Верховная Рада 27 июля 2022 приняла Закон «О внесении изменений в Уголовный процессуальный кодекс Украины по усовершенствованию отдельных положений досудебного расследования в условиях военного положения» (законопроект 7370).
Среди прочего, вносятся изменения в специально введенную на время войны в УПК статью 615 (Особый режим уголовного производства в условиях военного положения).
Полномочия прокуроров «вместо судей»
В настоящее время (до изменений, предусмотренным новым законом) статья 615 устанавливает, что во время войны, если отсутствует объективная возможность выполнения следственным судьей некоторых полномочий, предусмотренных УПК, а также полномочий по избранию меры пресечения в виде содержания под стражей сроком до 30 суток к лицам, подозреваемым в совершении преступлений из установленного перечня, а в исключительных случаях также в совершении других тяжких или особо тяжких преступлений, если задержка в избрании меры пресечения может привести к потере следов уголовного правонарушения или побегу лица, подозреваемого в совершении такого преступления, - такие полномочия выполняет руководитель соответствующего органа прокуратуры по ходатайству прокурора или по ходатайству следователя, согласованному с прокурором.
Теперь же эту норму изменили.
Так, если «отсутствует объективная возможность выполнения следственным судьей полномочий, предусмотренных статьями 140, 163, 164, 170, 173, 206, 219, 232, 233, 234, 235, 245-248, 250 и 294 УПК, такие полномочия выполняет руководитель соответствующего органа прокуратуры по ходатайству прокурора или по ходатайству следователя, согласованному с прокурором. Решение руководителя органа прокуратуры принимается в форме постановления и должно содержать обоснование правомерности осуществления им полномочий следственного судьи».
Срок задержания и вручения подозрения
Также в УПК теперь предусматривается, что срок задержания лица без определения следственного судьи, суда не может превышать срок, определенный статьей 211 УПК (задержанное без определения следственного судьи, суда лицо не позднее 60 часов с момента задержания должно быть освобождено или доставлено в суд для рассмотрения ходатайства об избрании в отношении него меры пресечения).
А если в условиях военного положения отсутствует объективная возможность доставить задержанное лицо к следственному судье, суду в срок, предусмотренный статьей 211, рассмотрение ходатайства об избрании меры пресечения осуществляется с применением доступных технических средств видеосвязи с целью обеспечения дистанционного участия задержанного лица .
И, если задержанное лицо невозможно доставить следственному судье, суду в срок, предусмотренный статьей 211 УПК, для рассмотрения ходатайства об избрании в отношении его меры пресечения или обеспечить его дистанционное участие при рассмотрении соответствующего ходатайства, такое лицо немедленно освобождается.
Кроме того, предусмотрено, что в случае наличия объективных обстоятельств, исключающих возможность вручения задержанному лицу письменного сообщения о подозрении в сроки, установленные статьей 278 УПК, если такие процессуальные действия совершаются в условиях военного положения, срок для вручения письменного сообщения о подозрении задержанному лицу может быть продлен до 48 часов (до изменений – 72 часов). Соответственно, если лицу не вручено уведомление о подозрении в течение 48 часов с момента его задержания, такое лицо подлежит немедленному освобождению.
Особенности рассмотрения жалоб на действия или бездействие прокурора, следователя
В изменениях предусмотрено, что жалобы на любые решения, действия или бездействие прокурора, следователя, принятые или совершенные им во исполнение полномочий, определенных настоящей статьей, могут быть поданы в суд.
Их рассмотрение осуществляет следственный судья того суда, в пределах территориальной юрисдикции которого осуществляется досудебное расследование, а в случае невозможности по объективным причинам осуществлять соответствующим судом правосудие - наиболее территориально приближенный к нему суд, который может осуществлять правосудие, или иной суда, определенный в порядке , предусмотренном законодательством.
