Расчет неустойки (пени) за несвоевременную уплату алиментов: позиция Верховного Суда

Верховный Суд в составе коллегии судей Первой судебной палаты Кассационного гражданского суда рассмотрел дело о правильности расчета суммы неустойки (пени) за несвоевременную уплату алиментов (дело № 754/4461/21, постановление от 9 ноября 2022 г., судья-докладчик Дмитрий Луспеник).

Обставини справи

У березні 2021 року жінка звернулася до суду з позовом до колишнього чоловіка про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що з 4 серпня 2007 року вони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 29 вересня 2015 року (справа № 754/11306/15-ц). За час перебування у шлюбі у них народилася донька.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 27 вересня 2017 року з чоловіка на її користь стягнуто аліменти на утримання малолітньої доньки у розмірі 1/3 частини усіх видів доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 8 червня 2017 року до досягнення дитиною повноліття.

На підставі вказаного судового рішення 9 жовтня 2017 року районним судом було видано виконавчий лист. Постановою державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (Деснянський РВ ДВС) від 6 листопада 2017 року відкрито виконавче провадження.  

Чоловік сплачував аліменти нерегулярно та не в повному обсязі, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість, яка станом на листопад 2020 року становила 75 574,03 грн, й яка була погашена лише у грудні 2020 року, що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 4 лютого 2021 року у виконавчому провадженні, складеним державним виконавцем.

Посилаючись на вимоги статті 196 СК України, яка передбачає відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати, а також постанову Великої Палати Верховного Суду від 3 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц, провадження № 14-616цс18 щодо порядку обчислення неустойки (пені), позивач уважала, що оскільки з 1 грудня 2017 року існувала заборгованість зі сплати аліментів, яка збільшувалася та значно перевищувала суму аліментів, і була погашена лише у грудні 2020 року, вона має право на стягнення з відповідача неустойки (пені) за період з 1 грудня 2017 року по грудень 2020 року у розмірі 1% суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення до дня повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 % заборгованості.

До позовної заяви вона додала розрахунок пені за 2017, 2018, 2019 та 2020 роки, розмір якої, на її думку, становить 208 697,44 грн.

З урахуванням наведеного, просила суд стягнути з екс-чоловіка на її користь неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів за період із 1 грудня 2017 року по 30 листопада 2020 року у розмірі 208 697,44 грн.

Рішення судів

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 10 грудня 2021 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з екс-чоловіка неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів за період з 1 грудня 2017 року по 30 листопада 2020 року в розмірі 75 574,03 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано обґрунтованістю заявлених вимог.  

Ані розрахунок, ані дії державного виконавця щодо правильності нарахування заборгованості у встановленому законом порядку відповідач не оскаржував. Заборгованість була частково погашена, що свідчить про визнання ним її наявності та розміру. При цьому судом ураховано правовий висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладений у постанові від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19, провадження № 61-16670сво19, щодо презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати.

Відповідно до розрахунку пені, наданого позивачем, розмір неустойки становить 208 697,44, який не спростовано стороною відповідача. Разом із цим, обчислюючи розмір неустойки (пені), що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд першої інстанції, врахувавши положення частини першої статті 196 СК України, згідно з якою розмір неустойки (пені) не може перевищувати загальний розмір заборгованості зі сплати аліментів, уважав, що сума неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів має становити 75 574,03 грн, що відповідає загальному розміру заборгованості по аліментам станом на листопад 2020 року, визначеного державним виконавцем у розрахунку заборгованості від 4 лютого 2021 року.

Відхиляючи твердження відповідача про застосування до нього, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» (накладення штрафу у відповідному розмірі), а тому максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, районний суд виходив із того, що станом на листопад 2020 року заборгованість зі сплати аліментів становила 75 574,03 грн, жодних посилань на розмір штрафу чи виконавчого збору в розрахунку заборгованості не міститься. Станом на грудень 2020 року відповідачем одноразово було сплачено 81 188,39 грн, із яких 73 699,83 грн зараховано у погашення заборгованості зі сплати аліментів. Визначити, чи є різниця у вказаних зарахуваннях сумою штрафу чи виконавчим збором неможливо. Доказів, що державним виконавцем застосовувались щодо відповідача заходи примусового виконання, передбачені частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», не надано.

Постановою Київського апеляційного суду від 16 травня 2022 року апеляційні скарги екс-чоловіка та представника жінки задоволено частково.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 9 грудня 2021 року  в частині визначення розміру неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів та в частині вирішення питання щодо судових витрат, змінено, та зменшено розмір неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів  з 75 574,03 грн до 1 657,06 грн; розмір судового збору з 908,00 грн до 19,90 грн.

