволити судам направляти повідомлення учасникам справи через Viber та WhatsApp.

При цьому залишається невідомою причина такого рішення, адже для учасників справи вже працює Електронний кабінет, який дозволяє надсилати як повідомлення, так і документи (ухвали, рішення тощо), і належно підтверджувати їх отримання, без необхідності додатково з’ясовувати, чи дійсно особа їх отримала.

Про те, що направлення повідомлень через окремі месенджери може призвести до неоднакової судової практики, свідчать і останні рішення судів (див. ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 7 грудня 2022 року по справі №560/5541/20). Зокрема, в одній з таких справ, учасник, якому суд направив рішення, стверджував, що не отримував його (адже дійсно, багато людей зареєстровані у якомусь месенджері, але фактично ним не користуються).

Окрім того, про ризики ситуації, коли повідомлення учасникам справи направляються з власного телефону працівника суду, попереджали у ДСА.

«У частині неавтоматизованого порядку відправлення повідомлень на месенджери (використовуючи номер мобільного телефону для реєстрації облікового запису) заступник голови ДСА Чорнуцький С. П. наголосив, що у такому випадку не буде повною мірою забезпечено збереження даних про доставку судових повідомлень зокрема існуватиме високий ризик їх втрати через відсутність засобів запобігання їх видалення.

При цьому історія таких відправлень буде не систематизована за справами, учасниками судового процесу, а пошук інформації для підтвердження відправки таких повідомлень значно ускладнений. Ще більше складнощів може виникнути у разі, коли у суді буде декілька осіб, які будуть модерувати один обліковий запис, зареєстрований на один номер мобільного телефону в суді, при відсутній можливості збереження історії видалення та коригування повідомлень.

Зокрема відповідно до умов використання Viber та їхньої політики прийнятого використання Viber не гарантує збереження інформації, а також у будь-який час та з будь-якої причини може видалити ваш контент.

Разом з тим, інформуємо, що ДСА України не укладала договорів щодо пересилання повісток з використанням месенджерів», - зазначили у ДСА.

Водночас, у Верховній Раді зареєстрували законопроект 8358, який дозволяє повідомляти учасників телефонограмою, СМС повідомленням, електронною поштою, повідомленням у месенджерах.

Тобто, за наявності вже працюючого модулю Електронний кабінет вводяться додаткові досить розмаїті комунікації, щодо яких потім можуть виникнути питання, як підтвердити доставку, отримання, прочитання тощо.

До того ж, у Верховній Раді 4 листопада 2022 року ухвалено у першому читанні законопроект 7574-д, який змушує державні органи, чиновників, адвокатів, нотаріусів тощо нарешті зареєструватися в Електронному кабінеті. У зв’язку з чим вирішено відійти від цієї ідеї, наразі невідомо.

Отже, законопроекти базуються на окремих ідеях стосовно «покращень». Разом з тим, без цілісної концепції подальших кроків прийняття відокремлених ініціатив може призвести до безладу у судовій практиці та організації роботи судів і закласти ще більше «підводних каменів» під мрії про цифровізацію правосуддя.

Автор: Наталья Мамченко

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua, на Twitter, а также на нашу страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.