ВС висловився про визначення місця проживання дитини з одним із батьків

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 339/143/20, в якій досліджував питання визначення місця проживання дитини.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про розірвання шлюбу. Позивач обґрунтовувала свої вимоги тим, що вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. У шлюбі у них народилося троє дітей, двоє з яких повнолітні та неповнолітній син.

Стверджувала, що відносини між нею і її чоловіком погіршилися, між ними немає взаєморозуміння, поваги, в них різні погляди на сімейні відносини, ведення спільного господарства, виховання дитини, внаслідок чого і виникають сварки. Шлюбні стосунки між ними припинені, з лютого 2020 року вони проживають окремо, малолітній син проживає з нею.

Враховуючи, що шлюб між ними існує формально, сторони не підтримують сімейні відносин, проживати у такому шлюбі вона не бажає, просила розірвати шлюб, укладений 27 січня 1990 року, а малолітнього сина, залишити проживати разом з нею.

Рішенням Болехівського міського суду Івано-Франківської області, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду, позов задоволено.

Розірвано шлюб, малолітнього сина залишено проживати разом з матір’ю.

У касаційній скарзі, заявник стверджував, що оскаржувані судові рішення у частині вирішення позовних вимог про визначення місця проживання малолітнього сина разом з матір`ю ухвалені без дослідження всіх обставин справи, без залучення до участі у справі органу опіки та піклування і без отримання їх висновку. Суди не врахували, що заявник заперечував проти залишення дитини проживати разом з матір`ю, що свідчить про наявність спору між батьками про визначення місця проживання дитини.

Висновок Верховного Суду

Розглядаючи справу, ВС нагадав, що у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19) Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини разом із матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. У разі наявності такого спору між батьками суд повинен роз`яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.

Суди встановили, що між сторонами на момент розгляду справи був відсутній спір між батьками щодо місця проживання дитини, такий позов ані позивач, ані відповідач не пред`являли, суд його не вирішував. Зазначення у резолютивній частині рішення суду такого: «Малолітнього сина, залишити на проживання з матір`ю», не свідчить, що суд вирішив позов про визначення місця проживання дитини разом з матір`ю, оскільки суд лише констатував, з ким залишається проживати дитина після розірвання шлюбу, не змінюючи при цьому її місце проживання, оскільки, як встановлено, після припинення фактичних шлюбних відносин дитина залишилася проживати разом з матір`ю.

Такі обставини не спростовані відповідачем під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, а доводи касаційної скарги в цій частині зводяться до непогодження з висновками судів першої та апеляційної інстанцій та необхідності здійснення переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених у статті 400 ЦПК України.

Верховний Суд врахував, що заявник не подавав до суду першої інстанції заперечень проти залишення дитини проживати разом з матір`ю, не доводив, що місцем проживання дитини після припинення фактичних шлюбних відносин подружжя є місце проживання батька, а тому доводи касаційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Не підлягають врахуванню також доводи касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанцій під час вирішення спору по суті мали врахувати правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18), оскільки вони стосуються вирішення спору про визначення місця проживання дитини, який у справі, що переглядається, суди не вирішували.

Враховуючи, що сторони не зверталися до суду із вимогами про визначення місця проживання дитини з одним із батьків, суд, враховуючи принципи змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обґрунтовано в межах доводів та вимог позову про розірвання шлюбу та залишення дитини проживати з матір`ю, встановивши, що дитина до розірвання шлюбу після припинення фактичних шлюбних відносин батьків проживала разом з матір`ю, залишив проживати дитину з нею, чим лише констатував місце проживання дитини, не визначаючи його.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що ВС роз’яснив, за чий рахунок здійснюється встановлення лічильників газу.