Во время действия военного положения обвинительные акты, ходатайства о применении принудительных мер медицинского или воспитательного характера, ходатайства об освобождении лица от уголовной ответственности направляются и рассматриваются судами, в пределах территориальной юрисдикции которых совершено уголовное правонарушение, а в случае невозможности по объективным причинам судом правосудия – судом, в пределах территориальной юрисдикции которого находится орган досудебного расследования, завершивший досудебное расследование, или другим судом, признанным в порядке, предусмотренном законодательством.
В условиях действия военного положения после составления и подписания полного текста приговора суд имеет право ограничиться провозглашением его резолютивной части с обязательным вручением участникам судебного производства полного текста приговора в день его оглашения.
Новое основание для закрытия уголовного производства
Также на время военного положения меняется порядок освидетельствования подозреваемого, свидетеля или потерпевшего.
«Для того, чтобы собрать как можно больше доказательств, освидетельствование можно пройти добровольно, а в случае отказа его проведут принудительно на основании постановления прокурора.
Если этот процесс будет нуждаться в раздевании, то присутствовать могут лица того же пола, за исключением врача. Запись видео этого процесса возможна только при письменном согласии.
Кроме того, если прокурор не может выдать разрешение на выдачу трупа родственникам из-за активных боевых действий, то эта обязанность возлагается на следователя после проведения судебно-медицинской экспертизы и установления причины смерти.
Закон, среди прочего, устанавливает новое нереабилитирующее правовое основание для закрытия уголовного производства на стадии досудебного расследования, а именно: смерть лица, подозреваемого или обвиняемого в совершении уголовного правонарушения и в отношении которого «собрано достаточно доказательств для уведомления о подозрении», однако, не было сообщено о подозрении в связи с его смертью», - рассказали в Верховной Раде.
А что будет на практике?
В Главном научно-экспертном управлении ВР на этот счет отметили, что некоторые предложенные законопроектом изменения «носят бессистемный и нелогичный характер».
«Так, согласно положениям пунктов 19 и 27 части первой статьи 3 УПК Украины стороной уголовного производства со стороны защиты признается лицо, в отношении которого собрано достаточно доказательств для уведомления о подозрении в совершении уголовного правонарушения, но не сообщено о подозрении в связи с его смертью. То есть непосредственно умерло лицо, а не его представители, наследники и т. д.
При этом законопроект не содержит четких механизмов определения живого дееспособного субъекта, который смог бы полноценно участвовать в уголовно-процессуальных отношениях с целью реализации той же «реабилитации».
Указание в части десятой статьи 284 УПК Украины (в редакции законопроекта) о направлении сообщения о возможности закрытия уголовного производства «одному из близких родственников или члену семьи, круг которых определен этим Кодексом, и/или защитнику» также содержит признаки правовой неопределенности, поскольку , например, даже при привлечении законного представителя выносится соответствующее постановление (часть третья статьи 44 УПК).
Также, хотя законопроектом предусмотрено введение нового субъекта процессуальных отношений, в то же время текст законопроекта не содержит упоминания о моменте и основании для обретения умершим лицом указанного процессуального статуса.
Кроме того, в контексте изменений в статью 45 УПК Украины следует обратить внимание, что законопроект не предусматривает механизмов заключения договора о предоставлении правовой помощи между умершим лицом и его защитником или назначения такому лицу защитника», - подчеркнули в ГНЭУ.
Относительно нового порядка освидетельствования – в ГНЭУ предупредили, что может появиться практика, когда вместо освидетельствования проводят обыск.
«В соответствии с частью первой статьи 241 УПК Украины дознаватель, следователь, прокурор осуществляет освидетельствование подозреваемого, свидетеля или потерпевшего для обнаружения на их теле, одежде, в которой он находится, следов уголовного правонарушения и их изъятия или выявления особых примет, если для этого не требуется проводить судебно-медицинскую экспертизу.
В части слов «в одежде, в которой он находится» следует отметить, что освидетельствование – это процессуальное действие, которое заключается в осмотре и исследовании тела живого человека с целью получения и проверки доказательств.
