Верховний Суд розглянув справу за позовом прокурора в інтересах держави щодо захисту прав дітей на освіту

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду переглянув у касаційному порядку адміністративну справу за позовом керівника місцевої прокуратури (далі – прокурор, позивач) в інтересах держави до Тарасівського навчально-виховного комплексу (далі – Тарасівський НВК, відповідач 1) та Гуманітарного відділу виконавчого комітету міської ради (далі – Гуманітарний відділ, відповідач 2), третя особа: міська рада (далі – третя особа) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

У цій справі прокурор звернувся з позовом до суду, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо неоформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку під будівлями та спорудами НВК та зобов’язати вжити заходів щодо такого оформлення.

Ухвалою суду першої інстанції, залишеною без змін постановою суду апеляційної інстанції, позов прокурора залишено без розгляду.

Ухвалюючи рішення про залишення без розгляду позовної заяви, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що прокурор не обґрунтував наявності визначених законодавством підстав для здійснення представництва.

Проте Верховний Суд не погодився з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, касаційну скаргу прокурора задовольнив, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасував та направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Суд врахував зазначення прокурором в адміністративному позові того, що захисту підлягають інтереси держави у сфері охорони права на освіту дітей шляхом оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій знаходиться навчальний заклад. Крім того, захисту підлягають інтереси держави у сфері охорони права на освіту дітей шляхом створення належних та безпечних умов для здобуття освіти, яке порушено протиправною бездіяльністю відповідачів.

Враховуючи положення частини другої статті 4 Закону України «Про освіту», якими визначено, що право на безоплатну освіту забезпечується: для здобувачів дошкільної та повної загальної середньої освіти - за рахунок розвитку мережі закладів освіти всіх форм власності та їх фінансового забезпечення у порядку, встановленому законодавством, і в обсязі, достатньому для забезпечення права на освіту, Суд вказав, що обґрунтування, наведене прокурором у позові, є сумісним з розумінням «інтересів держави».

Крім того, Суд встановив, що у цій справі виконано також вимоги, визначені частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру», для представництва інтересів держави у суді: встановлено відсутність органу, уповноваженого на захист інтересів держави, зокрема, здійснювати функції щодо контролю за оформленням права користування земельними ділянками, що розташовані під навчальними закладами.

З огляду на те, що прокурором в адміністративному позові вказано, які саме інтереси держави порушено протиправною бездіяльністю органу місцевого самоврядування, та враховуючи, що відсутній орган, до компетенції якого належить здійснення нагляду за діяльністю органів місцевого самоврядування та створених ними комунальних закладів освіти, колегія суддів дійшла висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій необґрунтовано залишили позов прокурора без розгляду, і це стало підставою для скасування судових рішень та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Верховний Суд також наголосив, що відповідно до статті 28 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право дитини на освіту і з метою поступового досягнення здійснення цього права на підставі рівних можливостей, зокрема, сприяють розвиткові різних форм середньої освіти, як загальної, так і професійної, забезпечують її доступність для всіх дітей. Забезпечення якнайкращих інтересів дитини є одним із базових міжнародних принципів, який закріплений, серед іншого, у статті 24 Хартії основних прав Європейського Союзу. Зміст цього принципу полягає у тому, що при здійсненні будь-яких дій щодо дітей, як з боку органів державної влади, так і з боку приватних установ, інтереси дитини повинні розглядатися як пріоритетні. Відтак, обов`язок органів державної влади та місцевого самоврядування полягає у створенні, у межах, визначених законом, умов для отримання дитиною освіти, забезпечення її доступності шляхом належного функціонування розгалуженої мережі навчальних закладів.

Постанова Верховного Суду від 2 грудня 2021 року у справі № 320/10736/20.

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook, Viber та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.