В іншій частині рішення Деснянського районного суду міста Києва від 9 грудня 2021 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що саме з вини відповідача, який зобов`язаний сплачувати аліменти на утримання дитини за рішенням суду, виникла заборгованість зі сплати аліментів, а відтак, наявні правові підстави для стягнення з нього пені, передбаченої статтею 196 СК України.

Апеляційним судом відхилено твердження щодо відсутності його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів, як такі, що спростовуються матеріалами справи та встановленими фактичними обставинами.

Визначаючи розмір пені за прострочення сплати аліментів, апеляційний суд, застосувавши правило, наведене у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц, провадження № 14-616цс18, дійшов висновку, що розмір пені у межах заявленого позивачем періоду з 01 грудня 2017 року по 30 листопада 2020 року становить 372 863,66 грн. Проте жінка просила стягнути з відповідача 208 697,44 грн пені, а відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи в межах заявлених вимог. Тому, врахувавши положення частини першої статті 196 СК України, а саме, що розмір пені не має перевищувати 100 % заборгованості, взявши до уваги розрахунок заборгованості від 4 лютого 2021 року, відповідно до якого у грудні

2020 року відповідачем було сплачено 73 699,83 грн і станом на 1 лютого 2021 року загальний розмір заборгованості складає 1 657,06 грн, апеляційний суд дійшов висновку, що розмір неустойки (пені), який підлягає стягненню становить 1 657,06 грн.

При цьому судом апеляційної інстанції враховано відповідні правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Сам факт того, що позивачем у позові вказано період, за який вона просить стягнути пеню з 01 грудня 2017 року по 30 листопада 2020 року включно, тобто до місяця в якому відповідачем було сплачено більшу половину заборгованості зі сплати аліментів, не змінює факт існування реальної заборгованості відповідача в розмірі 1 657,06 грн, визначеного державним виконавцем у розрахунку заборгованості від 04 лютого 2021 року.

У касаційній скарзі, поданій у червні 2022 року до Верховного Суду, представник жінки , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині розміру стягнутої пені та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути на її користь неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів за період з 1 листопада 2017 року по 30 листопада 2020 року в розмірі 208 697,44 грн.

Підставами касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій заявник зазначає те, що судами застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а також не досліджено зібрані у справі докази (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, касаційна скарга подана на судові рішення у справі, яка в силу пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України є малозначною, проте касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктами а), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України (касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; справа має виняткове значення для заявника), за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Позиція Верховного Суду

ВС зазначив, що касаційна скарга представника жінки підлягає частковому задоволенню.

Частинами першою та другою статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти  за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання.

Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі №333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.

Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Тобто відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

Встановлено та не заперечується сторонами, що екс-чоловік на підставі рішення Деснянського районного суду міста Києва від 27 вересня 2017 року (справа №754/7530/17) має сплачувати на користь жінки аліменти на утримання їх малолітньої доньки.

У справі, яка переглядається Верховним Судом, судами попередніх інстанцій обґрунтовано встановлено, що заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини відповідача, що останнім не спростовано, тому позивач має право на стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

У зв`язку з цим доводи відзиву на касаційну скаргу про відсутність вини безпідставні, так як, по-перше, екс-чоловік просить залишити судове рішення апеляційного суду без змін, яким стягнуто з нього неустойку (пеню) у розмірі 1 657,06 грн, тим самим доведено його вину у виникненні заборгованості, а по-друге, касаційну скаргу щодо мотивів постанови апеляційного суду він не подавав.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи частково позовні вимоги жінки, та, визначаючи відповідний розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача, виходили з того, що розмір неустойки (пені) не може перевищувати загальний розмір заборгованості зі сплати аліментів, при цьому врахувавши розрахунок заборгованості від 04 лютого 2021 року, здійснений державним виконавцем у виконавчому провадженні № 55030391.

Обчислюючи розмір неустойки (пені) за період із 01 грудня 2017 року по 30 листопада 2020 року, суд першої інстанції виходив із суми заборгованості по аліментам, яка станом на листопад 2020 року становить 75 574,03 грн.

Натомість, суд апеляційної інстанції, визначаючи розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, виходив із суми, яка станом на 1 лютого 2021 року становить 1 657,06 грн.

Верховний Суд, ураховуючи вищенаведені правові позиції у даній категорій справ, не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій у частині обчислення розміру неустойки.

При цьому касаційний суд звертає увагу, що в матеріалах справи наявні п`ять різних розрахунків заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 55030391, на що також звертав увагу екс-чоловік у своєму відзиві на позову заяву.