Относительно исследования одежды следует отметить, что при задержании лица, согласно положениям части третьей статьи 208 УПК Украины, уполномоченное должностное лицо, следователь, прокурор может произвести обыск задержанного с соблюдением правил, предусмотренных частью седьмой статьи 223 и статьей 236 УПК. В других случаях обыск лица осуществляется на основании определения следственного судьи в порядке, предусмотренном статьями 223, 236 УПК.
С учетом приведенного, по нашему мнению, предложенная редакция на практике может создать случаи подмены личного обыска (требующего определения следственного судьи) освидетельствованием одежды лица (что может производиться на основании постановления прокурора), что на практике может привести к нарушениям статьи 62 Конституции Украины» , – подчеркнули эксперты.
Ниже приводим текст закона.
ЗАКОН
Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення окремих положень досудового розслідування в умовах воєнного стану
Внести до Кримінального процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., №№ 9-13, ст. 88) такі зміни:
1) у частині першій статті 3:
пункт 19 викласти в такій редакції:
«19) сторони кримінального провадження - з боку обвинувачення: слідчий, дізнавач, керівник органу досудового розслідування, керівник органу дізнання, прокурор, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених цим Кодексом; з боку захисту: підозрюваний, особа, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв’язку з її смертю, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники»;
доповнити пунктом 27 такого змісту:
«27) особа, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв’язку з її смертю, – фізична особа, яка не набула статусу підозрюваного, обвинуваченого у зв’язку з її смертю, але стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення»;
2) частину другу статті 42 доповнити абзацом другим такого змісту:
«Особою, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв’язку з її смертю, є фізична особа, стосовно якої за результатами проведеного досудового розслідування настав випадок та існують підстави, передбачені частиною першою статті 276 цього Кодексу для повідомлення про підозру, але якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, не повідомлено про підозру через її смерть»;
3) частину першу статті 45 викласти в такій редакції:
«1. Захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, особи, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв’язку з її смертю обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію)»;
4) частину четверту статті 238 доповнити абзацом другим такого змісту:
«Під час здійснення кримінального провадження у порядку, передбаченому статтею 615 цього Кодексу, письмовий дозвіл на видачу трупа видається прокурором або слідчим після проведення судово-медичної експертизи та встановлення причин смерті»;
статтю 241 викласти в такій редакції:
«Стаття 241. Освідування особи
шляхом фотографування, відеозапису чи застосування інших технічних засобів. Зображення, демонстрація яких може розглядатися як образлива для освідуваної особи, зберігаються в опечатаному вигляді і можуть надаватися лише суду під час судового розгляду.
6) у статті 284:
пункт 5 частини першої викласти в такій редакції:
5) помер підозрюваний, обвинувачений, особа, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв’язку з її смертю, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого»; у частині четвертій: в абзаці третьому слова «постанову про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного з підстав» замінити словами «постанову про закриття кримінального провадження, у тому числі щодо підозрюваного, з підстав»; доповнити абзацом п’ятим такого змісту: «Постанова про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 5 частини першої цієї статті, приймається прокурором з урахуванням особливостей, визначених частиною десятою цієї статті»; абзац другий частини шостої після слова «заявнику» доповнити словами «одному із близьких родичів або члену сім’ї, коло яких визначено цим Кодексом, та/або захиснику померлого»; частину сьому доповнити абзацом третім такого змісту: «Ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 5 частини першої цієї статті, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених частиною десятою цієї статті»;
після частини дев’ятої доповнити новою частиною такого змісту: «10. За наявності підстави для закриття кримінального провадження, передбаченої пунктом 5 частини першої цієї статті:
1) прокурор – до винесення постанови про закриття кримінального провадження направляє одному з близьких родичів або члену сім’ї, коло яких визначено цим Кодексом, та/або захиснику померлого письмове повідомлення про можливість закриття кримінального провадження у зв'язку із смертю підозрюваного, особи, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв’язку з її смертю, із роз'ясненням права заявити клопотання про непогодження із закриттям кримінального провадження;
2) суд – до постановлення ухвали про закриття кримінального провадження направляє у порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення повідомлень, одному з близьких родичів або члену сім’ї, коло яких визначено цим Кодексом, та/або захиснику обвинуваченого копію клопотання прокурора про закриття кримінального провадження із роз’ясненням права заявити клопотання про непогодження із закриттям кримінального провадження. Кримінальне провадження закривається, якщо у 10-денний строк не надійшло клопотання про непогодження із закриттям кримінального провадження. Клопотання про непогодження із закриттям кримінального провадження розглядається прокурором у строки та порядку, передбачені статтею 220 цього Кодексу». У зв’язку з цим частину десяту вважати частиною одинадцятою;
7) пункт 4 частини першої статті 303 після слова «заявником» доповнити словами «одним із близьких родичів або членом сім’ї, коло яких визначено цим Кодексом, та/або захисником померлого»;
8) статтю 331 після частини третьої доповнити новою частиною такого змісту:
«4. У разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в умовах воєнного стану продовження строку тримання під вартою здійснюється у порядку, встановленому статтею 615 цього Кодексу».
