Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду переглянув у касаційному порядку адміністративну справу за позовом фізичної особи (далі також – позивач) до Управління архітектури та містобудування Южненської міської ради Одеської області (далі також – Управління, відповідач), треті особи - виконавчий комітет Южненської міської ради Одеської області, Южненське комунальне підприємство «Муніципальна варта» Южненської міської ради Одеської області (далі також – треті особи), про визнання протиправним та скасування рішення.
У цій справі позивач оскаржував неправомірні, на його думку, дії відповідача щодо анулювання паспорта прив’язки розміщення групи тимчасових споруд. Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що паспорт прив`язки анульовано без наявності законодавчо визначеної підстави для такого анулювання, а також без дотримання встановленого порядку.
Рішенням суду першої інстанції у задоволені позову було відмовлено з огляду на те, що позивачем фактично було самовільно встановлено додаткову тимчасову споруду, чим недотримано вимог чинного паспорта прив`язки, що стало підставою для його подальшого анулювання відповідно до Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 21 жовтня 2011 року № 244 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1330/20068 (далі - Порядок № 244).
Постановою суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу позивача задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправними дії Управління щодо анулювання паспорта прив`язки розміщення тимчасової споруди.
Задовольняючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що жодного рішення (індивідуального акта) щодо анулювання виданого позивачу паспорта прив`язки відповідачем у встановлений нормами чинного законодавства спосіб прийнято не було.
Верховний Суд погодився з такими висновками суду апеляційної інстанції, касаційну скаргу Управління залишив без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції залишив без змін.
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду виходила із системного аналізу положень статей 24, 34, 44, 46 та 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та частини третьої статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
На підставі цього аналізу суд дійшов висновку про те, що орган місцевого самоврядування, його посадові особи у межах наданих повноважень приймають нормативні або інші акти у формі рішень. У разі, якщо рішення приймає колегіальний орган – відповідна рада або виконавчий комітет ради, то таке рішення приймається на його засіданні більшістю голосів і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради. Рішення сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті, районної, обласної ради у межах його повноважень приймається у формі розпорядження.
У цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач листом повідомив позивача про те, що у зв`язку з самовільним встановленням додаткової тимчасової споруди паспорт прив`язки групи тимчасових стаціонарних споруд анульовано. Проте окремого рішення (індивідуального акта) про анулювання паспорта прив’язки Управлінням не приймалось. Так само судами встановлено, що будь-якої перевірки чи огляду території зі складанням відповідного акта, у якому було б зафіксовано недотримання при розміщенні додаткової тимчасової споруди вимог паспорта прив`язки, Управлінням не проводилось.
З огляду з вищенаведеного та керуючись положеннями пункту 2.17 Порядку № 244, який визначає умови анулювання паспорта прив`язки, та пунктів 3.30-3.33 Порядку № 244, якими передбачено, що у разі закінчення строку дії чи анулювання паспорта прив`язки або самовільного встановлення тимчасової споруди остання підлягає демонтажу, Верховний Суд погодився із судом апеляційної інстанції про недоведеність відповідачем наявності правової підстави для анулювання паспорта прив`язки групи тимчасових споруд, а також про недотримання відповідачем встановленої процедури анулювання паспорта прив`язки та встановленої форми прийняття відповідного рішення (індивідуального акта).
На цій підставі Верховний Суд дійшов висновку, що у справі, яка розглядається, сукупність допущених відповідачем під час реалізації своїх функцій як субʼєкта владних повноважень порушень не забезпечили послідовність дій, спрямованих на забезпечення законності, додержання балансу інтересів позивача (субʼєкта приватного права), а також охорони права власності, гарантованого статтею 41 Конституції України (відповідачем порушені майнові права позивача шляхом протиправного позбавлення власності).
Постанова Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 420/6285/20.
Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook, Viber та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.