Может ли суд в обоснование приговора возлагать информацию, полученную от обвиняемых во время судебных прений: позиция Верховного Суда

Кассационный уголовный суд 1 августа 2022 г. вынес постановление по кассационной жалобе прокурора, ссылавшегося на недопустимость возложения в основу решения суда объяснений осужденных, предоставленных во время их выступления в судебных дебатах, учитывая, что сообщенные ими обстоятельства не были предметом рассмотрения и оценки суда под время судебного следствия (дело №640/7928/17).

Так, вироком Київського районного суду міста Харкова від 19 березня 2020 року двох фігурантів було визнано винуватими у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 статті 263, частиною 4 статті 296 КК, та призначено їм покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років. Ухвалою Харківського апеляційного суду вирок місцевого суду залишено без змін.

У касаційній скарзі до ККС ВС прокурор стверджував, що апеляційний суд належним чином не перевірив доводів сторони обвинувачення про безпідставну перекваліфікацію дій фігурантів, не провів судового слідства у порядку частини 3 статті 404 КПК, чим допустив порушення засади безпосередності дослідження доказів.

Також поза увагою апеляційного суду залишилися доводи апеляції про те, що в основу свого рішення місцевий суд поклав пояснення засуджених, надані ними під час судових дебатів, що свідчить про порушення кримінального процесуального закону, враховуючи, що від дачі показань у суді вони відмовилися.

У результаті вищенаведеного, на думку прокурора, апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку про винуватість засуджених у вчиненні злочину, передбаченого частиною 4 статті 296 КК, мотивів прийнятого рішення в ухвалі не виклав, а тому ухвала цього суду вимогам статті 419 КПК не відповідає.

Окрім того, прокурор не погоджується із призначеним засудженим покаранням за частиною 1 статті 263 КК через його м`якість.  

Позиція Верховного Суду

Як слідує з приписів частини 2 статті 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. На виконання цієї вимоги в ухвалі слід проаналізувати, зіставивши з наявними у справі та додатково поданими матеріалами, всі наведені в апеляційній скарзі доводи й обґрунтувати прийняття рішення по кожному із них.

Однак вищезазначених вимог апеляційним судом не дотримано.

У ході касаційного розгляду встановлено, що, не погоджуючись із обвинувальним вироком місцевого суду, сторона обвинувачення звернулася до апеляційного суду зі скаргою, в якій стверджувала про незаконність і необґрунтованість прийнятого місцевим судом рішення та наводила доводи на обґрунтування своєї позиції.

Зокрема, прокурор у поданій ним апеляційній скарзі посилався на недопустимість покладення в основу рішення суду пояснень, які засуджені надали під час їх виступу у судових дебатах, враховуючи, що повідомлені ними обставини не були предметом розгляду та оцінки суду під час судового слідства.  

Цей довід залишився поза увагою суду апеляційної інстанції.

Враховуючи, що з аналогічних підстав прокурор звернувся до Верховного Суду, обґрунтовуючи незаконність рішень судів першої та апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень частини 1 статті 84 КПК доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Частина 2 статті 84 КПК визначає вичерпний перелік процесуальних джерел доказів у кримінальних провадженнях щодо злочинів, серед яких є показання.

У свою чергу показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження (частина 1 статті 95 КПК).

Процесуальний порядок допиту під час досудового розслідування врегульований статтею 224 КПК, у судовому провадженні - статтями 351 - 354, 356 КПК.

Окрім надання показань, кримінальний процесуальний закон надає можливість на різних етапах провадження учасникам надати свої пояснення. Такі пояснення можуть стосуватися висловлювання позиції щодо поданих клопотань, скарг, у тому числі апеляційних, касаційних, тощо.

Проте, показаннями, які отримуються у суворо передбаченій процесуальній формі, не слід ототожнювати з поясненнями, які не є джерелами доказів у кримінальних провадженнях щодо злочинів (у кримінальних провадженнях про кримінальні проступки пояснення осіб є процесуальними джерелами доказів згідно з частиною 1 статті 298-1 КПК).

