Припинення державної служби у зв’язку з порушенням Присяги: ВС вказав на важливий аспект

Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення з державної служби за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням порядку та строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 826/6038/15.

 Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Комісії з ліквідації Державної виконавчої служби України, Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції у Харківській області, в якому просив суд:

- визнати дії відповідача з видачі наказу «Про припинення державної служби» протиправними;

- скасувати наказ «Про припинення державної служби», який був виданий Державною виконавчою службою України, як незаконний з часу його видання;

- поновити позивача на посаді начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області із 11 рангом державного службовця з 05.03.2015 з відповідним записом про поновлення у трудовій книжці позивача;

- стягнути з відповідача на користь позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 3590 грн на час звернення з позовом до суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не порушував вимоги статей 10, 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оскільки ніколи такою діяльністю не займався. Крім того, позивач зазначив, що в оскаржуваному наказі відсутні посилання та докази на порушення позивачем вимог ст. 2,12 та 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель».

- скасувати наказ «Про припинення державної служби», який був виданий Державною виконавчою службою України, як незаконний з часу його видання;

- поновити позивача на посаді начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області із 11 рангом державного службовця з 05.03.2015 з відповідним записом про поновлення у трудовій книжці позивача;

- стягнути з відповідача на користь позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 3590 грн на час звернення з позовом до суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не порушував вимоги статей 10, 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оскільки ніколи такою діяльністю не займався. Крім того, позивач зазначив, що в оскаржуваному наказі відсутні посилання та докази на порушення позивачем вимог ст. 2,12 та 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель».

ВС зауважив, що передумовою звільнення державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов`язаного зі здійсненням службової діяльності, з підстави припинення державної служби за порушення Присяги мають бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування. При цьому необхідно враховувати, що наслідком вчинення дисциплінарного правопорушення можуть бути припинення державної служби за порушення Присяги або звільнення, які є санкціями різних рівнів відповідальності і не можуть застосовуватись як альтернативні.

Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги.

ВС наголосив, що припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення з державної служби за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням порядку та строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Верховний Суд неодноразово, аналізуючи текст Присяги державних службовців, зазначав, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тобто, як порушення Присяги, так і дисциплінарне правопорушення можуть бути наслідком недодержання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби.

Таким чином, припинення державної служби у зв`язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушень. Однак вони не є ідентичними, а є заходами різних видів відповідальності.

Звільнення за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов’язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов’язків.

ВС відзначив, що державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги.

Верховний Суд, враховуючи, що звільнення за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, зауважує, що у спірному наказі не наведено достатніх мотивувань, чому саме ймовірне порушення позивачем норм законодавства кваліфіковано як порушення Присяги, а не як дисциплінарне правопорушення. Спірний наказ не містить обґрунтованих мотивувань того, яким чином дії, вчинені позивачем, є такими, що підривають довіру до позивача як до носія влади та дискредитують систему органів державної виконавчої служби. Також, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, відповідачами не мотивовано неможливість застосування щодо позивача положень Кодексу законів про працю України та ст. 14 Закону України «Про державну службу».

При цьому Верховний Суд зазначив, що доводи касаційних скарг фактично зводяться до відсутності порушень у процедурі проведення службового розслідування та до доведення фактів вчинення позивачем проступків, викладених в акті службового розслідування.  Однак такі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про недоведеність в діях позивача саме порушення Присяги державного службовця. За наявності висновку Вищого адміністративного суду України про відсутність у спірному наказі посилань на вчинення позивачем порушення, яке можна кваліфікувати як порушення ним Присяги державного службовця, Верховним Судом доводи касаційних скарг відхиляються.

За таких обставин і такого правового врегулювання Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції про протиправність наказу про звільнення позивача з посади начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального  управління юстиції у Харківській області.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, які органи повинні бути окремо зазначені в ордері на надання правової допомоги.

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.