У зв’язку з цим частину четверту вважати частиною п’ятою;
9) у статті 615:
у частині першій: абзац п’ятий замінити двома новими абзацами такого змісту:
«2) відсутня об’єктивна можливість виконання слідчим суддею повноважень, передбачених статтями 140, 163, 164, 170, 173, 206, 219, 232, 233, 234, 235, 245-248, 250 та 294 цього Кодексу, – такі повноваження виконує керівник відповідного органу прокуратури за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором. Рішення керівника органу прокуратури приймається у формі постанови та має містити обґрунтування правомірності здійснення ним повноважень слідчого судді».
У зв'язку з цим абзаци шостий – одинадцятий вважати відповідно абзацами сьомим – дванадцятим;
абзаци десятий - дванадцятий замінити чотирма новими абзацами такого змісту:
«6) наявні випадки для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду, визначені статтею 208 цього Кодексу, або виникли обґрунтовані обставини, які дають підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину, – уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати таку особу.
Строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду не може перевищувати строк, визначений статтею 211 цього Кодексу.
Якщо в умовах воєнного стану відсутня об’єктивна можливість доставити затриману особу до слідчого судді, суду у строк, передбачений статтею 211 цього Кодексу, розгляд клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу здійснюється із застосуванням доступних технічних засобів відеозв’язку з метою забезпечення дистанційної участі затриманої особи.
Якщо затриману особу неможливо доставити до слідчого судді, суду у строк, передбачений статтею 211 цього Кодексу, для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу або забезпечити її дистанційну участь під час розгляду відповідного клопотання, така особа негайно звільняється»;
частину четверту викласти в такій редакції:
"4. Скарги на будь-які рішення, дії чи бездіяльність прокурора, слідчого, прийняті або вчинені ним на виконання повноважень, визначених цією статтею, можуть бути подані до суду. Їх розгляд здійснює слідчий суддя того суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в разі неможливості з об’єктивних причин здійснювати відповідним судом правосуддя - найбільш територіально наближеного до нього суду, що може здійснювати правосуддя, або іншого cуду, визначеного в порядку, передбаченому законодавством»;
частину п’яту після слів «підготовчого судового засідання обраний» доповнити словами «слідчим суддею, керівником органу прокуратури»
у частині сьомій слова «сімдесяти двох» замінити словами «сорока восьми»;
абзац перший частини дев’ятої викласти в такій редакції:
«Під час дії воєнного стану обвинувальні акти, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності скеровуються та розглядаються судами, у межах територіальної юрисдикції яких вчинено кримінальне правопорушення, а в разі неможливості з об’єктивних причин здійснювати відповідним судом правосуддя – судом, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, що закінчив досудове розслідування, або іншим судом, визнаним у порядку, передбаченому законодавством»;
15. В умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення».
2. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Авторы: Наталя Мамченко, Вячеслав Хрипун
Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua, на Youtube «Право ТВ», а также на нашу страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.