З матеріалів справи слідує, що 14 листопада 2018 року у судовому засіданні засуджені відмовилися давати показання з приводу пред`явленого їм обвинувачення, а відтак їх допит не здійснювався. Вперше про обставини вчиненого ними злочину засуджені висловилися під час судових дебатів 16 березня 2020 року і виклали власну версію подій .

З огляду на зазначене вище, як зазначив ККС ВС, суд першої інстанції не мав права покладати інформацію, отриману від обвинувачених під час судових дебатів, в обґрунтування вироку, а суд апеляційної інстанції мав би виключити посилання у вироку суду першої інстанції на такі пояснення як такі, що отриманні не із передбачених кримінальним процесуальним законом джерел (один з критеріїв допустимості).

Переглядаючи вирок місцевого суду, суд апеляційної інстанції у судовому засіданні 22 квітня 2021 року надав можливість обвинуваченому надати пояснення щодо обставин інкримінованого злочину, на що останній погодився (16.05 хв. запису судового засідання, зробленого за допомогою технічного засобу).

Після цього апеляційний суд за правилами проведення допиту надав можливість поставити запитання обвинуваченому стороні захисту та прокурору, чим останні скористалися.

Аналогічно суд апеляційної інстанції вчинив до другого обвинуваченого.

Доказів у кримінальному провадженні суд апеляційної інстанції не досліджував.

Оцінюючи процедуру апеляційного розгляду у цій справі через призму її відповідності загальним засадам кримінального провадження, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Разом з тим, Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відсутність клопотань сторін про повторне дослідження доказів не виключає право апеляційного суду безпосередньо дослідити докази, керуючись загальними засадами кримінального провадження.

Тобто, якщо апеляційний суд при перегляді кримінального провадження убачає можливу недоведеність винуватості особи або її винуватість у менш тяжкому кримінальному правопорушенні він повинен за власною ініціативою забезпечити повноту дослідження доказів, адже до цього спонукають завдання кримінального провадження, вказані у статті 2 КПК та необхідність дотримання інших його засад, зокрема, верховенства права, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, і це не суперечить такій засаді кримінального провадження, як диспозитивність (див. наприклад: постанову Верховного Суду від 18 грудня 2018 року (справа № 659/579/16-к, провадження № 51-2073 км 18)).

Апеляційний перегляд вироку Київського районного суду міста Харкова від 19 березня 2020 року був ініційований стороною обвинувачення з метою доведення необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення і в цьому провадженні, враховуючи обставини судового розгляду, Верховний Суд не убачає наявності процесуальних перешкод для апеляційного суду реалізувати право на повторне дослідження доказів за відсутності клопотань сторін про це.  

З огляду на хід апеляційного розгляду, колегія суддів доходить висновку, що суд апеляційної інстанції по суті почав процедуру дослідження доказів шляхом фактичного допиту обвинувачених, оскільки пропозиція «надати пояснення щодо обставин інкримінованого злочину» нічого іншого не означає, крім пропозиції надати показання.

Проте, усупереч загальним засадам змагальності, яка вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною, та безпосередності, яка означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним всіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів, суд апеляційної інстанції не дослідив усю сукупність доказів у кримінальному провадженні, що призвело до того, що при викладенні в ухвалі фактичних обставин, встановлених судами, деякі обставини, які були викладені в обвинувальному акті і не спростовані під час судового розгляду та апеляційного провадження, не знайшли свого відображення.

На думку колегії суддів, зазначені вище порушення перешкодили суду надати вірну кримінально-правову оцінку діям обвинувачених, всупереч небезпідставним доводам апеляційної скарги прокурора, аналогічним, наведеним у касаційній скарзі сторони обвинувачення, про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність у цій справі, які потребують належної перевірки під час апеляційного провадження.

Таким чином, ККС ВС прийшов до висновку, що допущені судом порушення вимог кримінального процесуального закону, зокрема недотримання під час апеляційного розгляду загальних засад кримінального провадження та невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам статті 419 КПК, є істотними, й призвели до передчасного висновку про обґрунтованість вироку місцевого суду та правильність кваліфікації дій засуджених за частиною 4 статті 296 КК, а тому касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду, з огляду на вимоги, висловлені скаржником у скарзі, - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Автор: Наталья Мамченко

Подписывайтесь на наш telegram-канал t.me/sudua и на Twitter, а также на нашу страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.