Марші ЛГБТ-спільноти та обмеження права на мирне зібрання: яка позиція Верховного Суду

Право на свободу мирних зібрань забезпечується для всіх, хто має намір організувати мирну демонстрацію. Можливість насильницьких контрдемонстрацій або можливість екстремістів з насильницькими намірами приєднатися до демонстраціїх не може, як така, відняти це право.

З такою позицією Європейського суду з прав людини погодився і Верховний Суд у справі № 815/4612/15 від 23 жовтня 2019 року.

Все почалося ще з серпня 2015-го року, коли виконавчий комітет Одеської міської ради звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до голови організаційного комітету «ОдесаПрайд-2015».

Право на мирні зібрання й загроза громадському порядку

У позовних вимогах йшлося про обмеження в реалізації права на мирні зібрання шляхом заборони проведення у період з 13 по 16 серпня 2015 року масових публічних заходів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що можливий приїзд радикально налаштованих футбольних фанів значно збільшує ризик виникнення порушень громадського порядку та випадків непокори органам виконавчої влади.

Постановою суду першої інстанції  було обмежено право на мирне зібрання шляхом заборони засновнику та голові організаційного комітету «Одеса Прайд-2015».

Рішення мотивоване тим, що всупереч положенням ст. 39 Конституції України, організаторами заходу не забезпечено належне завчасне сповіщення органів влади задля забезпечення громадського контролю під час проведення відповідного мирного зібрання.

Це свідчить про порушення відповідачами встановленого порядку проведення мирних зібрань, у зв`язку з чим проведення у серпні 2015 року в Одесі Маршу Рівності могло створити реальну небезпеку і загрозу громадському порядку у місті.  

Апеляційний суд підтримав постанову суду першої інстанції.

Верховний суд та право на мирні зібрання

Верховний Суд звертає увагу: «Чинним законодавством не передбачено механізму попереднього узгодження умов проведення мирного зібрання, тоді як законодавством встановлено повідомний характер проведення мирних зібрань, що не передбачає отримання від органів влади відповідних погоджень, однак зобов`язує організаторів заходу самостійно надавати вичерпну інформацію про запланований захід».

ВС дійшов до висновку, що строк подання сповіщення організаторами був достатнім для вжиття міською адміністрацією заходів для охорони громадського порядку.

Також суд зазначив, що участь органів влади полягає у забезпеченні режиму максимального сприяння проведенню мирного зібрання, зокрема, у разі потреби забезпечення присутності правоохоронних органів з метою дотримання громадського порядку на мирних зібраннях.

У матеріалах справи йдеться, що ЄСПЛ неодноразово висловлював свою позицію з цього питання та наголошував: «Само собою зрозуміло, що будь-яка демонстрація в громадському місці може викликати певний рівень порушення в звичайному житті та спричинити зіткнення».

Щодо можливих провокацій Європейський суд з прав людини зазначав, що право на свободу мирних зібрань забезпечується для всіх, хто має намір організувати мирну демонстрацію. А можливість насильницьких контрдемонстрацій або можливість екстремістів з насильницькими намірами приєднатися до демонстраціїх не може, як така, відняти це право.

ЄСПЛ підкреслював, що реалізація своїх прав меншістю не повинна залежати від схвалення більшістю. Навіть в тому випадку, якщо інтереси певної групи осіб разюче відрізняється від інтересів основної маси населення, такі інтереси мають будуть дотримані.

ВС задовольнив касаційну скаргу голови організаційного комітету. Постанова суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду були скасовані.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що у Верховній Раді зареєстрований пакет законопроектів для протидії дискримінації.

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook, Viber та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.