Обчислюючи розмір неустойки (пені), Верховний Суд виходить із розміру заборгованості по аліментам, який визначений державним виконавцем у розрахунку заборгованості від 04 лютого 2021 року, якому надано оцінку судами попередніх інстанцій та враховано при розгляді даної справи, який не спростований відповідачем й існував на час звернення позивачки до суду із цим позовом.

Вона у позові просила суд стягнути з відповідача на її користь неустойку (пеню) за період з 01 грудня 2017 року по 30 листопада 2020 року у розмірі 208 697,44 грн, розрахунок якої додано до позовної заяви, її розмір обчислено з урахуванням розрахунку заборгованості від 04 лютого 2021 року, здійсненого державним виконавцем, відповідно до якого розмір заборгованості станом на листопад 2020 року становить 75 574,03 грн та яку у грудні 2020 року відповідачем було частково погашено на суму 73 699,83 грн.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 711/679/21 (провадження № 61-18434св21) вказано, що при здійсненні часткових платежів аліментів грошові кошти спочатку зараховуються на погашення заборгованості за аліментами, яка виникла в попередньому місяці (місяцях), починаючи з першого місяця її виникнення, а тільки згодом, у разі відсутності заборгованості на погашення платежу за поточний місяць.

Встановлено, що за період з 01 грудня 2017 року по 30 листопада 2020 року ОСОБА_3 були здійснені часткові платежі за наявності заборгованості зі сплати аліментів за попередні періоди, що необхідно враховувати при визначенні розміру неустойки.

Згідно з указаним вище правовим висновком Великої Палати Верховного Суду (провадження № 14-616цс18) щодо порядку обчислення неустойки (пені) розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на 1 %.

Кількість прострочених днів із 01 грудня 2017 року по 30 листопада 2020 року становить 1096 днів.

Розмір неустойки (пені) становить 443 479,22 грн, з яких за:

грудень 2017 року - 11 873,30 грн (1083,33х1096х1%); лютий 2018 року - 29 126,94 грн (2808,77х1037х1%); березень 2018 року - 11 696,46 грн (1162,67х1006х1%); квітень 2018 року - 8 859,84 грн (907,77х976х1%); червень 2018 року - 12 053,39 грн (1317,31х915х1%); липень 2018 року - 11 068,83 грн (1252,13х884х1%); вересень 2018 року - 514,62 грн (62,53х823х1%); жовтень 2018 року - 11 329,88 грн (1430,54х792х1%); листопад 2018 року - 47 029,65 грн (6171,87х762х1%); січень 2019 року - 44 095,73 грн (6299,39х700х1%); березень 2019 року - 33 152,20 грн (5171,95х641х1%); травень 2019 року - 35 896,55 грн (6189,06х580х1%); липень 2019 року - 32 026,61 грн (6170,83х519х1%); листопад 2019 року - 24 566,84 грн (6188,12х397х1%); грудень 2019 року - 9 723,60 грн (2656,72х366х1%); січень 2020 року - 21 185,37 грн (6323,99х335х1%); лютий 2020 року - 22 011,59 грн (7193,33х306х1%); березень 2020 року - 40 730,99 грн (14811,27х275х1%); квітень 2020 року - 17 943,02 грн (7323,68х245х1%); червень 2020 року - 11 035,99 грн (5997,82х184х1%); липень 2020 року - 7 196,14 грн (4703,36х153х1%); серпень 2020 року - 16,08 грн (13,18х122х1%); вересень 2020 року - 66,36 грн (72,13х92х1%); листопад 2020 року - 279,24 грн (900,78х31х1%).

Судами попередніх інстанцій не враховано часткове погашення відповідачем аліментів у спірному періоді, зокрема, січень, травень, серпень та грудень 2018 року; лютий, квітень, червень, серпень, вересень та жовтень 2019 року; травень та жовтень 2020 року, а тому за ці місяці неустойка (пеня) стягненню не підлягає.

Отже, з екс-чоловіка підлягає стягненню неустойка (пеня), нарахована за період з 01 грудня 2017 року по 30 листопада 2020 року у розмірі 443 479,22 грн, однак її розмір значно перевищує сукупний розмір заборгованості по аліментам за цей період -75 574,03 грн.

Частиною дев`ятою статті 7 СК України передбачено, що сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Встановивши, що розмір неустойки (пені) за спірний період значно перевищує сукупний розмір заборгованості за аліментами, врахувавши загальні засади справедливості та розумності регулювання сімейних відносин, Верховний Суд уважає за необхідне застосувати положення статті 196 СК України та стягнути з екс-чоловіка 75 574,03 грн.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, рішення суду першої інстанції у незміненій частині та постанова апеляційного суду підлягають скасуванню ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову жінки.

Автор: Наталья Мамченко

Подписывайтесь на наш telegram-канал t.me/sudua и на Twitter, а также на нашу страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.